Справа №372/5526/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5526/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
05 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює у ТОВ «Тарком Еко Сервіс», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Цим же вироком суд частково задовольнив позовні вимоги потерпілого ОСОБА_11 до ОСОБА_9 та стягнуто 150 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року апеляційні скарги залишено без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2024 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року щодо ОСОБА_9 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Згідно вироку суду першої інстанції, 07 квітня 2022 року близько 12 години 00 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебував на території подвір'я домоволодіння АДРЕСА_1 , де окрім нього перебував наглядно знайомий ОСОБА_11 . На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, що склалися в ході словесної сварки з останнім, маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, діючи умисно, передбачаючи протиправний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у виді тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 підійшов до потерпілого ОСОБА_11 , та знаходячись в положенні стоячи обличчям до потерпілого, який в цей час також стояв, умисно наніс один удар вилами, які знаходились в правій руці, в область грудної клітини зліва останнього, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді садна.
Далі, ОСОБА_9 , продовжуючи словесний конфлікт у приміщені кухні будинку АДРЕСА_1 , маючи умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , діючи умисно, передбачаючи протиправний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень, підійшов до потерпілого ОСОБА_11 , та знаходячись в положенні стоячи обличчям до потерпілого, який в цей час також стояв, умисно почергово наніс не менше двох ударів дерев'яною битою, яка знаходилась в правій руці, в область голови останнього, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому тім'яної кістки з пошкодженням сагітального синусу, забою головного мозку, забійної рани в лівій тім'яній ділянці, гематоми верхнього повіка правого ока.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 , спричинив тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з нанесеними тілесними ушкодженнями ОСОБА_11 .
В поданій апеляційній скарзі, адвокат ОСОБА_10 просить змінити вирок суду та призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки.
Мотивуючі такі вимоги зазначає, що призначене судом покарання є невідповідним ступеню тяжкості скоєного та особі обвинуваченого через суворість.
Звертає увагу на те, що поза увагою суду залишились дані про особу ОСОБА_12 , який раніше не судимий, у вчиненому щиро кається, визнав свою провину у повному обсязі, активно сприяв слідству, частково відшкодував заподіяні збитки, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на утриманні має неповнолітню дитину.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить змінити вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року стосовно нього, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком.
Обґрунтовуючи вимоги зазначає, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання не в повній мірі врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття у вчиненому, активна допомога слідству, раніше не судимий, на обліках у лікарів не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, працевлаштований, а також часткове відшкодування заподіяної шкоди, в сумі 12 000 грн.
Крім того, звертає увагу на те, що він розуміє, що вчинив кримінальне правопорушення, у вчиненому щиро кається, усвідомив значення своїх дій та зробив необхідні висновки, наміру ухилятись від відповідальності не має.
В доповненнях до поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_9 вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Вказує, що судом в повній мірі не враховано, що потерпілий в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на території приватної власності обвинуваченого, у присутності дитини погрожував ОСОБА_9 , провокував бійку та сам наткнувся на вила, які в той час були у ОСОБА_9 . Також, зазначає, що під час перебування з потерпілим на кухні, останній наніс ОСОБА_9 удар по голові.
Обвинувачений вважає, що своїми діями та поведенкою потерпілий ОСОБА_11 , а також його колишня дружина ОСОБА_13 , спеціально провокували ОСОБА_9 , щоб заволодіти його майном, а саме будинком АДРЕСА_1 . при цьому вважає, що показання ОСОБА_13 як свідка, мають бути оцінені критично, з огляду на її зацікавленість.
Також, звертає увагу на те, що він також отримав тілесні ушкодження внаслідок нанесеного потерпілим удару в голову, що зафіксовано працівниками поліції.
Зазначає, що дійсно наніс удар ОСОБА_14 , проте перебував у стані сильного душевного хвилювання, захищав себе та свою власність, а тому в його діях є ознаки ст. 36, 37 КК України, а також вказує на необхідність кваліфікації його дій за ст. 123 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги з доповненнями та просили їх задовольнити, позицію прокурора, яка заперечила проти апеляційних вимог, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши докази та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано в повній мірі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого обвинувачення, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, та про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_9 ч. 1 ст. 121 КК України, колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються зібраними, перевіреними та належно оціненими судом першої інстанції доказами.
Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, оцінив їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку і дійшов обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, зазначених у вироку, з чим погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_9 , про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, спростовуються сукупністю зібраних, безпосередньо досліджених та оцінених у відповідності до вимог ст. 94 КПК України доказів.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 надав свої показання про те, що 07 квітня 2022 року він перебував на території свого домоволодіння де проживав із своєю колишньою дружиною ОСОБА_13 . На територію домоволодіння повернулася ОСОБА_13 в супроводі потерпілого ОСОБА_11 , із яким в нього виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_11 випадково наткнувся тулубом на вили. Потім, незважаючи на його вимоги до ОСОБА_11 покинути територію його двору, останній пройшов до приміщення будинку, де він, обвинувачений, наніс йому один удар битою в область лівого плеча та один удар сковорідкою теж, цілившись в область плеча. При цьому обвинувачений стверджував, що також отримав тілесні ушкодження від ОСОБА_11 в область голови.
Незважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_9 стосовно невизнання вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, його винуватість встановлена на підставі сукупності досліджених місцевим судом доказів:
- показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який в суді першої інстанції пояснив, що разом із ОСОБА_13 07 квітня 2022 року прийшли до будинку де проживала ОСОБА_13 . ОСОБА_11 зайшов на територію домоволодіння на запрошення останньої, обвинувачений почав агресивно висловлюватися в бік ОСОБА_11 , та в ході словесного конфлікту він завдав удар в область грудей вилами ОСОБА_11 , потім намагався завдати удари ножом, тримаючи його в руках, але був зупинений силами свідка ОСОБА_13 . Не заспокоївшись на зазначеному, він взяв биту, яка стояла в кімнаті старшого сина, і, перебуваючи в приміщення будинку, завдав на очах у дитини два удари битою в область голови ОСОБА_11 , від яких останній втратив свідомість; показаннями свідка ОСОБА_13 , про те, що обвинувачений наніс удару вилами в область грудей ОСОБА_11 на її очах, потім розмахував ножем, якого їй вдалось забрати, при цьому порізав їй палець. Нанесення удару битою вона не бачила, проте почувши крик, вона озирнулася і побачила ОСОБА_11 , який вже лежав на підлозі із пошкодженим черепом в крові. Зазначила також, що її шлюб із ОСОБА_9 розірваний до скоєння інкримінованого злочину, в тому числі із підстав застосування до неї з боку ОСОБА_9 фізичного насильства. Через складний матеріальний стан кожного з них після розірвання шлюбу вони продовжували проживати за однією адресою, фактично не підтримуючи шлюбних відносин; даними протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_11 від 21.05.2022 року, під час якого останній за допомогою статиста відтворив спосіб і механізм нанесення йому тілесних ушкоджень, зокрема показав, що обвинувачений ОСОБА_13 битою наніс удар в ліву частину голови ззаду; даними протоколуслідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 ; даними протоколу слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_9 , з якого вбачається, що останній вихватив у потерпілого сковорідку та наніс удар в ліву частину голови потерпілого; протоколами огляду місця події від 07.04.2022 та від 08.04.2022року з фототаблицями; протоколом медичного огляду № 205 від 07 квітня 2022 року, яким встановлено, що ОСОБА_9 перебував у стані алкогольного сп'яніння; висновком експерта № 34, яким встановлено, що ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому тім'яної кістки з пошкодженням сагітального синусу, забою головного мозку, забійної рани в лівій тім'яній ділянці, гематоми верхнього повіка правого ока; висновком екперта № 53, яким встановлено, що виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин, вказаних під час слідчого експерименту за його участі, а також могли утворитись за обставин, встановлених під час слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_9 .
В ході апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження було допитано експерта ОСОБА_16 , який підтвердив складені ним висновки № 34 та № 53. Також зазначив, що удар в ліву частину голови ОСОБА_11 міг бути нанесений і за обставин зазначених потерпілим під час слідчого експерименту і за обставин, встановлених під час слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_9 . Крім того, екперт наголосив на тому, що питання втрати працездатності експерту не ставилось, у зв'язку з чим експертом не досліджувалось.
На переконання колегії суддів, вищезазначені, досліджені безпосередньо судом першої інстанції докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та які у своїй сукупності вказують на умисний характер дій обвинуваченого і відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_9 злочину та його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_9 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження судом, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення.
Доводи апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого про те, що він не мав умислу наносити потерпілому тілесні ушкодження, а навпаки захищався від дій та поведінки потерпілого ОСОБА_11 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно провокував обвинуваченого, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували перебування ОСОБА_11 в день події у стані алкогольного сп'яніння, натомість встановлено, що ОСОБА_9 перебував в стані алкогольного сп'яніння, кількісний показник - 2, 82 проміле.
При цьому, посилання обвинуваченого на те, що він захищався від дій потерпілого, отримав тілесні ушкодження, є голослівними, оскільки у протоколі затримання ОСОБА_9 не зафіксовано наяність у останнього тілесних ушкоджень, зауважень чи заперечень до даного протоколу обвинувачений не висловлював, крім того, з наданих на запит слідчого, довідок КНП ОМР "Обухівська БЛІЛ", слідує, що ОСОБА_9 за допомогою до медичного закладу не звертався, жодних інших доказів, якими було б встановлено наявність у обвинуваченого тілесних ушкоджень до апеляційного суду стороною захисту надано не було.
Таким чином, доводи обвинуваченого, про те, що він захищався від дій потерпілого ОСОБА_11 , не грунтуються на матеріалах кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів криточно оцінює такі доводи та вважає безпідставними посилання ОСОБА_9 про наявність в його діях ознак ст.ст. 36, 37 КК України.
Доводи сторони захисту про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_9 за ст.123 КК України не знайшли свого підтвердження.
Так, для застосування ст. 123 КК необхідно, щоб сильне душевне хвилювання було викликане саме протизаконним насильством або тяжкою образою з боку потерпілого. Лише наявність вказаних приводів для виникнення стану сильного душевного хвилювання може свідчити про наявність у діях винуватої особи складу злочину, передбаченого ст. 123 КК. У протилежному випадку, коли сильне душевне хвилювання обумовлене іншими обставинами, склад злочину зазначеної статті відсутній.
Із встановлених фактичних обставин кримінального провадження, а також доводів обвинуваченого, не можливо встановити, які конкретні дії потерпілого ОСОБА_11 , зокрема, насильство чи приниження честі, було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_9 , які б викликали чи могли викликати у останнього стан сильного душевного хвилювання.
При цьому, слід зазначити, що дослідженими судом першої інстанції доказами встановлено, що потерпілий ОСОБА_11 зайшов на територію домоволодіння де проживав обвинувачений ОСОБА_9 , на запрошення ОСОБА_13 , яка також там проживала, та обвинувачений почав агресивно висловлюватись в бік потерпілого, перший наніс удар вилами в тулуб потерпілого.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, встановлені фактичні обставини свідчать про відсутність провокативних дій, насильства чи приниження з боку потерпілого, які могли б викликати у ОСОБА_9 стан сильного душевного хвилювання, наслідком якого, стало нанесення ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, на думку колегії суддів, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011) та підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, за обставин, викладених у ній, не має.
В той же час, місцевим судом зроблено висновок про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 слід кваліфікувати, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.
Разом з тим, дані, якими було б встановлено, що заподіяне потерпілому тяжке тілесне ушкодження, спричинило розляд здоров'я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, в матеріалах справи відстуні.
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що в даному випадку, вказівка суду при кваліфікації дій обвинуваченого на "заподіяння тілесного ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину" є помилковою, а тому підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку, та вважати вірною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння.
При цьому, виключення з кваліфікації дій ОСОБА_9 , вказівки на "заподіяння тілесного ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину", не може слугувати підставою для пом'якшення призначеного йому покарання та зменшення суми стягнутої з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 моральної шкоди.
Доводи обвинуваченого та його захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості скоєного та особі обвинуваченого, через суворість, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження.
Так, як слідує з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_9 , суд, з урахуванням положень ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, тяжкі наслідки, які настали, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні дітей, за місцем проживання характеризується посередньо. Обставиною, що пом'якшує покарання, судом визнано відшкодування шкоди у розмірі 12 000 грн. Обставинами, що, згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , суд визнав скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, тяжкі наслідки, завданні злочином, які призвели до прикутості ОСОБА_11 до інвалідного візка, встановлення йому першої групи інвалідності, перебування потерпілого в стані, який, відповідно до наданої довідки - вимагає надання йому сторонньої допомоги, скоєння злочину в умовах воєнного стану, вчинення злочину у присутності дитини, 2014 року народження.
Врахувавши зазначені обставини, а також принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов за необхідне, призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
На переконання колегії суддів, призначене судом покарання, в повній мірі відповідає тяжкості та обставинам скоєного, сукупності даних про особу обвинуваченого, є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також домірне скоєному, і підстав вважати його явно несправедливим через суворість, в ході апеляційного перегляду кримінального провадження не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника слід задовольнити частково, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року - змінити.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року щодо ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 121 КК України - змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку при кваліфікації дії обвинуваченого ОСОБА_9 на "заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину".
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: