18 жовтня 2007 р.
№ 12/62-799
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
С. Шевчук,
С. Владимиренко, І. Воліка (доповідача),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
"Міжрегіональні ділові ініціативи»
на постанову
від 27.06.2007 року
Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 12/62-799
за позовом
ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи"
до
1) Дочірнього підприємства (ДП) "Теребовлянська взуттєва
фабрика" Компанії "ФішІмпекс Корпорейшен",
2) Компанії "ФішІмпекс Корпорейшен",
3) Теребовлянської районної державної адміністрації
про
визнання недійсним статуту та скасування державної реєстрації
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
Живагін О.Я. (дов. від 27.01.2007 року)
відповідача-1
Воронін І.Б. (дов. від 26.06.2007 року
відповідача-2
Чеховський А.А. (дов. від 01.08.2007 року);
Рогачов Ю.М. (дов. від 01.08.2007 року)
відповідача-3
не з'явились
Заслухавши суддю-доповідача - І. Воліка, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним статуту ДП "Теребовлянська взуттєва фабрика" та скасування його державної реєстрації, обґрунтовуючи позовні вимоги наступними обставинами.
Згідно з положеннями статуту ВАТ “Міжрегіональні ділові ініціативи», затвердженого протоколом № 1 загальних зборів акціонерів 18.11.2002 року та зареєстрованого Теребовлянською райдержадміністрацією 18.12.2002 року за № 0185, позивач є правонаступником ВАТ “Теребовлянська взуттєва фабрика». ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика», державну реєстрацію якого оскаржує позивач, є правонаступником ДП “Вербум», реорганізованого з ТОВ “Сучасні взуттєві технології». Так згідно з рішенням спостережної ради ВАТ “Теребовлянська взуттєва фабрика», оформленого протоколом № 3 від 20.03.2002 року, останнім, разом з ТОВ “СТЛ Корпорація» було створено спільне підприємство - ТОВ “Сучасні взуттєві технології» за юридичною адресою у м. Києві, та внесено в статутний
фонд ТОВ “Сучасні взуттєві технології» всі основні засоби ВАТ “Теребовлянська
Доповідач: Волік І.М.
взуттєва фабрика» згідно з установчим договором ТОВ “Сучасні взуттєві технології» для формування частки участі вартістю 1 140 000,00 грн.
Однак, рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.01.2006 року по справі № 8/212-3041 за позовом ТОВ “Інвестиційна компанія “Українські інвестиції» до ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" визнано недійсними рішення спостережної ради ВАТ “Теребовлянська взуттєва фабрика» від 20.03.2002 року, оформлене протоколом № 3 засідання спостережної ради ВАТ “Теребовлянська взуттєва фабрика» від 20.03.2002 року.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.03.2007 року по справі № 12/62-799 (суддя О. Скрипчук) позов задоволено, визнати недійсним статут ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика», який затверджений в новій редакції від 25.01.2006 року та зареєстрований 22.02.2006 року державним реєстратором Теребовлянської районної державної адміністрації, скасовано державну реєстрацію ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика» (ідент. номер 31903846).
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги ВАТ “Міжрегіональні ділові ініціативи» є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду від 16.01.2006 року по справі № 8/212-3041 встановлено, що ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика» створене внаслідок позастатутного волевиявлення органу управління ВАТ “Міжрегіональні ділові ініціативи» (його правопопередника - ВАТ “Теребовлянська взуттєва фабрика»), а статут ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика» був підписаний головою правління позивача без належних повноважень. Крім того, матеріали справи свідчать, що рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ “Міжрегіональні ділові ініціативи» від 21.01.2007 року новому складу спостережної ради було доручено вжити заходів щодо захисту інтересів підприємства та поновлення виробництва взуття.
Таким чином, на думку господарського суду першої інстанції, за рішенням у вищевказаній справі були скасовані правові підстави створення та подальшої участі ВАТ “Міжрегіональні ділові ініціативи» (його правопопередника - ВАТ “Теребовлянська взуттєва фабрика») в статутному капіталі ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика», оскільки недійсні рішення органів управління юридичних осіб не породжують правових наслідків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Оскільки при створенні ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика» були допущені суттєві порушення закону, а у подальшому судом та загальними зборами акціонерів ВАТ “Міжрегіональні ділові ініціативи» скасовані правові підстави створення та подальшої участі позивача в статутному капіталі ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика», державна реєстрація останнього та його діяльність безпосередньо порушує права та законні інтереси ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 року (колегія суддів: Г. Гнатюк, Н. Кравчук, О. Мирутенко) рішення господарського суду Тернопільської області від 28.03.2007 року по справі № 12/62-799 скасовано, постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Приймаючи постанову у справі, господарський суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, що встановлені в ході судового розгляду.
Позивач ВАТ «Міжрегіональні ділові ініціативи" є правонаступником ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика". ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика» є правонаступником ДП "Вербум", яке створено внаслідок реорганізації шляхом перетворення TOB "Сучасні взуттєві технології" в 2002 році. Позивач ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" (як правонаступник ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика") був учасником ТОВ "Сучасні взуттєві технології" в 2002 році.
Установчий договір про створення та діяльність TOB «Сучасні взуттєві технології", затверджений загальними зборами учасників протоколом № 1 від 21.03.2002 року та підписаний 22.03.2002року з боку ВАТ«Теребовлянська взуттєва фабрика" головою правління Айрапетовим Г. А., відповідно до якого ВАТ «Теребовлянська взуттєва фабрика" зроблено внесок до статутного фонду TOB «Сучасні взуттєві технології" у формі майна (основних засобів) нежитлових приміщень та обладнання вартістю 1 140 000,00 грн., що складає частку участі в розмірі 55% в TOB "Сучасні взуттєві технології"
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.01.2006 року по справі № 6/212-3041 за позовом TOB "Інвестиційна компанія "Українські інвестиції" до ВАТ «Теребовлянська взуттєва фабрика", визнано недійсним рішення спостережної ради ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" від 20.03.2002 року, оформлене протоколом № 3, відповідно до якого було вирішено створити TOB "Сучасні взуттєві технології" та внести до статуту TOB "Сучасні взуттєві технології" основні засоби вартістю 1 140 000,00 грн.
23.04.2002 року Святошинська районна адміністрація м. Києва зареєструвала статут ДП "Вербум", яким підтверджено, що позивач ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" вже не є учасником ДП "Вербум", тобто вийшов зі складу його учасників, на підтвердження чого ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика» надані:
- протокол № 4 засідання спостережної ради ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" від 05.04.2002 року, відповідно до якого ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" виходить із учасників TOB "Сучасні взуттєві технології'', поступається часткою участі у TOB "Сучасні взуттєві технології" іншому учаснику, затверджує договір купівлі-продажу (поступки) частки участі в TOB "Сучасні взуттєві технології'';
- протокол № 2 зборів учасників TOB "Сучасні взуттєві технології'' від 08.04.2002 року, згідно з яким було ухвалено надати згоду на вихід ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" із складу учасників TOB "Сучасні взуттєві технології'', надати згоду на поступку частки ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" в TOB "Сучасні взуттєві технології" іншому учаснику, затверджено договір купівлі-продажу (поступки) частки участі в TOB "Сучасні взуттєві технології";
- договір купівлі-продажу (поступки) частки в TOB "Сучасні взуттєві технології" між ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" та TOB "СТЛ Корпорація" від 08.04.2002 року, відповідно до якого ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" поступила на користь TOB "СТЛ Корпорація" свою частку, що становить 55% статутного фонду TOB "Сучасні взуттєві технології" за ціною 1 140 000,00 грн.
У зв'язку з наведеним, господарський суд апеляційної інстанції зауважує, що внесення до статутного фонду TOB «Сучасні взуттєві технології»нерухомого майна було здійснено на підставі скасованого судом рішення спостережної ради, однак враховуючи, що в подальшому ВАТ «Теребовлянська взуттєва фабрика»схвалила угоду з передачі до статутного фонду TOB «Сучасні взуттєві технології»нерухомого майна шляхом підписання та державної реєстрації статуту TOB «Сучасні взуттєві технології», внаслідок чого ВАТ «Теребовлянська взуттєва фабрика»отримала у власність частку у статутному фонді TOB «Сучасні взуттєві технології», яку згодом продала і отримала внаслідок цього 1 258 010,00 гривень, то така передача є законною та відповідає волі правопопередника позивача.
Відповідно до п. 1.1. нової редакції статуту ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика» від 22.02.2006 року дане підприємство є дочірнім підприємством Компанії «Фішімпекс Корпорейшен»- юридичної особи за законодавством Сполучених штатів Америки та знаходиться за адресою: 1220 Маркет стріт оф. 808, м. Вільмінгтон, ДЕ 19801, США.
Положеннями ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідація юридичної особи юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках,встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи (ч. 2 ст. 110 ЦК України).
Виходячи з наведених законодавчих положень, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ВАТ «Міжрегіональні ділові ініціативи»не мало правових підстав звертатись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним статуту ДП «Теребовлянська взуттєва фабрика»та скасування державної реєстрації, оскільки дане товариство не є учасником ДП «Теребовлянська взуттєва фабрика».
Крім того, при прийнятті постанови у справі зауважено, що господарський суд першої інстанції неправомірно мотивував рішення у справі на підставі ст. 35 ГПК України посиланням на факти, встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.01.2006 року по справі № 8/212-3041, оскільки в цій справі не брали участь відповідачі за даним позовом.
Також, Львівський апеляційний господарський суд вказує, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації ДП «Теребовлянська взуттєва фабрика», суперечать положенням ст. 16 ЦК України, адже чинним законодавством не передбачено такого способу захисту цивільних прав.
Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції також зазначає, що рішення у справі було прийнято без повідомлення у встановленому порядку Компанія «Фішімпекс Корпорейшен»про розгляд даної справи в господарському суді, і як наслідок, скаржник не мав змоги прийняти участь у судовому процесі та захищати свої права і інтереси, чим було порушено принципи змагальності, об'єктивності та неупередженості при розгляді даної судової справи, встановлені положеннями ГПК України.
Компанія «Фішімпекс Корпорейшен»є іноземною юридичною особою - нерезидентом, а чинним законодавством України встановлений спеціальний порядок повідомлення про розгляд судових справ іноземних юридичних осіб -нерезидентів.
Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій, регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами.
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" встановлено приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України. Витрати, пов'язані з перекладом відповідних документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном, згідно з цією Конвенцією, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах, значених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
У матеріалах справи міститься не оригінал, а ксерокопія листа Компанія «Фішімпекс Корпорейшен»від 06.03.2007 року про те, що судова справа може розглядатися без участі Компанії «Фішімпекс Корпорейшен». Також, у матеріалах справи міститься переклад попередньо наведеного листа зроблений в агенції іноземних мов «Ярина», при цьому, невідомо яким чином даний документ опинився в матеріалах справи, адже на ньому нема вхідного номеру та штампу господарського суду Тернопільської області, а в матеріалах справи відсутній поштовий конверт, який би свідчив про те, що зазначений документ надійшов поштою до господарського суду.
За свідченнями Компанії «Фішімпекс Корпорейшен»вона не складала та не направляла жодного листа (повідомлення) до господарського суду Тернопільської області, оскільки взагалі не була обізнаною щодо даного судового процесу.
До того ж, господарський приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України. Консули України легалізують іноземні документи, що подаються до офіційних органів України, відповідно до статті 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994 року N 127/94.
Посвідчення консулами зазначених документів означає встановлення і засвідчення справжності підписів на цих документах і відповідності їх законам держави перебування. Легалізація іноземного документа є необхідною умовою для подання його як доказу у судовому процесі, але не виключає у разі необхідності перевірки з боку суду з метою встановлення правильності вміщених у ньому відомостей по суті. Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог ст. 21 Закону України "Про мови в Українській PCP" (ст. 3 ГПК України). Таким чином, суд першої інстанції не мав права керуватися при розгляді зазначеної судової справи документом, що походить з іншої держави, без його легалізації дипломатичними або консульськими службами України і без нотаріально засвідченого перекладу на українську або російську мову.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи» посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.
Відповідно до статуту ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи» дане підприємство є правонаступником ВАТ “Теребовлянська взуттєва фабрика», заснованого у відповідності з наказом Держкомлеггесту від 17.10.1994 року № 209, шляхом перетворення ДП «Теребовлянська взуттєва фабрика»у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" № 210/93 від 15.06.1993 року. ВАТ “Теребовлянська взуттєва фабрика» перейменовано у ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи» відповідно до рішення загальних зборів від 18.11.2002 року.
Підставою позову у даній справі стало прийняття господарським судом Тернопільської області рішення від 16.01.2006 року по справі № 8/212-3041 за позовом ТОВ “Інвестиційна компанія “Українські інвестиції» до ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" про визнання недійсним рішенням спостережної ради ВАТ “Теребовлянська взуттєва фабрика», оформленого протоколом № 3 від 20.03.2002 року, за яким останнім разом з ТОВ “СТЛ Корпорація» було створено спільне підприємство - ТОВ “Сучасні взуттєві технології» за юридичною адресою у м. Києві.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ВАТ «Теребовлянська взуттєва фабрика" було зроблено внесок до статутного фонду TOB «Сучасні взуттєві технології" у формі майна (основних засобів) нежитлових приміщень та обладнання вартістю 1 140 000,00 грн., що складає частку участі в розмірі 55% в TOB "Сучасні взуттєві технології", що вбачається зі змісту установчого договору про створення та діяльність TOB "Сучасні взуттєві технології", затвердженого загальними зборами учасників протоколом № 1 від 21.03.2002 року та підписаного ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" 22.03.2002року.
В подальшому, ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" вийшла зі складу учасників TOB "Сучасні взуттєві технології", про що свідчить протокол № 4 засідання спостережної ради ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" від 05.04.2002 року, протокол № 2 зборів учасників TOB "Сучасні взуттєві технології'' від 08.04.2002 року та договір купівлі-продажу (поступки) частки в TOB "Сучасні взуттєві технології" між ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" та ТОВ "СТЛ Корпорація" від 08.04.2002 року.
Щодо наступної правонаступництва TOB "Сучасні взуттєві технології'', то господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідач у справі - ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика» є правонаступником ДП "Вербум", яке створено внаслідок реорганізації шляхом перетворення TOB "Сучасні взуттєві технології" в 2002 році, при цьому в постанові зазначено, що після виходу ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика" з засновників TOB "Сучасні взуттєві технології'' останнє як юридична особа було припинено-23.04.2002 року, а саме, з моменту державної реєстрації ДП "Вербум", яке 11.07.2002 року змінило назву на ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика».
У зв'язку з наведеними обставинами, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ВАТ «Теребовлянська взуттєва фабрика»в подальшому схвалила угоду з передачі до статутного фонду TOB «Сучасні взуттєві технології»нерухомого майна шляхом підписання та державної реєстрації статуту TOB «Сучасні взуттєві технології», а отже така передача є законною та відповідає волі правопопередника позивача.
Однак господарський суд касаційної інстанції не погоджується з вищевикладеним висновком апеляційного господарського суду, оскільки, як правильно зазначено господарським судом першої інстанції, недійсні рішення (акти) не породжують жодних правових наслідків, зокрема, в результаті їх подальшого схвалення.
До того ж, в разі визнання акта недійсним з моменту його прийняття, особи, які на виконання такого акту здійснили певні дії (наприклад передали майно, перерахували кошти та ін.), вправі звернутись з вимогою про відновлення первісного стану, якщо її не заявлено разом з вимогою про визнання акта недійсним.
Разом з тим, господарський суд касаційної інстанції не погоджується з доводами господарського суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження; установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом; юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Положеннями ч. 1 ст. 91 Господарського кодексу України визначено, що припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 цього Кодексу. Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду (ч. 1 ст. 59 ГК України).
На підставі вищенаведених законодавчих положень, та враховуючи встановлені господарськими судами попередніх інстанції обставини щодо правонаступ-ництва позивача, слід зазначити, що висновок апеляційного господарського суду щодо кола осіб, які можуть ініціювати постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, є хибним, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 110 ЦК України, на яку посилався суд, приймаючи постанову у справі, перелік підстав для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи не є вичерпним.
До того ж, виходячи зі змісту ст. 167 ЦК України та ст. 12 ГПК України спір у даній справі є таким, що виник з корпоративних відносин, тобто таких, що виникають у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.
Крім того, відмовляючи у позові, господарський суд апеляційної інстанції посилається на п. 1.1. нової редакції статуту ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика» від 22.02.2006 року, відповідно до якого дане підприємство є дочірнім підприємством Компанії «Фішімпекс Корпорейшен», а позивач, відповідно, не є учасником підприємства відповідача.
Однак, господарським судом Тернопільської області було прийнято рішення від 23.11.2006 року у справі № 3/360-4271 за позовом ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" до ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика», яке набрало законної сили, на час прийняття постанови у даній справі, про визнання частково недійсним статуту, відповідно до якого визнано недійсним в частині пункту 5.1. статті 5 статут ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика», затверджений в новій редакції від 25.01.2006 року, визнано за ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" право власності на майновий комплекс взуттєвої фабрики за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 104/24, оф. 9; вилучено у ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика" майновий комплекс взуттєвої фабрики за адресою: м. Теребовля, вул. Січових Стрільців, 28, та зобов'язано повернути його ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи". При цьому зміст пункту 5.1. статті 5 статут ДП “Теребовлянська взуттєва фабрика» полягав у тому, що статутний фонд підприємства формується на основі статутного фонду дочірнього підприємства "Вербум" за рахунок внеску засновника. При цьому, вищевказане рішення не було врахованим апеляційним господарським судом при прийнятті постанови у справі в порядку ст. 35 ГПК України.
Беручи до уваги, що господарським судом апеляційної інстанції в порушення ст.43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 1115 ГПК України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова у справі підлягає скасуванню, як і рішення у справі, оскільки господарським судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача-2, а справа має бути направлена на новий розгляд. При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, у визначеному законом порядку забезпечити можливість участі всіх сторін у розгляді справи, всебічно і повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і відповідно до чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи» задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 28.03.2007 року по справі № 12/62-799 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області в іншому складі суддів.
Головуючий, суддя С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
І. Волік