10 грудня 2024 року
м. Київ
справа №440/6037/23
адміністративне провадження № К/990/45286/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року про видачу дубліката виконавчого листа та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №440/6037/23 за позовом Головне управління ДПС у Полтавській області до Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
установив:
Головне управління ДПС в Полтавській області подало заяву до Полтавського окружного адміністративного суду про видачу дубліката виконавчого листа у справі №440/6037/23.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року, залишено без задоволення заяву Головного управління ДПС в Полтавській області від 02 вересня 2024 року про видачу дубліката виконавчого листа.
Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №440/6037/23, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з пунктами 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Наведений у частині другій статті 328 КАС України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
З огляду на викладене, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року, а також постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року, ухвалена за результатами її перегляду, не можуть бути предметом касаційного оскарження.
Також Суд звертає увагу на те, що у цій ситуації скаржнику було забезпечено належні процесуальні умови для реалізації основоположного права на апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого в його справі, яке (таке право) гарантоване статтею 129 Конституції України. Водночас касаційне оскарження вказаного судового рішення положеннями КАС України не допускається.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (див. рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», п. 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», п. 37; рішення у справі «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), п. 32; рішення у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia), п. 29).
За правилами пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 294, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року про видачу дубліката виконавчого листа та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №440/6037/23 за позовом Головне управління ДПС у Полтавській області до Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко