Головуючий суддя у першій інстанції: Коморний О.І.
10 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16745/24 пров. № А/857/27392/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 380/16745/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
05.08.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії з 01 квітня 2019 з врахуванням всіх видів грошового забезпечення з врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 380/29118/23 із розрахунку 98% грошового забезпечення з врахуванням раніше виплачених сум без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року з врахуванням всіх видів грошового забезпечення з врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 380/29118/23 із розрахунку 98% грошового забезпечення з врахуванням раніше виплачених сум без обмеження пенсії максимальним розміром;
- визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії з урахуванням індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,0796 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23 лютого 2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1 - 7 пункту 2 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн. та без обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат з 01 березня 2024 року;
- зобов'язати здійснити нарахування та виплату пенсії з урахуванням індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,0796 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23 лютого 2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1 - 7 пункту 2 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн. та без обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат з 01 березня 2024 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2024р. позов задоволено частково.
Суд першої інстанції визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 з врахуванням всіх видів грошового забезпечення з врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 380/29118/23 із розрахунку 98% грошового забезпечення з урахуванням індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" в сумі 1500 грн., без обмеження пенсії максимальним розміром.
Одночасно, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням всіх видів грошового забезпечення з врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 380/29118/23 із розрахунку 98% грошового забезпечення з урахуванням індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" в сумі 1500 грн., без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до посвідчення як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Серія НОМЕР_1 від 09.12.2019р. позивач є інвалідом ІІІ групи.
08.02.2024р. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/29118/23 суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі нової (оновленої) довідки про розмір грошового забезпечення від 31.10.2023р. № 7307 яка видана Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
При цьому, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі нової (оновленої) довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 31.10.2023р. №7307 яка видана Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 01 квітня 2019 року із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з врахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації, установленої згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» без обмеження її максимальним розміром.
Одночасно, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, установленої згідно Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01 березня 2022 року без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням проведених виплат.
При цьому, суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації, установленої згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром.
Також, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, установленої згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01 березня 2023 року без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням проведених виплат.
ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
01.04.2024р. Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2024р. у справі №380/29118/23 із обмеженням її максимального розміру.
Розмір пенсії ОСОБА_2 становить 40511,83грн., з врахуванням обмеження максимальним розміром 38931,43 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром та виплати грошового забезпечення у розмірі 98 % та листом отримав відповідь, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2024р. у справі №380/29118/23 виконано. Здійснено перерахунок пенсії у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення. Одночасно, пенсійний орган роз'яснив, що судовим рішенням на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не покладено зобов'язань щодо перерахунку пенсії позивачу у розмірі 98 % сум грошового забезпечення.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Із змісту ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» видно, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч.2 ст.51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Законом України від 04.04.2006р. №3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" внесено зміни до п. «в" ст.13 Закону, якими не передбачено збільшення розміру пенсії за вислугу років на 5%, 10% відповідних сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно віднесеним до 3, 2, 1 категорій.
Із змісту висновку про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 у пенсійній справі №91-18176 видно, що розмір грошового забезпечення позивача складає 98%.
Отже, у ОСОБА_1 є право для перерахунку пенсії в розмірі 98% грошового забезпечення.
Стосовно застосування пенсійним органом обмеження пенсії максимальним розміром, колегія суддів звертає увагу апелянта, що Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року N 7-рп/2016 у справі №1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення зазначені положення втратили чинність.
Тобто, виплата пенсії особам, які отримують її відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має здійснюватися без обмеження пенсії максимальним розміром. Зокрема, починаючи із 2017р. ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.
Таким чином, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019р. у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019р. у справі № 522/3049/17, від 09.11.2020р. у справі № 813/678/18.
ч.1,ч.2 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23).
Крім того, відповідно до п.3 рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 у справі №1-13/2004, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатись та визначається безпосередньо Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Тому, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у розумінні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, в той час як невиплата таких сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Наведена правова позиція підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішеннях від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України" (заява №10972/05), згідно з яким поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення (п. 22) та від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та 71378/10), в якому Суд нагадав, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).
Отже, в даному випадку є вірним висновок суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії з врахуванням всіх видів грошового забезпечення з врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 380/29118/23 із розрахунку 98% грошового забезпечення з врахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимального розміру з урахуванням проведених виплат.
ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З роз'яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України №7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 380/16745/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель