Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/19136/2024
10 грудня 2024 року місто Київ
справа № 753/20018/23
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гусак О.С., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року позов ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 19 листопада 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.
20 листопада 2024 року Київським апеляційним судом до Дарницького районного суду міста Києва направлено запит про витребування справи № 753/20018/23.
03 грудня 2024 року вказана цивільна справа надійшла до Київського апеляційного суду.
Разом з апеляційною скаргою, апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
В обгрунтування вимог посилався на те, що повний текст оскаржуваного рішення було отримано ним 13 листопада 2024 року.
А тому, просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки він пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення було ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження.
Дати складення повного тексту оскаржуване рішення не містить.
Відповідно до супровідного листа від 04 березня 2024 року, Дарницьким районним судом міста Києва відповідачу ОСОБА_1 було направлено копію рішення суду від 26 лютого 2024 року (а.с.35), яку останній отримав 13 листопада 2024 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 39).
Повний текст оскаржуваного рішення було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27 лютого 2024 року.
Апеляційна скарга подана до суду 19 листопада 2024 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.129 Конституції України про забезпечення права на апеляційний перегляд справи, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, а тому строк підлягає поновленню.
Проте, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду Київським апеляційним судом.
Разом з апеляційною скаргою, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру судового збору.
На обґрунтування вимог вказаного клопотання, відповідач зазначав, що він є особою, яка не працює та будь-якої допомоги не отримує.
Вказував, що його матеріальний стан не дозволяє йому сплатити у повному розмірі судовий збір за подачу апеляційної скарги.
Суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд, у порядку передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Аналогічні вимоги зазначені і у ст.8 Закону України «Про судовий збір», а саме, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто даними нормами законодавства визначена виключна підстава для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору - незадовільний майновий стан сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
При цьому, судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Однією з основних засад судочинства, визначених у статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59)
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
До апеляційної скарги відповідачем долучено Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 11 жовтня 2024 року, з яких вбачається, що в період з 1 кварталу 2024 року по 2 квартал 2024 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня.
Разом з тим, вказані відомості не містять інформації щодо доходів відповідача з 01 січня 2023 року по день подання апеляційної скарги та не свідчить про відсутність у відповідача інших доходів, які б не давали змоги сплатити судовий збір.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вказаногоклопотання про зменшення розміру судового збору, оскільки на підтвердження скрутного матеріального становища на день подачі апеляційної скарги не надано належних доказів, а безпідставне зменшення розміру судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги.
Згідно з п.3 ч.4 ст.356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2684 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року позов ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким позов ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» задовольнити частково. Стягнути з нього на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість: за надані послуги з постачання центрального опалення/постачання теплової енергії у розмірі 47074,53 грн.; за постачання гарячої води у розмірі 19761,52 грн.
Виходячи з вищевикладеного та беручи до уваги вимоги апеляційної скарги, апелянту необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4026 грн. (2684*150%) на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Соломян. р-н/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок: UA548999980313101206080026010, МФО банку отримувача: 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030101 та надати до Київського апеляційного суду оригінал квитанції про оплату судового збору.
Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, -
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року відмовити.
Поновити відповідачу ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гусак О.С., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
У разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Борисова О.В.