Кіровоградської області
"21" грудня 2007 р.
Справа № 17/376
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні 21.12.2007 року о 14 год. 25 хв. при секретарі Патлаченко А.Л. матеріали справи №17/376
за позовом: управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, м.Долинська Кіровоградської області
до відповідача: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Долинському районі Кіровоградської області, м.Долинська Кіровоградської області
про зобов'язання вчинити певні дії
від позивача - Піліпенко І.В., довіреність №52 від 06.12.07р., представник;
від відповідача - Чорний О.І., довіреність №04/02.2-07 від 09.01.07р., представник.
В судовому засіданні 04.12.2007 р. оголошувалась перерва до 14 год. 21.12.2007 р.
Управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі подано позов про зобов'язання відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі Кіровоградської області стягнути на користь позивача невиплачену пенсію по трудовому каліцтву громадянам: Щербині С.О., Зборовській Г.А., Мельник М.П., Кочан О.Ф. та Черевик Г.І. в сумі 1400,41 грн.
Заявою №106/07-27 від 03.12.2007 року (вх.№02-05/45098 від 04.12.2007р.) позивач змінив предмет позову та просить: "Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Долинському районі Кіровоградської області включити до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, витрати на виплату пенсій по трудовому каліцтву в сумі 453,57 грн. за період квітень-червень 2007 року Щербині Сергію Олександровичу, а саме: 151,19 грн. - за квітень, 151,19 грн. - за травень, 151, 19 грн.- за червень 2007 року, які були виплачені управлінням (а.с. 121-122).
Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання передбачено механізм здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України (а.с.28-30).
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до пп. «г» і «д» пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
16.05.2003 р. Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4, якою затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (далі - Порядок).
Згідно п. 2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктами 5, 6 Порядку встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду на підставі поданих актів і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Отже, Порядком передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом та Пенсійним фондом, а не їх управліннями.
В ході судового засідання встановлено, що спір між органами цільових страхових фондів виник щодо розрахунків у зв'язку з витрачанням коштів цих фондів відповідно до покладених на них завдань.
Виходячи із викладеного за стягненням сум відшкодування з Фонду, за їх узгодженням з Фондом, а не з його відділеннями чи управліннями виконавчої дирекції Фонду, вправі звертатись тільки Пенсійний фонд України, а не його управління.
Дані висновки підтверджуються спільним інструктивним листом, зареєстрованим в Пенсійному фонді за №16842/04-30 від 23.10.2007 р. та в Фонді за №183-08-4 від 19.10.2007 р., згідно якого у разі виникнення розбіжностей необхідно скласти таблиці розбіжностей по кожному місяцю окремо, в яких зазначити причини, по яких управління виконавчої дирекції Фонду не приймало до відшкодування витрати, визначені головним управлінням пенсійного фонду; в подальшому, починаючи з жовтня 2007 р., спільно узгоджені довідка і таблиця розбіжностей, надсилаються у Пенсійний фонд та виконавчу дирекцію Фонду (а.с.97).
Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 29.05.2007 р. по справі №18/259, від 14.06.2006 р.
Крім того, господарський суд вважає за потрібне зазначити, що позовні вимоги заявлені без достатнього нормативного обґрунтування та документально не обґрунтовані (до матеріалів справи не додано доказів виплати позивачем спірної суми, не надано детальних відомостей про призначення пенсії Щербині С.О., зокрема щодо отримання травми останнім на території Російської Федерації та відсутності/наявності у нього статусу застрахованої особи та інші). Посилання позивача на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., підписану між Російською Федерацією та Україною, взагалі є безпідставним, оскільки вказану Угоду не ратифіковано Верховною радою України.
За таких обставин, позовні вимоги заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 160, 162, 163, частинами 1-4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 21.12.2007 року.
Суддя
С.В. Таран