09 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 761/5870/24
провадження № 61-5803 сво 24
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Грушицького А. І., Крата В. І., Синельникова Є. В.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України»,
розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Мамаєвим Дмитром Юрійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 березня
2024 року у складі колегії суддів:Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (далі - ТОВ «ВКФ Фарби України») про визнання майнових прав.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Мамаєвим Д. Ю., повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 представником адвокатом Мамаєвим Д. Ю. надано ордер АА № 0036140 на надання правничої (правової) допомоги від 14 грудня 2023 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 12/01/23-1 від 12 січня 2023 року.
Проте, перевіривши вказаний ордер, суддею встановлено, що він не відповідає типовій формі ордера, зокрема в наданому представником позивача Мамаєвим Д. Ю. ордері на його фоновій частині відсутній захисний малюнок,
а також відсутній реквізит «Назва організації» - Національна асоціація адвокатів України, які наявні у зразках ордерів на офіційній веб-сторінці Національної асоціації адвокатів України.
Крім того, при перевірці ордеру судом встановлено, що будь-які відомості стосовно Мамаєва Д. Ю., як адвоката, в Єдиному реєстрі адвокатів відсутні.
Оскільки до позовної заяви додано ордер невстановленої форми, який, відповідно, не може підтверджувати повноваження особи, за підписом якої подана позовна заява, як представника позивача, суд позбавлений можливості встановити, що позовну заяву підписано особою, яка має на це право.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мамаєва Д. Ю., на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження своїх повноважень як представника ОСОБА_1 адвокат Мамаєв Д. Ю. додав до апеляційної скарги ордер АА № 0036140 на надання правничої (правової) допомоги від 14 грудня 2023 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 12/01/23-1 від 12 січня 2023 року.
Зі змісту останнього вбачається, що він не містить всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення). Зокрема, ордер містить двовимірний штрих-код QR-код з посиланням на профайл адвоката у Реєстрі адвокатів міста Києва (kmkdka.radaadvokativ.com.ua). Відповідно, ордер не містить реквізитів, які має містити ордер на надання правничої (правової) допомоги. Тому суд зазначив, що з урахуванням змісту пунктів 11, 12 Положення ордер, доданий адвокатом
Мамаєвим Д. Ю. до апеляційної скарги, не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, зокрема на подання апеляційної скарги на ухвалу суду.
Аргументи учасників справи
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - Мамаєв Д. Ю., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення (ухвали судів), направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що договір про надання правової допомоги укладено відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та фактично доданий договір має вищу юридичну силу, ніж ордер. Відповідно до пункту 1.2 договору про надання правової допомоги № 12/01/23-1
від 12 січня 2023 року для виконання цього Договору адвокату Мамаєву Д. Ю. надаються повноваження без обмежень.
В ухвалі про повернення апеляційної скарги зазначено про начебто невідповідність наданих документів, а саме ордеру та свідоцтва адвоката, але суддя не досліджує питання чи скасовано, анульоване свідоцтво Мамаєва Д. Ю., а просто приймає рішення про залишення позовної заяви без розгляду, фактично формально підходить до обставин справи та права позивача отримати правову допомогу.
Відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 320/2998/24 повноваження адвоката Мамаєва Д. Ю., які підтверджуються договором про надання правової допомоги відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є належними.
Суди прийняли до уваги саме рішення Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, яким затверджено «Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів» (з наступними змінами і доповненнями). Однак Рада адвокатів України не належить до регуляторних органів, визначених
статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Отже, рішення Ради адвокатів України носить виключно рекомендаційний, роз'яснювальний та інформаційний характер.
Нормативно-правовими актами, яким повинен керуватися суд, є саме закони України, але якщо все таки суд вбачає можливість до застосування рішення Ради адвокатів України, то необхідно звернути увагу на рішення Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 62 з додатком, в якому зазначено, що частина друга
статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регламентує вичерпні випадки надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі. Системний аналіз частини першої статті 26 та частин першої і другої статті 27 профільного Закону дозволяє зробити висновок про те, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема, лише на підставі доручення чи ордеру, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто можна зробити висновок про обов'язковість саме договору, який надає права на представництво інтересів фізичних та юридичних осіб.
До апеляційної скарги додано витяг з Єдиного реєстру адвокатів України стосовно адвоката Мамаєва Д. Ю., виданий Головою Ради адвокатів міста Києва Рафальською І. В. Відповідно до цих відомостей право на заняття адвокатською діяльністю не зупинено та відсутні будь-які відомості щодо позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
У серпні 2024 року ТОВ «ВКФ Фарби України» подало до суду відзив, у якому просило ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено вичерпний перелік документів для підтвердження повноважень адвоката, як представника. Можливості подання договору у підтвердження повноважень адвоката процесуальний закон не визначає. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає й те, що повноваження адвоката, як представника у цивільному судочинстві, підтверджуються в порядку, встановленому законом. Договір про надання правничої допомоги не є документом, який підтверджує повноваження адвоката, як представника учасника цивільного судочинства, а визначається законодавцем як механізм фіксації переліку послуг, порядку та розміру їх оплати й інших домовленостей між адвокатом та клієнтом.
Рада адвокатів міста Києва, яка вказана видавником рішення, на підставі якого видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, не підтверджує складання Мамаєвим Д. Ю. кваліфікаційного іспиту протягом 2016-2023 років, не підтверджує факт прийняття ним присяги адвоката України та не підтверджує набуття Мамаєвим Д. Ю. статусу адвоката. Одного лише твердження про відсутність в матеріалах справи доказів про припинення, зупинення чи позбавлення представника скаржника права на заняття адвокатською діяльністю недостатньо, оскільки сам факт набуття такого права не є підтвердженим.
Повернення позовної заяви не має наслідком виникнення будь-яких обмежень для Бондаренко Ю. М., в тому числі обмежень на повторне звернення до суду з таким самим позовом. Крім цього враховуючи, що ОСОБА_1 не сплачено судовий збір за подання позову, повернення позову не має наслідком і виникнення для останньої будь-яких негативних фінансових наслідків.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху для сплати судового збору.
УхваламиВерховного Суду від 29 травня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 березня 2024 року.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2024 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Мамаєва Д. Ю., про розгляд справи за участю сторін відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року вищевказану справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду зпосиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів вважала, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалах Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати від 01 липня 2024 року
у справі № 761/10665/23 та від 18 липня 2024 року у справі № 761/16836/23.
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних судових рішеннях, викликана необхідністю тлумачення та іншого підходу до застосування статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», частини четвертої статті 62 ЦПК України щодо підтвердження повноважень адвоката на надання правничої допомоги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Проте відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» одночасно є і основним документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
При цьому ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката. Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги. За умови надання адвокатом одного з документів, що підтверджують його повноваження як представника учасника справи, виданих відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», визначальним для суду є лише те, що правнича допомога надається саме адвокатом, а відповідний статус, в першу чергу, підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Зазначене може бути підтверджено також посвідченням адвоката України, відомостями з ЄРАУ.
За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката. Наявність або відсутність відомостей про адвоката в ЄРАУ не є передумовою можливості здійснювати повноваження адвоката як представника в суді.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу
в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів
з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина сьома статті 62 ЦПК України).
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача
(частина сьома статті 177 ЦПК України).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (стаття 17 вказаного Закону).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги;
2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення), з подальшими змінами, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
У пункті 6 Положення передбачено, що бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
За змістом пункту 11 Положення ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
У пункті 12 Положення передбачено перелік реквізитів, які має містити ордер на надання правничої (правової) допомоги, за змістом підпункту 12.13 якого ордер має містити двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ (https://erau.unba.org.ua/).
В Україні встановлена єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1) (пункт 3 Положення). Згідно з цією типовою формою ордер має містити двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України (далі - ЄРАУ).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає. Схожі висновки наведені, зокрема,
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18 (провадження № 11-706апп19).
Зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України). Схожі за змістом правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), в постановах Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі
№ 428/3851/19, від 12 липня 2021 року у справі № 750/7902/20-ц).
Колегія суддів акцентує увагу, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Проте відсутність у частині четвертій
статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою
статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» одночасно є і основним документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката. Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги. При цьому, з прийняттям чинної редакції ЦПК України згідно із Законом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року одночасно введена кримінальна відповідальність адвокатів за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді (стаття 400-1 КК України).
Тому з набранням чинності з 15 грудня 2017 року нової редакції ЦПК України, за умови надання адвокатом одного з документів, що підтверджують його повноваження як представника учасника справи, виданих відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», визначальним для суду є лише те, що правнича допомога надається саме адвокатом, а відповідний статус, в першу чергу, підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Зазначене може бути підтверджено також посвідченням адвоката України, відомостями з ЄРАУ. Проте законодавство не містить положень про припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю у зв'язку з відсутністю відомостей про адвоката в ЄРАУ, що не є і передумовою можливості здійснювати повноваження адвоката як представника в судовому процесі. За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.
Разом з тим, в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 липня 2024 року у справі № 761/10665/23 (провадження № 61-9045ск24) вказано, що «на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції, адвокатом Мамаєвим Д. Ю. до матеріалів касаційної скарги додано ордер від 08 квітня 2024 року серія АА №0039957. Зі змісту останнього вбачається, що він не містить всі обов'язкові реквізити, передбачені змістом пункту 12 Положення. Зокрема, ордер містить Двовимірний штрих-код QR-код із посиланням на запит у пошуковій системі Google із текстом «Мамаєв Дмитро Юрійович, Свідоцтво номер 6127 від 12.07.2018». Відповідно, ордер не містить реквізитів, які має містити ордер на надання правничої (правової) допомоги, а тому Верховний Суд доходить до висновку, що з урахуванням змісту пункту 11 Положення, ордер, доданий адвокатом Мамаєвим Д. Ю. до касаційної скарги не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, зокрема на звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення».
В ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 липня 2024 року у справа № 761/16836/23 (провадження № 61-9552ск24) вказано, що «на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції, адвокатом Мамаєвим Д. Ю. до матеріалів касаційної скарги додано ордер від 06 червня 2024 року серія АА № 0041960. Зі змісту останнього вбачається, що він не містить всі обов'язкові реквізити, передбачені змістом пункту 12 Положення. Зокрема, ордер містить Двовимірний штрих-код QR-код із посиланням на запит у пошуковій системі Google із текстом «Мамаєв Дмитро Юрійович, Свідоцтво номер 6127 від 12.07.2018». Відповідно, ордер не містить реквізитів, які має містити ордер на надання правничої (правової) допомоги, а тому Верховний Суд доходить до висновку, що з урахуванням змісту пункту 11 Положення, ордер, доданий адвокатом Мамаєвим Д. Ю. до касаційної скарги не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, зокрема на звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення. Водночас сам по собі договір про надання правничої допомоги не підтверджує повноваження адвоката представляти інтереси клієнта у Верховному Суді та підписувати касаційну скаргу, оскільки імперативною вказівкою цивільного процесуального законодавства, належним підтвердженням повноважень адвоката представляти інтереси особи в цивільному судочинстві є надання ордеру, який видається на підставі договору про надання правової допомоги, або довіреності».
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначає,
що однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого
в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного, справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами
та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу № 761/5870/24 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
А. І. Грушицький
В. І. Крат
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська