Справа №760/20839/23 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5807/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Ухвала
05 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника та обвинуваченого на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:
1). 02.11.1999 вироком Залізничного районного суду м. Києва за ч.1 ст.141, ч.1 ст.145, ч.3 ст.193 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, відповідно до ст. 45 КК України (в редакції 1960 року) звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки зі сплатою штрафу в розмірі 850 грн.;
2).08.04.2003 вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч.2 ст.286, ст.71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
3).13.12.2007 вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
4).10.03.2009 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч.2 ст.345, ст.71 КК України на 3 роки позбавлення волі;
5).15.08.2012 вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
6).20.05.2013 вироком Подільського районного суду м. Києва за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі;
7).17.06.2013 вироком Подільського районного суду м. Києва за ст.395, ч.4 ст.70 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі;
8).01.02.2018 вироком Бородянського районного суду Київської області за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку суду І-ї інстанції, ОСОБА_7 19.07.2023, приблизно о 16:30 год., перебуваючи за адресою: м. Київ, пр. Валерія Лобановського, 25/16, неподалік від готелю «Оберіг» побачив раніше невідому особу похилого віку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка йшла попереду нього на незначній відстані та розмовляла по телефону. У цей час в ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, в умовах воєнного стану на території України, повторно, протиправно, із корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, усвідомлюючи відкритий характер своїх протиправних дій, ОСОБА_7 скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_9 зосередила свою увага на розмові по телефону, швидко підійшов до останньої зі спини та зірвав із шиї золотий ланцюжок вартістю 7979 грн. 04 коп. з золотим хрестиком вартістю 2250 грн. 00 коп., спричинивши останній фізичного болю, тим самим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.
Після цього ОСОБА_7 схопивши відкрито викрадене майно, ігноруючи присутність потерпілої, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 10 229 грн. 04 коп.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції змінити, призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Мотивуючи такі вимоги зазначає, що при призначенні покарання, суд в повній мірі не врахував сукупність обставин справи, зокрема те, що обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину, добровільно повернув викрадене майно, відсутність претензій з боку потерпілої, а також наявність у обвинуваченого ряду хвороб.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Зазначає, що щиро розкаюється у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, має міцні соціальні зв'язки та незадовільний стан здоров'я, у зв'язку з чим, вважає, що призначене судом покарання є невідповідним ступеню тяжкості скоєного та його особі, через суворість.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційних скарг, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Доводи апеляційних скарг про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Вказаних вимог закону, місцевим судом дотримано в повній мірі.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, та дані про його особу, який раніше неодноразово судимий, звільнившись з місць позбавлення волі, маючи постійне місце проживання, повторно вчинив кримінальне правопорушення щодо особи похилого віку, що, на думку суду свідчить про те, що ОСОБА_7 , належних для себе висновків не зробив, на спеціальних обліках не перебуває. Обставиною, що пом'якшує покарання судом визнано щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши зазначені обставини, а також принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов за необхідне, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України.
На переконання колегії суддів, призначене судом покарання, в повній мірі відповідає тяжкості та обставинам скоєного, сукупності даних про особу обвинуваченого, є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також домірне скоєному.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, про можливість застосування до ОСОБА_7 положень ст.ст. 69, 75 КК України, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
З наявних в матеріалах кримінального провадження даних, які характеризують особу обвинуваченого, доводів апеляційних скарг, а також фактичних обставин справи, колегією суддів не встановлено обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та надавали законні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Таким чином, доводи апелянтів про те, що суд призначив явно несправедливе покарання через суворість не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного вироку в апеляційному порядку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог поданих апеляційних скарг і не знаходить підстав для зміни вироку, а тому апеляційні скарги залишає без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення
Головуючий:
Судді: