Справа №367/4309/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5808/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
05 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 серпня 2024 року, -
До Ірпінського міського суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023112320001291 від 02.05.2023 року відносно ОСОБА_8 , яка обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 303, ч. 2 ст. 303 КК України.
Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023112320001291 від 02.05.2023 р. по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 303 КК України повернуто прокурору, для усунення недоліків.
Таке рішення мотивоване тим, що обвинувальний акт направлений прокурором до суду з порушенням вимог ст. 291 КПК України, а саме не містить у собі викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та належним чином сформульованого конкретного обвинувачення. Обвинувальний акт не містить відомостей де зазначено про конкретні місця, дату, час та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, (злочинів).
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи такі апеляційні вимоги прокурор зазначає, що прийняте судом рішення є незаконним і необгрунтованим та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а підстави, за яких судом зроблено висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам закону, є надуманими.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційних вимог, думку захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи і вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право із стадії підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта.
Зокрема, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складення та затвердження.
Таким чином, рішення про повернення обвинувального акта прокурору може бути прийнято лише в разі, якщо при його складанні допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що "…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави вважати, що основна мета складення та вручення обвинувального акта - це надання особі відомостей, які є достатніми для повного розуміння нею суті висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Як убачається з обвинувального акта щодо ОСОБА_8 , в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, містить підписи уповноважених на те осіб, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції послався на те, що в ньому не зазначено місце, дата, час та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, а також на відсутність належним чином сформульованого конкретного обвинувачення.
Разом з тим, положення ст. 291 КПК України, серед вимог до змісту обвинувального акта, безпосередньо вимог щодо зазначення місця, дати часу і способу вчинення кримінального правопорушення не містять.
Згідно п. 13 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому обсязі, які прокурор вважає встановленими.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті кримінального провадження перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №273/1053/17.
В свою чергу, місце, час, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст. 91 КПК України, і підлягають доказуванню під час судового розгляду по суті.
В той час, як кримінальний процесуальний закон передбачає, що під час перевірки можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, що є, в тому числі, завданням підготовчого судового засідання, правова оцінка відповідності, викладених в обвинувальному акті, встановлених обставин вчинення кримінальних правопорушень повинна бути дана тільки відносно загальних критеріїв їх відповідності ознакам статті (частин статті) Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за якою, на думку прокурора, повинна настати відносно обвинувачених.
Тобто, вирішуючи питання про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, суд не вправі вирішувати ті питання, які вирішуються при розгляді кримінального провадження по суті.
Крім того, положення ч. 2 ст. 337 КПК України надають можливість прокурору під час судового розгляду змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про неналежно сформульоване обвинувачення, є передчасними.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у ході підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості давати оцінку сформульованому обвинуваченню з точки зору його повноти та обґрунтованості, а також стверджувати про суперечливість та неконкретність фактичних обставин, встановленим під час досудового розслідування.
З огляду на вищевикладені обставини, висновок суду першої інстанції, на думку колегії, суперечить матеріалам провадження, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України і підстав для застосування п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314-315 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 серпня 2024 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023112320001291 від 02.05.2023 р. по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 303 КК України повернуто прокурору, для усунення недоліків - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: