10 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27757/23 пров. № А/857/15559/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріплення Захід» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
суддя у І інстанції Морська Г.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 28 травня 2024 року,
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріплення Захід» (далі - ТОВ «Кріплення Захід») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) від 29.05.2023 №UA209000/2023/900388/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картка відмови) №UA209170/2023/001769 Львівської митниці (далі - Митниця).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №380/27757/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом. Тому оспорювані Рішення та Картка відмови Митниці не є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини 2 статті 55 Митного кодексу України (далі - МК) і підлягають скасуванню, як протиправні.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Кріплення Захід».
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час процедури митного оформлення імпортованого позивачем товару Митницею було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості, а саме:
у п.3.2 зовнішньоекономічного контракту № 1/2023 від 06.01.2023 зазначено, що ціна товару визначається у рахунках-проформах до контракту, що становлять його невід'ємну частину і складаються на підставі замовлень. До митного оформлення декларантом подано проформу №23HS05003P від 06.01.2023 та фактуру № 23HS05003F від 09.03.2023. Вартість товару у цих двох документах різна. Замовлення до митного оформлення не надавались;
відповідно до п.3.4 контракту розрахунки за кожну партію товару проводяться на умовах передоплати. До митного оформлення надано банківські платіжні документи від 11.01.2023 р. та від 08.05.2023 р., у 70 графах яких «Призначення платежу» зазначено тільки номер та дата контракту без посилання на будь-який товаросупровідний документ;
у гр.29 митної декларації (далі - МД) пунктом перетину кордону вказано п/п Шегині, хоча в окремих документах, а саме рахунку на оплату транспортних послуг, довідці про транспортно-експедиційні витрати, заявці на перевезення вантажу пунктом пропуску на кордоні зазначено п/п Рава-Руська.
Неподання позивачем витребуваних Митницю документів зумовило неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Таким чином, на думку апелянта, оспорювані ТОВ «Кріплення Захід» Рішення та Картка відмови прийняті Митницею у повній відповідності із фактичними обставинами справи та вимогами митного законодавства, а отже позовні вимоги судом першої інстанції задоволені протиправно.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.01.2023 HAINING HISENER TRADE CO., LTD (Продавець) та ТОВ «Кріплення Захід» (Покупець) уклали зовнішньоекономічний контракт №1/2023, за умовами якого Продавець зобов'язувався продати Покупцю товар, а Покупець - прийняти й оплатити товар. Кількість та асортимент товару, що поставляється, буде наведена у рахунках-проформах, що становлять невід'ємну частину контракту. Поставка товару буде здійснюватися згідно з INCOTERNS 2010 FOB Жапу, Китай. Платежі здійснюються в доларах США (USD). Загальна вартість контракту становить 500 000 USD. Ціна товару визначається у рахунках-проформах до контракту, що становлять його невід'ємну частину. Рахунки-проформи складаються на підставі замовлень. Розрахунки за кожну партію товару проводяться на умовах передплати: перша частина передоплати 10% згідно рахунку-проформи, залишок платежу 90% згідно рахунку по копіях BL (Bill of lading)".
На виконання умов вказаного контракту згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №23HS05003F від 09.03.2023 Покупець придбав у Продавця товар загальною вартістю 28095,20 USD.
25.05.2023 ТОВ “Кріплення Захід» з метою проведення митного оформлення імпортованого за умовами контракту №1/2023 від 06.01.2023 товару подало Митниці МД №23UA209170040654U7, якою до митного оформлення було заявлено вказаний імпортний товар, із застосуванням основного методу визначення митної вартості.
Для підтвердження обраного методу визначення митної вартості та ціни товару декларантом разом із МД було надано митному органу такі документи:
пакувальний лист (Packing list 23HS05003F) від 09.03.2023;
рахунок-проформу 23HS05003 від 06.01.2023;
COMMERCIAL INVOICE 23HS05003F від 09.03.2023;
автотранспортну накладну (Road consignment note) №2305;
копію митної декларації країни відправлення (експортну митну декларацію);
банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжну інструкцію в іноземній валюті) від 11.01.2023;
банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжну інструкцію в іноземній валюті) від 08.05.2023;
коносамент (BILL OF LADING) №ZJSM23040132;
повідомлення №25/05 від 25.05.2023;
перепустку №E-132141 від 25.05.2023;
договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021;
дебетову ноту (DEBIT NOTE) до коносаменту (BILL OF LADING) №ZJSM2304013);
договір транспортного експедирування №27082019 від 27.08.2019;
договір №25/10-2019 транспортного експедирування від 25.10.2019;
додаткову угоду №1 від 31.03.2023 до договору №25/10-2019 транспортного експедирування від 25.10.2019;
заявку №13 від 13.03.2023 до договору №25/10-2019 від 25.20.2019;
повідомлення №24/05/2023 від 24.05.2023;
рахунок-фактуру №СФ-0000041 від 10.05.2023;
рахунок-фактуру №СФ-0000048 від 18.05.2023;
договір №17 про надання послуг транспортного експедирування від 13.04.2023;
заявку на перевезення вантажу №312 до договору №17 від 13.04.2023;
рахунок на оплату №312 від 24.05.2023;
довідку (про транспортно-експедиторські витрати) від 24.05.2023;
договір №658 транспортного перевезення вантажів від 22.05.2023;
заявку на перевезення вантажу №312 до договору №658 від 22.05.2023;
рахунок на оплату №0524/1 від 24.05.2023.
За наслідками опрацювання наданих ТОВ “Кріплення Захід» документів Митниця запропонувала позивачу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до статті 53 МК, а саме:
зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його заміняє;
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митного органу позивач надав калькуляцію виробника, договір з перевізником, висновок експерта, лист звернення, видаткові накладні.
Разом із тим, 29.05.2023 Митниця прийняла Рішення №UA209000/2023/900388/2, у якому зазначено, що за результатами проведеного опрацювання наданих декларантом було встановлено розбіжності, які під час проведення митних формальностей позивачем не усунуто. З декларантом проведено консультації згідно із статтею 57 МК. У зв'язку із неможливістю застосування інших методів визначення митної вартості товару через відсутність необхідної інформації було застосовано метод 2ґ (стаття 64 МК). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД №209150/2023/3026 від 06.04.2023, рівень митної вартості складає 1,9365 USD/кг, МД 500080/2023/3164 від 11.05.2023, рівень митної вартості складає 1,9399 USD /кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Окрім того, Митницею було сформовано Картку відмови №UA209170/2023/001769 щодо імпортованого позивачем товару.
ТОВ «Кріплення Захід не погодилося із правомірністю вказаних Рішення та Картки відмови Митниці та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним товару були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправних рішень.
При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.
Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що заявлена декларантом за першим методом митна вартість імпортованого товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, а подані документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Оцінюючи доводи апелянта про наявність розбіжностей у відомостях, що містяться у наданих декларантом під час митного оформлення товару проформі-інвойсі №23HS05003P від 06.01.2023 та інвойсі № 23HS05003F від 09.03.2023 щодо вартості товару, апеляційний суд зазначає таке.
Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що у відповідності до приписів пункту 3 частини 2 статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
У спірному випадку товар є об'єктом купівлі.
При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що декларантом під час митного оформлення імпортованого товару митному органу було надано проформу-інвойс від 06.01.2023 №23HS05003Р на суму 27668,36 USD. При цьому поставка згідно з попереднім замовленням здійснювалася відповідно до інвойсу від 09.03.2023 №23HS05003F на суму 28095,20 USD, який в свою чергу містить посилання на контракт №1/2023. При цьому Продавець виставив рахунок за встановленими цінами за одиницю, проте на більшу кількість товару і фактично поставив товару на більшу суму, ніж попередньо зазначено у проформі-інвойсі, а отже вказана обставина не впливає на задекларовану позивачем митну вартість товару.
Щодо зауважень митного органу, які стосуються проведення оплати за імпортований позивачем товар, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції з урахуванням усталеної правової позиції Верховного Суду доречно вказав на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). У зв'язку із цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
При цьому у поданій декларантом МД №23UA209170040654U7 митну вартість товару визначено на рівні 28095,20 USD, що повністю відповідає ціні товару за рахунком-фактурою від 06.01.2023 №1/2023.
Оцінюючи доводи апелянта у частині розбіжностей у поданих декларантом документах щодо пункту перетину товаром кордону України, апеляційний суд виходить із такого.
У графі 29 МД №23UA209170040654U7 пунктом перетину кордону вказано п/п Шегині, а у транспортних документах пунктом перетину кордону зазначено п/п Рава-Руська. При цьому МД у графі 29 “Митний орган виїзду/в'їзду» містить відмітку “Львівська митниця». На підтвердження понесених транспортних витрат декларантом було надано:
договір транспортного експедирування від 20.05.2021 №200521;
договір транспортного експедирування від 25.10.2019 №25/10-2019;
заявку від 31.03.2023 №13;
рахунок-фактуру від 10.05.2023 №СФ-0000041, згідно з яким сума морського фрахту складала 33240, 87 грн;
рахунок-фактуру від 18.05.2023 №СФ-0000046, згідно з яким вартість транспортно-експедиційного обслуговування за межами України контейнера ТЕМU3497724 становить 35435,88 грн; вартість транспортно-експедиційного обслуговування контейнера ТЕМU3497724 по території України становить 13425,86 грн;
договір про надання послуг транспортного експедирування від 13.04.2022 №17;
заявку на перевезення від 22.05.2023 №312;
рахунок на оплату від 24.05.2023 №312, згідно з яким ТОВ «Кріплення Захід» надані транспортно-експедиторські послуги за маршрутом Гданськ- м/п Рава-Руська на суму 72000,00 грн; транспортно-експедиторські послуги за маршрутом м/п Рава-Руська - Львів на суму 7000,00 грн.
Відтак, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що декларантом у повній мірі підтверджено транспортну складову вартості товару, яка врахована при визначенні загальної його митної вартості.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для формуванням Картки відмови та коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним Рішенням.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №380/27757/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк