10 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 480/4005/23
адміністративне провадження № К/990/46022/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 480/4005/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399), Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) та до Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469), у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) по ненаданню щорічної основної відпустки за відпрацьований період роботи з 21 серпня 2021 року по 20 серпня 2022 року згідно поданих заяв від 09 березня 2023 року та 24 березня 2023 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) № 3-о від 29 березня 2023 року «Про звільнення»;
- поновити його на посаді начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) з 30 березня 2023 року;
- поновити його на посаді начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43995469) з 30 березня 2023 року;
- стягнути з Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43995469) на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 березня 2023 року по час винесення судом рішення по справі.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) від 29 березня 2023 року № 3-о «Про звільнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) з 30 березня 2023 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м.Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 березня 2023 року по 10 квітня 2024 року у розмірі 174860 (сто сімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн 10 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) з 30 березня 2023 року та стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 8419 (вісім тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн 13 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Справу судом першої інстанції розглянута в порядку загального позовного провадження.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року по справі №480/4005/23 змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частині рішення в такій редакції: «Стягнути з Головного управління ДПС у Сумській області (вул.Іллінська, 13, м.Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 березня 2023 року по 10 квітня 2024 року у розмірі 243 958,50 грн». В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року залишено без змін.
29 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 480/4005/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з таких підстав.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, що за змістом відповідає пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, заявник зазначає, що Другим апеляційним адміністративним судом застосовано висновки Верховного Суду, що викладенні у постанові № 340/1791/22, відповідної до якої обов'язок про працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення і аж до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення. Також судом враховано подібні правові позиції, що сформовані Верховним Судом зокрема у постанові від 08 травня 2019 року у справі №806/1175/17, від 28 лютого 2020 року у справі № № 807/819/16 від 30 листопада 2021 року у справі № 640/4921/20.
Верховний Суд зазначає, що оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України заявнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.
Проте, заявником не зазначено конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України відсутня.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №480/4005/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399), Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак