Справа № 727/10042/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Одовічен Я.В.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
10 грудня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
в вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.08.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було видано позивачу ОСОБА_1 направлення №3397 на медичний огляд військово-лікарською комісією для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в ЗСУ та 1ВФ у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період (а.с.15).
Згідно відомостей з Журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов'язаним та резервістам для проходження медичного огляду, вбачається, що 28.08.2024 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 був призваний на військову службу (запис №3397) (а.с.13).
Як вбачається з акту про відмову вів отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії - медичного огляду від 28.08.2024 року, ОСОБА_1 повідомлено про те, що він, будучи військовозобов'язаним, зобов'язаний пройти медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності для проходження військової служби. 28.08.2024 року о 09 год. ОСОБА_1 з метою визначення придатності для проходження військової пропонували отримати направлення на ВЛК, проте останній відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії та відмовився проходити медичну комісію, при цьому зазначив, що «ніхто проти моєї волі не примусить проходити медичний огляд». Також, ОСОБА_1 роз'яснено положення ст.210-1, ст.210 КУпАП України щодо адміністративної відповідальності за вказані дії (а.с.23).
Згідно з протоколом серії ЧРТЦК №1161 про адміністративне правопорушення від 28.08.2024 року, ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, 28.08.2024 року о 09 год. 56 хв., знаходячись в Чернівецькому обласному мобілізаційному центрі відмовився від медичного огляду за направленням начальника центру №3397 від 28.08.2024 року та військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КпАП України, яка є банкетною тобто такою, що відсилає до абз.3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.ч.1, 3 ст.17 ЗУ «Про оборону України», кваліфікуючою обставиною є вчинення даного правопорушення в особливий період (а.с.8).
При цьому, вищевказаний протокол серії ЧРТЦК №1161 про адміністративне правопорушення від 28.08.2024 року (а.с.8зв.) містить пояснення позивача ОСОБА_1 , відповідно до змісту яких останній вказує «не можу бути примушений до медичного огляду проти волі», а також відмітки (підписи позивача) про отримання останнім копії вищевказаного протоколу, про ознайомлення позивача з його правами та про повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема про те, що розгляд вищевказаної справи про адміністративне правопорушення відбудеться 06.09.2024 року о 13 год. 15 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , Театральна площа, 6, кабінет №24).
На підставі вищезазначеного протоколу серії ЧРТЦК №1161 про адміністративне правопорушення від 28.08.2024 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було розглянуто вищевказану справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову №1161 від 07.09.2024 року, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень (а.с.9).
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову №1161 від 07.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП).
За правилами ч.ч. 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу(п.п. 12-13 Положення № 154).
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ №154 від 23 лютого 2022 року, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 74 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16 травня 2024 року, вбачається, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
При цьому, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації №3397 від 28.08.2024 року (а.с.15), а також відмовився від повідомлення під особистий підпис щодо відповідальності громадян за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, а саме: копією журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію виданих військовозобов'язаним та резервістам для проходження медичного огляду та копією Акту про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії - медичного огляду від 28.08.2024 року (а.с.13, 23).
Вказані письмові докази, на переконання суду, свідчать про послідовну та чітку відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду ВЛК за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов'язаним відмовився від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період, тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Водночас, відомостей відносно того, що позивач ОСОБА_1 не має статусу військовозобов'язаного, чи має підстави для відстрочки від призову під час мобілізації матеріали даної адміністративної справи не містять.
Також, посилання представника позивача про те, що ОСОБА_1 27.08.2024 року безпідставно та незаконно було затримано працівниками Путильського відділення поліції, після чого останнього доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 та у подальшому доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є предметом даної адміністративної справи, а також не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
При цьому, будь-яких доказів щодо оскарження дій працівників ТЦК та працівників поліції в передбаченому законом порядку, позивачем суду також не представлено.
Отже, вина ОСОБА_1 була доведена працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та підтверджується іншими вищезазначеними належними та допустимими доказами.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 грудня 2024 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.