Справа № 580/8249/23 Суддя (судді) першої інстанції: Каліновська А.В.
10 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в порядку ст.383 КАС України, в якій просить:
- заяву ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №580/8249/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним, скасування рішення і зобов'язання вчинити дії - задовольнити;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.04.2024 № 232550003356 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , прийняте на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі №580/8249/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомити Черкаський окружний адміністративний суд про результати виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024.
Заява обґрунтована тим, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення № 232550003356 від 01.04.2024 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документу, який містить інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, тобто з тих самих підстав, що і попереднє рішення від 12.07.2023 та без врахування мотивувальної частини судового рішення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі №580/8249/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення повернуто.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову про задоволення заяви. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Апелянт зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення № 232550003356 від 01.04.2024 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документу, який містить інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, тобто з тих самих підстав, що і попереднє рішення від 12.07.2023 та без врахування мотивувальної частини судового рішення. Наголошує, що рішення суду було виконано, тому звернення до примусового виконання є недоцільним.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).
Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області , в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.07.2023 №232550003356 щодо відмови ОСОБА_1 , в поновленні виплати пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 , виплату пенсії за віком з 01 листопада 2021 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.07.2023 №232550003356 щодо відмови ОСОБА_1 , в поновленні виплати пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/235/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Велика Палата звернула увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.
Виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а та від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18.
Отже, звернення рішення суду до примусового виконання, є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Суд першої інстанції вірно вказав, що у поданій позивачем заяві про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду (у порядку ст. 383 КАС України) відсутня інформація про день пред'явлення виконавчого листа у цій справі до виконання та інформація про хід виконавчого провадження, а також відповідні докази на підтвердження цих обставин, у зв'язку з чим дійшов вірного висновку про невідповідність заяви встановленим КАС України вимогам.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянт вказує про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення № 232550003356 від 01.04.2024 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком з тих самих підстав, що і попереднє рішення від 12.07.2023 та без врахування мотивувальної частини даної постанови.
На переконання суду апеляційної інстанції, оцінка рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення № 232550003356 від 01.04.2024 має надаватися в іншому судовому провадженні, при оскарженні такого рішення, з обов'язковим врахування обставин ідентичності підстав відмови у призначенні пенсії за віком, які були раніше визнані судом протиправними.
Однак вищевказані обставини не спростовують висновок суду першої інстанції щодо невідповідності поданої позивачем заяви приписам КАС України.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10.12.2024.
Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма
Судді:В.О. Аліменко
Н.В. Безименна