10 грудня 2024 року
м. Київ
справа №380/19073/23
провадження № К/990/44499/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Буженка Юрія Сергійовича на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
11 листопада 2024 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
20 листопада 2024 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення належних виплат грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з вересня 2022 року по січень 2023 року;
- скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 жовтня 2022 року №889-ОД та №2736-ОД від 29 грудня 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2022 року включно по 16 вересня 2022 року додаткову винагороду у зв'язку забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) - 53333 грн, з 17 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року - 14000 грн, за жовтень, листопад 60000 грн, премію за грудень 2022 року - 24000 грн, премію за січень 2023 року - 30000 грн - в загальному у сумі 181333 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 29 січня 2024 року у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції 13 травня 2024 року, що зареєстрована 20 травня 2024 року.
Також подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду у цій справі ані позивач, ані його представник не отримували. Про судове рішення сторона позивача дізналася за наслідками подання заяви про отримання відповідного кінцевого процесуального документу лише 09 квітня 2024 року.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 жовтня 2024 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві ОСОБА_1 від 13 травня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 380/19073/23 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 жовтня 2024 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 від 18 вересня 2024 року, відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 від 18 вересня 2024 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 31 жовтня 2024 року, представник позивача оскаржив її в касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї документи, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частиною третьою статті 298 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, копію рішення суду першої інстанції від 29 січня 2024 року було надіслано до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Буженка Ю. С. у підсистемі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 30 січня 2024 року, що підтверджується довідкою Львівського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа (а.с. 240).
А відтак є безпідставними покликанням представника позивача на те, що про існування судового рішення йому стало відомо лише 09 квітня 2024 року за наслідками отримання кінцевого процесуального документу на подану ним заяву про отримання копії судового рішення.
Представник позивача на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 09 вересня 2024 року не спростував факт отримання в Електронному кабінеті користувача в системі ЄСІТС копії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 380/19073/23, не надав суду жодного витягу з Електронного кабінету користувача про таке неотримання.
У той же час апеляційну скаргу подано особою, яка надає правову допомогу засобами поштового зв'язку лише 13 травня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 18 КАС України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно з частинами першою, п'ятою, сьомою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 17 підрозділу 1 Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено Рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Отже, допустимим доказом, що підтверджує вручення представнику позивача судового рішення, надісланого в електронній формі, є довідка про доставку електронного листа.
З урахуванням наведеного, твердження суду апеляційної інстанції про вручення рішення суду першої інстанції представнику позивача саме в означену дату - 30 січня 2024 року згідно з довідки про доставку в електронному вигляді рішення суду першої інстанції до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Буженка Ю. С. є правильним.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що покликання представника позивача на те, що позивач є військовослужбовцем, який перебував на активній службі в умовах воєнного стану, що значно обмежувало його можливість стежити за перебігом справи, зокрема через нестабільний доступ до інтернету та неможливість регулярно перевіряти електронний кабінет у системі «Електронний суд», оскільки представництво інтересів позивача здійснює адвокат Буженко Ю. С. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України представником позивача у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені представником позивача підстави для поновлення цього строку не були підкріплені належною доказовою базою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Буженка Юрія Сергійовича на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 380/19073/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська