04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 638/8540/20
провадження № 61-6665св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Селезень Світлани Володимирівни на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2022 року
у складі судді Подус Г. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М.,
Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області (далі - приватний виконавець) Бабенка Д. А., Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Ємця І. О., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), про поновлення порушеного права власності шляхом внесення запису про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними електронних торгів з реалізації квартири, протоколу, складеного за результатами проведення електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки.
Позов мотивований тим, що 26 травня 2005 року між
ОСОБА_1 і АКБ «Раффайзен Банк Україна», правонаступником якого
є ПАТ «ОТП Банк», укладено кредитний договір № CNL 700/148/2005, згідно
з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 63 000,00 дол. США
з фіксованою відсотковою ставкою 12 % річних строком до 26 травня
2020 року на погашення поточної заборгованості позичальника за кредитним договором від 30 грудня 2003 року № 12006-234/03Р.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачкою і банком укладено договір іпотеки № PCNL700/148/2005, предметом якого є належна їй квартира
АДРЕСА_1 .
12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля № б/н та договір про відступлення права вимоги № б/н, за умовами яких банк відступив право вимоги за кредитними договорами, укладеними із
ОСОБА_1
20 березня 2020 року позивачці стало відомо, що 19 березня 2020 року
ДП «Cетам» проведено електронні торги щодо лота № 470400 і належну їй кватиру продано за 1 263 367,00 грн громадянину ОСОБА_3
30 березня 2020 року їй стало відомо, що 27 березня 2020 року приватний виконавець Бабенко Д. Д. склав акт про реалізацію предмета іпотеки
з примусового виконання виконавчого провадження № НОМЕР_1.
ОСОБА_1 вважала, що торги проведено з порушенням законодавства, оскільки ДП «Сетам» не повідомило її як боржника про дату, час, місце проведення торгів, а також стартову ціну реалізації, за якою майно пропонується до продажу, у зв?язку з чим вона була позбавлена можливості зупинити електронні торги. Спірна квартира є її єдиним житлом, на неї поширюється дія Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», про що було відомо приватному виконавцю Бабенку Д. А.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила поновити право власності шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за нею права власності на квартиру
АДРЕСА_1 ; визнати недійсними: електронні торги з реалізації належного їй нерухомого майна - трикімнатної квартири, загальною площею 96,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; протокол
від 19 березня 2020 року № 470400, складений ДП «Сетам» за результатами проведення електронних торгів з реалізації квартири; акт від 27 березня
2020 року про реалізацію предмета іпотеки в порядку примусового виконання
рішення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2022 року
в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що до спірних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» застосуванню не підлягає, оскільки в спірній квартирі позивачка ОСОБА_4 постійно не мешкала та має у власності інше нерухоме майно. Також позивачка обрала неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Постановою Харківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
01 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Селезень С. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня
2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 березня
2023 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу, не надавши жодного обґрунтування доводам апеляційної скарги. Заявник указує, що на спірну квартиру поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вона є єдиним її житлом. Обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права є належним.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року
у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 199/6839/19, від 30 червня 2023 року
у справі № 643/6211/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
03 листопада 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Чуб С. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що у власності позивачки під час відчуження спірної квартири перебувало інше нерухоме майно, а тому посилання заявника на порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»
є безпідставним. Суди першої та апеляційної інстанції дали оцінку всім доказам у справі. Обраний позивачкою спосіб захисту є неналежним.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2023 року касаційну скаргу передано суді-доповідачу Яремку В. В .
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Селезень С. В., залишено без руху та надано строк для сплати судового збору в розмірі 6 726,40 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 5 756,90 грн на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Продовжено ОСОБА_1 наданий їй строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 15 травня 2023 року, для сплати судового збору в розмірі 969,50 грн.
На виконання ухвали Верховного Суду від 21 червня 2023 року заявник надала квитанцію від 05 липня 2023 року № 32528798800007265350 про сплату 970,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду м. Харкова.
21 вересня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року касаційну скаргу разом
з матеріалами справи передано суді-доповідачу Коротуну В. М .
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
26 травня 2005 року між ОСОБА_7 і АКБ «Раффайзен Банк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладено кредитний договір № CNL 700/148/2005, за умовами якого банк надав позивачці кредит
у розмірі 63 000,00 дол. США з фіксованою ставкою 12 % річних строком до
26 травня 2020 року на погашення поточної заборгованості позичальника за кредитним договором від 30 грудня 2003 року № 12006-234/03Р.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором
27 травня 2005 року позивачка передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_3 , належну їй на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2003 року.
26 травня 2006 року між банком і позивачкою укладено кредитний договір
№ CNL700/391/2006, за яким ОСОБА_8 надано кредит у розмірі
33 400,00 дол. США строком до 25 травня 2016 року, зі сплатою фіксованої ставки 14,00 % річних.
12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля № б/н та договір про відступлення права вимоги № б/н, за умовами яких банк відступив право вимоги за кредитними договорами, укладеними із
ОСОБА_1 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2011 року
у справі № 2-1331/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2015 року, стягнено солідарно із
ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 червня 2005 року № CNL700/148/2005 в сумі
604 920,84 грн та за кредитним договором від 26 травня 2006 року
№ CNL700/391/2006 в сумі 365 554,10 грн.
На виконання вказаного судового рішення 11 квітня 2012року видано виконавчі листи та постановою приватного виконавця Бабенка Д. А. від
13 травня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення із ОСОБА_8 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором від 26 травня 2006 року № CNL700/391/2006 в сумі
365 554,10 грн.
13 і 14 травня 2019 року винесено постанови про арешт майна боржника за виконавчим провадження № НОМЕР_1.
17 травня 2019 року приватний виконавець Бабенко Д. А. склав акт обстеження, яким встановлено, що за адресою:
АДРЕСА_2 , майновий стан боржника перевірити неможливо, доступу до квартири не надано. Сусідка повідомила, що за вказаною адресою мешкають студенти, які винаймають житло.
17 травня 2019 року приватний виконавець Бабенко Д. А. виніс постанову про опис та арешт майна боржника.
03 грудня 2019 року приватний виконавець склав акт, відповідно до якого при виїзді за адресою: АДРЕСА_2 доступу до квартири не надано, боржника не виявлено, відсутні будь-які ознаки постійного проживання
в цій квартирі.
06 грудня 2019 року постановою приватного виконавця Бабенка Д. А. призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
10 грудня 2019 року суб'єкт оціночної діяльності - фізична особа - підприємець ОСОБА_10 склала звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, відповідно до якого вартість квартири становить 1 899 800,00 грн.
12 грудня 2019 року приватний виконавець Бабенко Д. А. направив
ОСОБА_4 і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомлення про результати оцінки майна.
12 грудня 2019 року приватний виконавець Бабенко Д. А. направив до
Харківської філії ДП «Сетам» заявку щодо реалізації арештованого майна.
17 грудня 2019 року ДП «Сетам» повідомило про внесення до системи «Сетам» 16 грудня 2019 року інформації про арештоване майно.
15 січня 2020 року і 17 лютого 2020 року було призначено проведення торгів
з реалізації спірної квартири, проте торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Повторно ДП «Сетам» призначило торги на
19 березня 2020 року. Повідомлення по призначення торгів направлялись боржнику за адресою: АДРЕСА_2 .
19 березня 2020 року переможцем електронних торгів з реалізації спірної квартири став учасник № 13 ОСОБА_2 який зробив пропозицію, яка дорівнює стартовій ціні продажу лота, - 1 329 860,00 грн, про що складено відповідний протокол № 470400.
27 березня 2020 року приватний виконавець Бабенко Д. А. склав акт про реалізацію предмету іпотеки з примусового виконання виконавчого провадження № НОМЕР_1.
27 березня 2020 року приватний нотаріус Ємець І. О. видав ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
У період з 25 січня 2004 року до 2014 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_9 з 01 серпня 2008 року до 22 квітня 2020 року належала квартира АДРЕСА_4 .
Листом від 18 листопада 2019 року Немишлянський відділ поліції ГУ НП
в Харківській області повідомив, що в ході проведеної перевірки встановлено, що у квартирі АДРЕСА_4 фактично мешкає
ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і в'себічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем
і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого
з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
Відповідно до наведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року
у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.
Такий висновок узгоджується з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання
в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку
з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Тобто для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (див. пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24)).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, установивши, що ДП «Сетам» направляло позивачу повідомлення про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна за лотом № 407982, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання електронних торгів недійсними, оскільки порушень, допущених організатором у процедурі проведення електронних торгів, а також порушень прав і законних інтересів позивачки, які б могли стати підставою для визнання електронних торгів недійсними, не встановлено.
Доводи позивачки про поширення на спірну квартиру дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є необґрунтованими, оскільки у власності ОСОБА_1 на час проведення торгів з продажу спірної квартири перебувала частка у спільному сумісному майні - квартирі
АДРЕСА_4 , яка була набута під час шлюбу із ОСОБА_9 . Доказів, що вказана квартира не є спільним сумісним майном, у матеріалах справи немає.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, також зробив правильний висновок про обрання позивачем неналежного способу захисту
в частині вимог про визнання недійсними протоколу проведення торгів та акта про реалізацію предмета іпотеки, оскільки якщо позивач вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби
в оскарженні протоколу й акта про проведені електронні торги
(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року
у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21)).
Також правильним є висновок судів про відмову в задоволенні позову про поновлення права власності шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності
у зв?язку з обранням неналежного способу захисту, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).
Проте вимоги про витребування спірної квартири ОСОБА_1 не заявляла.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених
у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої й апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, зробленим у постановах, наведених заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, арішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2022 року та постанови Харківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування.
Оскільки сплату судового за подання касаційної скарги відстрочено до ухвалення судового рішення відповідно до статті 136 ЦПК України,
а Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути 5 756,40 грн.
,
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - адвоката Селезень Світлани Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК
у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України) судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій в розмірі
5 756,40 грн (п?ять тисяч сімсот п?ятдесят шість гривень сорок копійок).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов