"22" листопада 2007 р.
Справа № 6/525/07
за позовом
ТОВ “Амальгама Люкс» м.Миколаїв
до відповідача
ДПІ у Миколаївському р-ні Миколаївської обл.
про
Скасування повідомлень - рішень
Суддя Ткаченко О.В
Секретар Засядівко О.О.
Представники:
Від позивача
Лемле Н.В.
Машкаренко С.Б.
Від відповідача
Єленич О.В.
Михайлова Л.Є.
Суть спору: За результатами проведеної перевірки (акт від 27.12.2006 р. № 1786/23-600/32719869) податковою службою прийнято податкові повідомлення -рішення та рішення про застосування штрафних санкцій.
ТОВ «Амальгама Люкс»звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом (з врахуванням заяв про зміну позовних вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
- від 12 січня 2007 року № 0000362360/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1343826 грн. основного платежу та 646868,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- від 12 січня 2007 року № 0000372360/0 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 220641 грн. основного платежу та 110320,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій) - повністю.
- від 20 серпня 2007 року № 0008242360/3 від про визначення податкового зобов'язання (фінансових санкцій) з податку на прибуток в сумі 688594,3 грн. - повністю.
- від 12 січня 2007 року № 0000382401/0 про застосування штрафу в сумі 110339 грн. -повністю.
та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій:
- від 12 червня 2007 року №0000302200/2 про нарахування пені у сумі 30356,25 грн. за порушення ст.3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»)- повністю.
від 12 січня 2007 року № 0000312200/0 в частині нарахування штрафу за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 3400 грн.
Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, приходить до такого.
І. Податкові повідомлення-рішення №0000362360/0 від 12 січня 2007 року і № 0008242360/3 від 20 серпня 2007 року.
Визначення суми податку на прибуток здійснене внаслідок виключення Відповідачем з складу валових витрат суми 2193873 грн. з підстав виявлення за результатами проведеної перевірки наступних порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закону про прибуток):
1. В порушення пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону Позивачем завищено валові витрати в сумі 476734 грн. на суму податків, зборів, які відображаються у рядку 04.6 декларації про прибуток всього за І півріччя 2006 року, що призвело до визначення перевіркою податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 119183,5 грн. З допущеним порушенням підприємство згодне та в цій частині податкове повідомлення не оскаржує.
2. В порушення п.8.3 ст.8 Закону про прибуток Позивачем завищено амортизаційні відрахування в сумі 114487 грн., що призвело до визначення перевіркою податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 28621,75 грн. З допущеним порушенням позивач частково не згоден: погоджується, що ним було завищено амортизаційні відрахування в сумі 86019 грн. (та, відповідно, занижено податок в сумі 21504,75 грн.). З висновком відповідача про завищення ним амортизаційних відрахувань в сумі 28468 грн. та, відповідно, заниженням податку на прибуток на суму 7117 грн. позивач не погоджується посилаючись на те, що він правомірно, на підставі пп.8.1.2 п.8.1, п.8.3 ст.8 Закону про прибуток амортизував витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, однак Відповідачем не в повному обсязі взято до уваги наявні на підприємстві основні засоби, які підлягали амортизації, що призвело до зменшення відповідачем амортизаційних витрат підприємства. В підтвердження позивачем надано розрахунок амортизаційних відрахувань за період з 1 кв.2004 р. по 1 півріччя 2006 р. та первинні бухгалтерські документи про придбання основних засобів та нематеріальних активів (товарних знаків) - договори, накладні, акти введення в експлуатацію - в підтвердження наданого ним розрахунку амортизаційних відрахувань. Відповідно до наданого позивачем розрахунку та первинних документів відхилення по амортизаційним відрахуванням між фактичними даними та даними перевірки складають 28468 грн., в т.ч. по періодам:
3 кв.2004 р.- 2690 грн., 4 кв.2004 р. -108 грн., всього за 2004 р. -2798 грн.; 1 кв.2005 р. -1417 грн., 2 кв.2005 р. -1418 грн., 3 кв.2005 р. -4373 грн., 4 кв.2005 р. -4899 грн., а всього за 2005 р. -12107 грн., 1 кв.2006 р. -5743 грн., 2 кв.2006 р. -7820 грн., а всього за 2006 р. -13563 грн.
Відповідач з вимогою позивача не погоджується з посиланням на те, що при проведенні перевірки підприємством не було надано розрахунок амортизаційних відрахувань, цей показник був розрахований перевіряючими самостійно на підставі наявних бухгалтерських документів відповідно до вимог п.8.3 Закону про прибуток і висвітлено в акті перевірки в табличному вигляді на ст.32-33.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи вважає, що відповідачем безпідставно було зменшено амортизаційні відрахування в сумі 28468 грн. та, відповідно, визначено до сплати податок на прибуток в сумі 7117 грн.
Підґрунтям такого висновку суду є те, що відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно п. п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.
Витрати позивача на придбання основних фондів та нематеріальних активів підтверджуються документально, що не заперечується представниками відповідача при розгляді справи в судовому засіданні. Доказів порушення позивачем п.8.3 Закону про прибуток відповідачем до господарського суду не надано. Виходячи з такого, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
3. В порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток Позивачем завищено валові витрати за юридичні, консультативні, інформаційні та інші послуги на загальну суму 1631120 грн., що призвело до визначення перевіркою податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 407780 грн.
Позивач не погоджується про допущення ним порушень, вказаних в акті перевірки, вказуючи на те, що ним, з дотриманням п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону про прибуток було віднесено до складу валових витрат суму витрат на оплату наданих йому інформаційних, консультативних, юридичних послуг по даті здійснення першої події: даті надання послуг, що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг). Акти виконаних робіт (наданих послуг) між позивачем на виконавцями наданих послуг відповідають вимогам до первинних документів, встановленим ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», та свідчать про фактичне здійснення господарських операцій. Крім того, факт здійснення господарських операцій також підтверджується договорами, розшифровками виконаних робіт (наданих послуг), актами приймання-передачі векселів, які ТОВ «Амальгама Люкс»передало виконавцям послуг в рахунок оплати за надані останніми підприємству послуги.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на порушення позивачем п.5.1 Закону про прибуток, яке полягає в тому, що з боку позивача не було факту оплати отриманих послуг, а зазначений пункт закону передбачає віднесення до складу валових витрат фактично понесені платником податку витрати. Також відповідач вказує на порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток, яке полягає в тому, що підприємством не надано додаткових документів в підтвердження зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, а також розрахунків вартості цих послуг, акти виконаних послуг складались на пів-сторінки, в них значилась тільки загальна фраза, що роботи згідно договору виконані.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи вважає, що відповідачем безпідставно було виключено з складу валових витрат позивача вартості отриманих ним інформаційних, консультативних, юридичних послуг в сумі 1631120 грн.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону про прибуток, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до вимог пп.5.2.1 Закону про прибуток до валових витрат виробництва та обігу включаються суми будь-яких витрат платника податку, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.
пп.11.2.1 Закону про прибуток встановлює, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно з пп.5.3.9 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Позивачем вказані вимоги закону були дотримані -вартість отриманих послуг включено до складу своїх валових витрат по події, що сталася вперше -по даті надання послуг на підставі первинних документів, що підтверджують факт надання послуг -актах виконаних робіт (наданих послуг). Вказані акти виконаних робіт (наданих послуг) мають обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідач не навів норм законодавства, які вимагають наявність у платника податку додаткових документів (крім договорів, актів виконаних робіт), ведення яких є обов'язковою умовою для віднесення витрат платника до складу валових витрат.
Додатково, факт здійснення господарських операцій, крім актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується також договорами, розшифровками виконаних робіт до актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), актами приймання-передачі векселів, які позивач передав виконавцям послуг в рахунок оплати за надані останніми позивачу послуги.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під господарською діяльністю розуміють будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Послуги, отримані позивачем, пов'язані з підготовкою та організацією виробництва, продажем продукції, так як предметом наданих послуг є питання, пов'язані з статутною діяльністю позивача. Обґрунтування ж відповідача стосовно того, що відсутність зв'язку між отриманими послугами та господарською діяльністю позивача полягає у надмірній кількості отриманих послуг не може бути прийнята до уваги, так як Закон про прибуток не містить таких обмежень, тим самим дозволяючи платнику податків самостійно визначати обсяг витрат на закупівлю робіт (послуг), які необхідні йому для підготовки, організації та ведення виробництва, продажу товарів (робіт, послуг).
Виходячи з такого, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
4. В порушення пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток Позивачем завищено валові витрати внаслідок віднесення до їх складу витрат на оплату ремонтів обладнання, здійснених ТОВ «Регіон Маркет», ТОВ «Необуд»в сумі 1882483 грн., що призвело до визначення перевіркою податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 470 621 грн.
Відповідач вказує, що позивачем здійснювався ремонт обладнання, яке підпадає під ознаки «основних фондів», і витрати на здійснення ремонту відносились в порушення пп.5.3.2 до складу валових витрат.
Позивач заперечує проти висновку відповідача вважаючи, що обладнання, яке ним ремонтувалось, не підпадає під визначення основних фондів, встановлене пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону про прибуток, зокрема, воно підприємством в експлуатацію не вводилось (акти введення в експлуатацію не складались), не амортизувалось. Додатково позивач вказує на те, що відповідач, зробивши висновок про наявність у цього обладнання ознак «основних фондів»повинно було нарахувати амортизацію (збільшити амортизаційні відрахування) та зменшивши на суму амортизації розмір об'єкту оподаткування і, відповідно, суму податку на прибуток (згідно до п.3.1 Закону про прибуток). Таке відповідачем не було здійснено.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, погоджується з позицією позивача.
пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону про прибуток встановлює, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Обладнання яке ремонтувалось позивачем під термін «основні фонди»не підпадає з огляду на те, що були відсутні обидві ознаки, які необхідні для визнання майна «основними фондами»: вартість обладнання на момент придбання була або менше 1000 гривень, або не використовувалось (і не планувала використовуватись, що підтверджується відсутністю актів вводу в експлуатацію) у господарській діяльності підприємства 365 днів з моменту вводу такого обладнання в експлуатацію.
Це підтверджується актом перевірки та наданими позивачем первинних документів, які підтверджують факт придбання обладнання, яке ремонтувалось, у ВАТ МПК «Алые паруса», ТОВ «Джерело Ко», ТОВ «Саріус», ТОВ «Банкет»по залишковій вартості та подальшої реалізації такого обладнання третім особам.
Відповідач при розгляді справи підтвердив про відсутність на момент перевірки актів введення обладнання в експлуатацію, а також підтвердив той факт, що позивачем амортизаційні відрахування на обладнання не здійснювались, перевіряючими амортизація на вказане обладнання також не нараховувалась.
Виходячи з такого, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
5. В порушення абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток Позивачем завищено валові витрати на вартість маркетингових послуг в сумі 1833333грн., отриманих від ТОВ «Маркетинг Юг», що призвело до визначення перевіркою податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 458333 грн.
Відповідач заперечує проти вимог позивача вказуючи на те, що позивачем до перевірки не були надані оригінали документів (договорів, актів виконаних робіт та інших документів) по взаєморозрахункам з ТОВ «Маркетинг Юг», підприємство причину відмови пояснювало тим, що документи вже надавались до ДПА в Миколаївській області при розгляді скарги на податкове повідомлення-рішення від 29.07.05 р. №0022952303/0, винесене за результатами попередньої перевірки. В підтвердження ненадання підприємством документів до перевірки відповідач посилається на свій лист від 12.12.06 р. №14609/217/23-610/2.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи встановив наступне.
Між ТОВ «Маркетинг Юг»та ТОВ «Амальгама Люкс»була укладена агентська угода № АС-125 від 26.02.04 р. на виконання якої ТОВ «Маркетинг Юг»надало позивачу маркетингові послуги, що підтверджується актом приймання-здачі послуг від 25.12.2004 р. на загальну суму 2200000,00 грн., в т.ч. ПДВ -366666,67 грн.
Позивач відніс до складу валових витрат витрати на оплату послуг, наданих ТОВ «Маркетинг-Юг»за першою подією (датою надання послуг) на підставі первинних документів: договору (агентська угода №АС-125 від 26.02.04 р.), акту виконаних робіт (наданих послуг) від 25.12.2004 р., як того вимагає пп.5.3.9 Закону про прибуток.
Фактичне надання послуг підтверджується також й додатковими документами: листи-повідомлення від 20.12.2004 р., 14.05.04 р., 15.10.04 р., 15.09.04 р. про пошук та виявлення виконавцем послуг потенційних контрагентів для укладення договорів на поставку продукції (парфюмерно-косметичної), що виробляється ТОВ «Амальгама Люкс». Наявність у позивача первинних документів по господарській операції з ТОВ «Маркетинг Юг»на час її здійснення відповідач не заперечує.
Лист відповідача від 12.12.06 р. №14609/217/23-610/2 не доводить його ж висновку про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток: віднесення до складу валових витрат своїх витрат, не підтверджених обов'язковими первинними документами, складеними під час здійснення господарської операції з ТОВ «Маркетинг Юг». Також вказаний лист не доводить не надання позивачем перевіряючим під час здійснення перевірки оригіналів первинних документів по операціям з ТОВ «Маркетинг Юг».
Навпаки, наявність у підприємства вказаних первинних документів та їх відповідність вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»додатково підтверджується попереднім актом перевірки від 29.07.05 р. Відповідача.
Що ж стосується посилання відповідачем на порушення підприємством річного терміну для оскарження (згідно п.2 ст.99 КАС України) податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами попередньої перевірки, то таке посилання є безпідставним, так попереднє повідомлення-рішення стосується виключно ПДВ, а не податку на прибуток, тому оскаржувати попередні висновки, зазначені лише в акті перевірки (попередньому акті від 29.07.05 р.)., підприємство не мало ніяких законних підстав.
Виходячи з такого, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За результатами дослідження господарським судом обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000362360/0 від 12 січня 2007 року про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 1484514 грн. -основного платежу та 717213,1 грн. штрафних (фінансових) санкцій господарський суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1343826 грн. основного платежу та 646868,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Тому податкове повідомлення-рішення №0000362360/0 від 12 січня 2007 р. є протиправним і підлягає скасуванню в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1343826 грн. основного платежу та 646868,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами дослідження господарським судом обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2007 року № 0008242360/3 про визначення податкового зобов'язання (фінансових санкцій) з податку на прибуток в сумі 688594,3 грн. на підставі пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»господарський суд приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушення, наявність якого є підставою для застосування передбачених цим підпунктом закону штрафних (фінансових) санкцій. Відповідач, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України та пунктів 1.4 -1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, не визначив, з посиланням на норми законодавства, в чому саме полягає порушення позивача, яке тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2007 року № 0008242360/3 є протиправним і підлягає скасуванню.
ІІ. Податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2007 року № 0000372360/0 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 220641 грн. основного платежу та 110320,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій).
Підставою для винесення відповідачем зазначеного податкового повідомлення рішення з податку на додану вартість в акті перевірки вказано порушення позивачем:
1. пп. 7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ) при здійсненні господарської операції з ТОВ «Маркетинг Юг»внаслідок чого відповідачем зменшено позивачу податковий кредит за листопад 2005 року в сумі 366667 грн.
Позивач обґрунтовує правомірність зменшення ним податкового кредиту позивача по цій господарській операції відсутність у позивача податкової накладної, виданої ТОВ «Маркетинг Юг», що виявилось внаслідок відмови позивача від її надання перевіряючим під час здійснення перевірки. В якості доказу цього відповідач посилається на свій лист №14609/217/23-610/2 та відповідь позивача № 387 від 20.12.2006 р. про відмову від надання завірених копій документів.
Розглянувши матеріали справи суд встановив, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 366666,67 грн. в січні 2005 року на підставі виданої ТОВ «Маркетинг Юг»податкової накладної № 25/1201 від 25.12.2004 р. Попередньою перевіркою, здійсненою відповідачем (акт від 29.07.05 р.), встановлено про неправильність формування позивачем на підставі накладної від 25.12.2004 р. свого податкового кредиту за січень 2005 р. та зроблено вказівку податкового кредиту в січні 2005 р. вказівка на те, що вказана сума ПДВ повинна брати участь в формуванні податкового кредиту саме в грудні 2005 року і надано роз'яснення підприємству (рішення ДПА у Миколаївській області від 28.11.2005 р. № 5332/10/25-114 на стор.5) про можливість надання уточнюючого розрахунку податкового кредиту за грудень 2004 р. з посиланням на п.5.1 ст.5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181-ІІІ).
ТОВ «Амальгама Люкс»під час процедури апеляційного оскарження рішення за результатами попередньої перевірки (акт від 29.07.05 р.) погодилось з висновком перевіряючих щодо допущення помилки при віднесенні суми ПДВ по операції з ТОВ «Маркетинг Юг»до складу податкового кредиту за січень 2005р., замість включення її до складу податкового кредиту за грудень 2004 р. У зв'язку з цим підприємство здійснило коригування суми ПДВ за грудень 2004 р. і відобразило суму коригування в рядку 16.1 декларації за листопад 2005 року («самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації») з поданням розрахунку коригування сум ПДВ за грудень 2004 р., як того вимагає п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ. Крім того, можливість виправлення допущеної помилки в декларації за попередні періоди передбачена положеннями п.5.1 ст.5 Закону 2181.
Визнавши вище перераховані факти та помилковість включення підприємством до складу податкового кредиту за січень 2005 р. та визнавши факт самостійного виправленнями підприємством цієї помилки шляхом подання коригуючого розрахунку (виправлення помилки) за грудень 2004 року шляхом відображення в декларації за листопад 2005 року, відповідач безпідставно, з посиланням на п.2 ст.9 КАС України, стверджує про пропуск підприємством річного строку для оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.07.05 р. щодо зменшення суми податкового кредиту з ПДВ за січень 2005 р. та просить відмовити підприємству у вимозі про визнання неправомірним зменшення відповідачем податкового кредиту за листопад 2005 року (місяці, в якому підприємство здійснило коригування податкового кредиту за грудень 2004 р.)
Така позиція відповідача є необґрунтованою, так як зазначені ним повідомлення-рішення хоча й стосуються однієї ж і тієї операції та ґрунтуються на одних й тих же самих первинних документах (податкової накладної № 25/1201 від 25.12.2004 р.), однак стосуються двох різних податкових періодів: січня 2005 р. (в якому підприємство помилково включило суму ПДВ по операціям з ТОВ «Маркетинг Юг»до складу податкового кредиту та стосовно якого винесено попереднє повідомлення-рішення) та листопаду 2005 року(в якому підприємство здійснило коригування податкового кредиту за грудень 2004 р. та щодо якого винесено оскаржуване по цій справі податкове повідомлення-рішення).
Як вказує відповідач в акті перевірки (стор.37 акту перевірки) включенням суми ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2005 р. (коригування за грудень 2004 р.) по операції з ТОВ «Маркетинг Юг»підприємство порушило пп.7.2.1, пп.7.2.6, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податку на додану вартість»(далі - Закон про ПДВ).
Висновки відповідача не відповідають положенням зазначених ним в акті пунктам Закону про ПДВ, що підтверджується наступним.
На виконання пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ ТОВ «Маркетинг Юг»в момент виникнення у нього податкових зобов'язань (дата оформлення акту приймання-передачі наданих послуг -перша подія згідно з пп.7.3.1 Закону про ПДВ) видало ТОВ «Амальгама Люкс», оформлену належним чином податкову накладну № 25/1201 від 25.12.2004 року.
В момент отримання податкової накладної (в грудні 2004 р.) у ТОВ «Амальгама Люкс»виникло право на підставі п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ на віднесення суми ПДВ -366667 грн., вказаної в податковій накладній № 25/1201 від 25.12.2004 р. до складу податкового кредиту. Внаслідок допущеної помилки (не включення вказаної суми ПДВ до податкового кредиту в грудні 2004 р.) ТОВ «Амальгама Люкс»скористалось правом, наданим йому п.5.1 ст.5 Закону-2181, п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166.
Факт відсутності у підприємства під час перевірки документів по операціям з ТОВ «Маркетинг Юг»Відповідачем не доведено - згідно з листом № 387 від 20.12.2006 р. наданим позивачем відповідачу про відмову в наданні завірених копій документів (з метою вилучення Відповідачем) у зв'язку з тим, що вимога відповідача не відповідає вимогам п.9 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»- відсутні законні підстави для витребування копій цих документів. При цьому було повідомлено Відповідача, що оригінали всіх документів, в тому числі й тих, копії яких вимагались Відповідачем у запиті, надавались перевіряючим для дослідження при проведенні перевірки.
Вказане спростовує висновок відповідача про відсутність у позивача на момент проведення відповідачем перевірки податкової накладної, виданої ТОВ «Маркетинг Юг».
Виходячи з такого, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
2. В акті перевірки зазначено: «на порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ), ТОВ «Амальгама Люкс»включено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 10652 грн. по податковим накладним, які не містять податковий номер продавця -ТОВ «Типографія «Новий мир».
Господарським судом, за результатами розгляду матеріалів справи встановлено наступне.
ТОВ «Амальгама Люкс»включило до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних ТОВ «Типографія «Новий мир», в яких податковий номер продавця -ТОВ «Типографія «Новий мир»- зазначений з помилкою (опискою).
Висновок відповідача, що допущення продавцем товару помилки (описки) при заповненні податкової накладної позбавляє покупця товару права віднести до складу свого податкового кредиту суму ПДВ на підставі такої податкової накладної, - суперечить положенням пп.7.2.1, пп.7.4.1, пп.7.5.1 ст.7 Закону про ПДВ.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При здійсненні поставки товару ТОВ «Амальгама Люкс»та ТОВ «Типографія «Новий мир»положення п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ були дотримані - податкові накладні виписувались по даті здійснення першої події якою при поставці відповідної партії товару була:
або дата перерахування попередньої оплати за товар (по податковим накладним № 1527 від 08.12.04 р. та № 1421 від 22.11.04 р., № 33 від 11.01.06 р.);
або дата фактичної поставки товару (по податковим накладним № 1939А від 14.02.05 р., № 1908 від 04.02.05 р., № 2577 від 12.05.05 р., № 1248 від 24.05.05 р., №24 від 18.01.06 р., № 908 від 09.06.06 р., № 744 від 01.06.06 р.).
На підставі отриманих від ТОВ «Типографія «Новий мир»податкових накладних ТОВ «Амальгама Люкс»у відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесло суми по даних податкових накладних до податкового кредиту.
Перевіркою підтверджено, що ТОВ «Амальгама Люкс»відповідно до вимог наказу ДПАУ № 165 от 30.05.1997 р. "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання і книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»по даті отримання податкових накладних зробило відповідні записи у книзі обліку придбання (підтверджено актом перевірки (таблиця № 27 акту перевірки на стор.38 акту).
Також господарський суд не погоджується з висновком відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4. статті 7 Закону України Про ПДВ.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість":
(в редакції до 25.03.2005 р.) «податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації».
(в редакції з 25.03.2005 р.) «податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».
Податкова накладна, включена до податкового кредиту, повинна містити усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Як зазначено в акті перевірки, податкові накладні: № 1527 від 08.12.04 р. на суму 10172,77 грн., в т.ч. ПДВ -1695,46 грн.; № 1421 від 22.11.04 р. на суму 10173,2 грн., в т.ч. ПДВ -1695,53 грн.; № 1939А від 14.02.05 р. на суму 12634,72 грн., в т.ч. ПДВ -2105,79 грн.; № 1908 від 04.02.05 р. на суму 7426,73 грн., в т.ч. ПДВ -1237,79 грн.; № 2577 від 12.05.05 р. на суму 4946,64 грн., в т.ч. ПДВ -824,44 грн.; № 2666 від 24.05.05 р. на суму 4946,64 грн., в т.ч. ПДВ -824,44 грн.; № 33 від 11.01.06 р. на суму 3091,65 грн., в т.ч. ПДВ -515,28 грн.; № 24 від 18.01.06 р. на суму 3091,65 грн., в т.ч. ПДВ -515,28 грн.; № 908 від 09.06.06 р. на суму 3848,46 грн., в т.ч. ПДВ -641,41 грн.; № 774 від 01.06.06 р. на суму 3571,5 грн., в т.ч. ПДВ -595,25 грн. не містять усіх необхідних реквізитів. В усіх вищезазначених податкових накладних неправильно вказано індивідуальний податковий номер продавця: замість 219819005678 вказано 218462941.
Підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій згідно вищевказаних податкових накладних є платіжні доручення про перерахування позивачем коштів ТОВ «Типографія «Новий мир»: № 216 від 22.11.04 р., №289 від 07.12.04 р., № 559 від 07.12.04 р., № 2254 від 11.01.06 р., отриманням товару згідно видатковим накладним: №531 від 14.02.05 р., № 1074 від 24.05.05 р., № 21 від 13.01.06 р., №845 від 09.06.06 р.
Помилка у вище перелічених податкових накладних в індивідуальному податковому номері покупця не завдала збитків державі, в акті перевірки відсутні дані про не включення ТОВ «Типографія «Новий мир»до складу своїх податкових зобов'язань суми ПДВ по виданим ним позивачу податковим накладним.
Враховуючи вищевикладене, Відповідач незаконно виключив з складу податкового кредиту ТОВ «Амальгама Люкс»суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, виданими ТОВ «Типографія «Новий мир».
А саме тільки допущення помилки при заповненні податкової накладної у відповідності з нормами Закону про ПДВ не може бути підставою для визнання такої податкової накладної неналежним доказом сплати податку і відповідно віднесення вказаної в податковій накладній суми податку в податковий кредит.
Виходячи з такого, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
ІІІ. Податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2007 року № 0000382401/0 про застосування штрафу в сумі 110339 грн.
Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач зазначає порушення ТОВ «Амальгама Люкс»п.«а»пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон-2181): здійснення відчудження нерухомого майна на загальну суму 110339,00 грн. без попереднього узгодження з податковим органом.
Господарським судом, за матеріалами справи встановлено наступне.
У ТОВ «Амальгама Люкс»в період з 21.02.05 р. по 30.03.05 р. та з 17.02.06 р. по 13.03.06 р. існував податковий борг, а активи знаходились в податковій заставі згідно з пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону -2181.
В період існування податкової застави ТОВ «Амальгама Люкс» здійснено відчуження наступного майна.
1. Згідно договору № Ф-1 від 30.01.2006 р. ТОВ «Амальгама Люкс» передало ПП Фріденберг О.Ю. по накладним:
№ 508 від 28.02.05 р. станок плоскошліфувальний на суму 1205 грн., в т.ч. ПДВ 208,33 грн.
№ 605 від 11.03.05 р.: координатно-розточний станок на суму 2417.00 грн., в т.ч. ПДВ -402,83 грн; плоско-шліфувальний станок на суму 4198,00 грн., в т.ч. ПДВ -699,67 грн.; прес пакувальний на суму 1998,00 грн., в т.ч. ПДВ -199,67 грн.;
№ 719 від 15.03.05 р. кругло шліфувальний верстат на суму 2500 грн., в т.ч. ПДВ 416,67 грн.;
№ 605/1 від 15.03.05 р. вертикально-фрезерний верстат на суму 776 грн., в т.ч. ПДВ 129,33 грн.
Всього майна на суму 13094 грн.
За отримане майно Покупець розрахувався грошовими коштами на розрахунковий рахунок підприємства, що підтверджується Відповідачем та матеріалами справи.
2. Згідно договору № 70 від 11.02.05 р. ТОВ «Амальгама Люкс»передало, а ДП «Майс»прийняло по накладним майно:
№ 730 від 15.03.05 р.: емаль-апарат на суму 9500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1583,33 грн.; ємкості емальовані 2,5 м3 на суму 30500,00 грн., в т.ч. ПДВ 5083,33 грн.; ємкість (V50м3) на суму 14640 грн., в т.ч. ПДВ 2440 грн.; емаль апарат 2,5 м3 на суму 10400 грн., в т.ч. ПДВ 1733,33 грн.; ємкість 9375053 (емаль апарат) на суму 10400 грн., в т.ч. ПДВ 1733,33 грн.
№ 929 від 25.03.05 р.: фрезерний верстат на суму 4500 грн., в т.ч. ПДВ 750 грн.; токарно-гвинторізний верстат на суму 5400 грн., в т.ч. ПДВ 900 грн.; зварювальний апарат ВД-306 на суму 4500 грн., в т.ч. ПДВ 750 грн.; вертикально - сверлильний верстат на суму 2160 грн., в т.ч. ПДВ 360 грн.; вантажна теліжка 4 шт. на суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн.
Всього передано майна на суму 98000 грн. Вартість отриманого майна погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується відповідачем та матеріалами справи.
3. Згідно договору № Т-1 від 01.02.06 р. ТОВ «Амальгама Люкс»передало ТОВ «Трансформатор-Юг»по накладній № 394 від 22.02.06 р. машину термопластавтомат на суму 3605 грн. За отримане майно ТОВ «Трансформатор-Юг»повністю розрахувалось грошовими коштами 01.02.06 р. (100% передплата), що підтверджується відповідачем та матеріалами справи.
п.«а»пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон-2181) встановлено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого або рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
пп.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону-2181 -платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону-2181.
Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що майно, яке було відчуджене ТОВ «Амальгама Люкс»в період існування податкової застави підпадає під ознаки основних фондів та необоротних активів, а не товару (товарних запасів), а тому операції з їх відчуження підлягали узгодженню з податковим органом.
Господарський суд не погоджується з висновками відповідача, виходячи з наступного.
Майно, що відчуджувалось позивачем під час існування податкової застави, не є «основними фондами», з огляду на те, що були відсутні обидві ознаки, які необхідні для визнання майна «основними фондами»(як того вимагає пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»): вказані матеріальні цінності не призначались не використовувалось (і не планувала використовуватись, що підтверджується відсутністю актів вводу в експлуатацію) у господарській діяльності підприємства 365 днів, або їх вартість на момент придбання була або менше 1000 гривень.
Вказане майно підпадає під ознаки «товару» та «готової продукції», що підтверджується п.6 ПБО 9 «Запаси»: «матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою їх подальшого продажу розглядаються як товари. Якщо активи утримуються платником податку для подальшого продажу, для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, або перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, то такі активи включаються до складу запасів платника податку (п.4 ПБО 9 «Запаси»). При цьому вартісний критерій для віднесення активів до запасів не встановлено, значення має лише мета утримання таких активів.
Ще одною ознакою операцій з реалізації товарів, які не підлягають узгодженню з податковим органом є їх реалізація за кошти (п.«а»пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону-2181). Вказана вимога також була ТОВ «Амальгама Люкс»дотримана.
Відповідно до договорів: № Ф-1 від 30.01.2006 р., укладеного між ТОВ «Амальгама Люкс»(Продавець) та ПП Фріденберг О.Ю. (Покупець), № 70 від 11.02.05 р., укладеного ТОВ «Амальгама Люкс»та ДП «Майс», № Т-1 від 01.02.06 р., укладеного між ТОВ «Амальгама Люкс»та ТОВ «Трансформатор-Юг» сторони передбачили розрахунок за товар, який реалізується, - грошовими коштами.
На виконання умов договорів ПП «Фріденберг О.Ю.»та ТОВ «Трансформатор-Юг»розрахувались з ТОВ «Амальгама Люкс»грошовими коштами, що підтверджується актом перевірки та банківськими виписками (додаються).
При здійсненні господарської операції з продажу товару ДП «Майс»умовами договору також був передбачений розрахунок за товар грошовими коштами. Аналогічні грошові вимоги існували й у ДП «Майс»до ТОВ «Амальгама Люкс»згідно договору переведення боргу № 7 від 11.02.05 р. Розмір зустрічних грошових вимог ТОВ «Амальгама Люкс»та ДП «Майс»складав суму 98000 грн.
У зв'язку з взаємним невиконанням сторонами в частині оплати грошовими коштами, відповідно до ст.601 ЦК України сторони уклали протокол зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 02.03.2005 року на суму 98000 грн.
Оскільки угода сторін про залік заборгованості є одним з способів припинення зобов'язання, відповідає умовам щодо зустрічності вимог, а також не суперечить вимогам ст.601 ЦК України та Закону-2181, який не містить припису про обов'язкове письмове погодження з податковим органом способів припинення зобов'язань, в тому числі і заліку зустрічних однорідних вимог, отже є правомірною та відповідає п.«а»пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону-2181 щодо здійснення продажу товарів за кошти.
Виходячи з змісту пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону-2181 операції з реалізації готової продукції та товарів узгодженню з податковим органом не підлягають (п.«а»пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону-2181), тому підприємство не допускало порушень зазначеної норми закону і до відповідальності притягнуте безпідставно.
ІV. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 червня 2007 року №0000302200/2 про нарахування пені у сумі 30356,25 грн. за порушення ст.3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Господарським судом за матеріалами розгляду справи на поясненнями сторін, наданими в судовому засіданні, встановлено наступне.
Між ТОВ «Амальгама Люкс»та ТОВ «Тиглета»укладено експортний контракт №К-390 від 30.07.04 р. на виконання умов якого підприємство передало ТОВ «Тиглета»косметичну продукцію по ВМД:
№ 504000002/4/107721 від 07.09.04 р. за фактурною вартістю 89979,82 грн. /16940,24 дол.США/
№ 504000002/4/109313 від 18.10.04 за фактурною вартістю 132980,61 грн. /25057,11 дол.США/
Всього на суму 41997,35 дол.США/ 222960,43 грн.
Оплата за відвантажену продукцію надійшла від ТОВ «Тиглет»з рахунку банку FMTRICAN EXPRESS BANK LTD, NEW YORK, SWIFT CODE: AEIBUS 33 NEW York Agensy P, O, Box 740, New York, NNY 10008, що відповідає реквізитам, зазначеним в контракті, в загальній сумі 30 000 дол.США/159184,39 грн., а саме:
- 14.10.04 б/н на 3000 дол.США/ 15921 грн.;
- 21.10.04 б/н на 1000 дол.США/5306,59 грн.;
- 24.11.04р. № 101 на 15000 дол.США/79593,00 грн.
- 22.12.04 р. б/н на 11000 дол.США/58363,80 грн.
Перевіркою встановлена прострочена дебіторська заборгованість у сумі 11997,35 дол.США/63671,14 грн., яка з 17.01.05 стала простроченою внаслідок пропуску 90-денного терміну розрахунків за експортними операціями.
ТОВ «Амальгама Люкс»20.06.2005 р. було подано до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України. Ухвала про прийняття справи до провадження винесена 25.06.05 р. № 161а/2005.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»перевіряючими нарахована пеня в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 17.01.05 р. по 25.06.05 р. в сумі 30547,17 грн.
Вказані обставини відображені в акті перевірки та сторонами не заперечуються.
Господарський суд вважає про порушення Відповідачем при винесенні рішення від 12 червня 2007 року №0000302200/2 ст.250 ГК України.
Пеня (фінансові санкції), встановлені ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не є сумою податкового зобов'язання. Таке підтверджується нормами преамбули та п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181 (далі -Закон 2181):
Згідно з преамбулою та ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф), це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст. ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".
У цих статтях пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті як один із видів податків і зборів не передбачена. Тому обов'язок підприємства зі сплати такої пені не належить до категорії податкового зобов'язання.
При цьому слід відзначити, що, з врахуванням положень ст.238 Господарського кодексу України, зазначена пеня є адміністративно-господарською санкцією, оскільки вказаний штраф повністю підпадає під визначення такої санкції, закріплене цією статтею закону, а саме: є заходом майнового характеру, спрямованим на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності.
Звідси, підлягає застосуванню ст. 250 Господарського кодексу України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Рішення, яким підприємство притягнуте до відповідальності за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» винесено 12.01.2007 р. Виходячи з положень ст.250 ГК України пеня за порушення термінів розрахунків може бути застосоване не пізніше ніж через рік з дня порушення, тобто нараховувати пеню Відповідач мав право лише з 12.01.2006 року. Нараховувати ж пеню до цієї дати, що було здійснене Відповідачем, він не мав законних підстав.. Виходячи з цього, а також те, що відповідно до положень ст.4 Закону терміни нарахування пені зупинені з 25.06.05 р. і до цього часу, Відповідачем сума пені в розмірі 30547,17 грн. нарахована всупереч положенням ст..250 ГК України.
V. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 січня 2007 року № 0000312200/0 про нарахування штрафу за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 5185,00 грн.
Позивач вважає вказане рішення таким, що є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення штрафу в сумі 3400 грн.
Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п.1 ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»(далі Декрет № 15-93): не надання декларації про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами за перевіряємий період (по контракту з ТОВ «Тиглета», який описаний вище по тексту цієї позовної заяви):
- станом на 1 квітня 2005 року -граничний термін подання -25.04.05 р.;
- станом на 1 липня 2005 року -граничний термін подання -25.07.05 р.;
- станом на 1 жовтня 2005 року -граничний термін подання -25.10.05 р.;
- станом на 1 січня 2006 року -граничний термін подання -20.02.06 р.;
- станом на 1 квітня 2006 року -граничний термін подання -25.04.06 р.;
За вказане порушення застосовано штраф в сумі 5185,00 грн., виходячи з декларацій:
- станом на 1 квітня 2005 року - штраф 1122 грн.;
- станом на 1 липня 2005 року -штраф 1139 грн.;
- станом на 1 жовтня 2005 року -штраф 1139 грн.;
- станом на 1 січня 2006 року -штраф 663,00 грн.;
- станом на 1 квітня 2006 року -штраф 1122 грн.;
Підприємство вважає, що відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5185,00 грн. винесено на порушення норм ст.250 ГК України.
Господарський суд погоджується з висновком позивача
Виходячи з положень преамбули та п. 1.2, п. 1.5 ст. 1 Закону 2181, ст. ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" штраф за порушення п.1 ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»не належить до категорії податкового зобов'язання.
З врахуванням положень ст.238 Господарського кодексу України, зазначена пеня є адміністративно-господарською санкцією, оскільки вказаний штраф повністю підпадає під визначення такої санкції, закріплене цією статтею закону, а саме: є заходом майнового характеру, спрямованим на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності.
Звідси, підлягає застосуванню ст. 250 Господарського кодексу України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, відповідач мав право притягнути ТОВ «Амальгама Люкс»до відповідальності за порушення п.1 ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», які мали місце починаючи з 12.01.2006 року: неподання декларації станом на 1 січня 2006 р. (визначено штраф 663 грн.) та станом на 1 квітня 2006 р. (визначено штраф 1122 грн.).
Притягнення до відповідальності за порушення, які мали місце до 12.01.2006 р. здійснене відповідачем без достатніх правових підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 161-163 КАС України, господарський суд
1. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2007 року № 0000362360/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1343826 грн. основного платежу та 646 868,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2007 року № 0000372360/0 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 220641 грн. основного платежу та 110320,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій) - повністю.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2007 року № 0008242360/3 від про визначення податкового зобов'язання (фінансових санкцій) з податку на прибуток в сумі 688594,3 грн. - повністю.
4. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2007 року № 0000382401/0 про застосування штрафу в сумі 110339 грн. -повністю.
5. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 червня 2007 року №0000302200/2 про нарахування пені у сумі 30356,25 грн. за порушення ст.3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»)- повністю.
6. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 січня 2007 року № 0000312200/0 в частині нарахування штрафу за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 3400 грн.
7. Стягнути з держбюджету на користь ТОВ «Амальгама Люкс»м.Миколаїв 20,4 грн. судових витрат.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
О.В.Ткаченко