10 грудня 2024 року
м. Київ
справа №240/8033/24
адміністративне провадження № К/990/45608/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №240/8033/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні йому в період з 29 січня 2020 року по 01 квітня 2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити йому за період з 29 січня 2020 року по 01 квітня 2024 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-ІХ на 01 січня 2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період проходження військової служби, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме встановленого законом на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк 5 днів з моменту отримання ухвали суду усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року відповідачу продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвалу суду про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відповідач отримав 05 листопада 2024 року, тобто останнім днем строку, що встановлений судом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, було 11 листопада 2024 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
27 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №240/8033/24. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року без руху суд апеляційної інстанції зазначив відсутність документа про сплату судового збору. Відповідачем у встановлений судом строк, вимоги ухвали не виконано, будь-яких заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху до суду не надавалось. Крім того, апеляційний суд, приймаючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, зазначив, що згідно відомостей Реєстру підтверджень оплат із Казначейстава станом на 21 листопада 2024 року відсутня інформація про сплату відповідачем судового збору.
Отже, Суд вважає, що повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, апеляційним судом вірно застосовано положення частини другої статті 298 КАС України.
При цьому, Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №240/8033/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
Н.М. Мартинюк
В.Е. Мацедонська