Справа № 320/37117/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
04 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-к позивача Скромна І.М.
пр-к відповідача Осипенко С.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Києва про визнання протиправними та скасування наказів, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції м. Києва, в якому просив суд:
- скасувати Наказ №293 від 21.08.2023 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» Департаменту патрульної поліції;
- скасувати Наказ №124 від 15.09.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення»;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції всі не виплачені премії та виплати передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року заробітку за весь період проведення службового розслідування та після винесення догани з усіма доплатами та надбавками;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції в місті Києві код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 , кошти в сумі 25000,00 грн. сплачені за надання правової допомоги та судові витрати сплачені при зверненні до суду, судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржуваний наказ в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани є незаконним та має бути скасований, позаяк ним не було допущено дисциплінарного проступку. Також позивач вказував на порушення процедури проведення службового розслідування, оскільки з наказом №293 від 21.08.2023 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» він ознайомлений не був та був позбавлений права на надання письмових пояснень з приводу обставин вчинення дисциплінарного проступку; застосування до нього двох дисциплінарних стягнення - деприміювання та догану.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року та 22 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 грудня 2024 року.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на службі в органах національної поліції, має спеціальне звання старший лейтенант поліції.
Заступником командира роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 з (обслуговування правового берега) УПП у м. Києві ДПП капітаном поліції М. Черваком подано до начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рапорт від 22.07.2023 про призначення службової перевірки щодо старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Департаментом патрульної поліції м. Києва винесено наказ №293 від 21.08.2023 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії».
За результатами проведення службового розслідування начальником Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Я. Курбатковим винесено наказ № 124 від 15.09.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 », яким застосовано, зокрема, до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у невиконанні пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», розділу Х доручення УПП у м. Києві № 308нн/41/11/2/01-2019 від 23.01.2019.
Вважаючи зазначені накази протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Згідно з ст. 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Статтею 6 Закону №580-VIII передбачено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 7 Закону №580-VIII під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Наразі, ст. 8 Закону №580-VIII передбачає, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який відповідно до преамбули визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна полягає у дотриманні поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Так, пунктами 2,3,4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський зобов'язаний знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Отже, зміст положень №580-VIII та Дисциплінарного статуту, свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Приписами частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що службове розслідування призначено за рапортом заступника командира роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 з (обслуговування правового берега) УПП у м. Києві ДПП капітаном поліції М. Червака.
До відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП надійшов рапорт (вх. УПП у м. Києві ДПП 4556вн/41/11/18 2023 від 24.07.2023) заступника командира роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП капітана поліції Миколи Червака та рапорт (вх. УПП у м. Києві ДПП № 4555BH/41/11/18-2023 від 24.07.2023) заступника командира роти № 1 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПІ у м. Києві ДПП капітана поліції Іллі Комарніцького, стосовно того, що під час вибіркової перевірки відеозаписів з портативних відеореєстраторів, які використовувались працівниками УПП у м. Києві ДПП під час несення служби на стаціонарному посту на Столичному шосе (з'їзд да міст «Південний») у м. Києві у нічну зміну 21.07.2023 присутній лише один відеозапис.
Таким чином, службове розслідування щодо позивача було призначено з підстав визначених нормами Дисциплінарного статуту та Порядку №893, отже, посилання позивача про безпідставність його призначення є необґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Приписами ч. 1 ст. 64 Закону №580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу IІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за №28/32999 (далі - Інструкція), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно з пунктом 6 Інструкції під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції. Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам'яті передається відповідальній особі.
Таким чином, перед заступанням на службу поліцейські зобов'язані отримувати портативні відео реєстратори та з моменту початку виконання службових обов'язків й до їх закінченні вести безперервну відеозйомку.
При цьому, підпунктами 1 та 2 пункту 1 Розділу VІІ Інструкції визначено, що під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Згідно з пунктом 2 розділу VII вказаної Інструкції поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Як встановлено судом першої інстанції, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 21.07.2023 у відділі зв'язку та телекомунікацій УПП у м. Києві ДПП отримав портативний відеореєстратор № 473818, що підтверджується копією відомості про отримання портативних відеореєстраторів наявною в матеріалах справи.
При цьому, службовою перевіркою встановлено, що за час несення служби у нічну зміну з 20:00 21.07.2023 по 09:00 22.07.2023 на Столичному шосе (з?їзд на міст «Південний» у м. Києві, де старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , та старший лейтенант поліції ОСОБА_2 повинні здійснювати контроль пропускного режиму та перевірку транспортних засобів, дійсно містяться по одному відеозапису відповідно тривалістю 5 хвилин, відеореєстратори яких автоматично були активовані відділом моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП, які здійснювали перевірку нарядів, що несуть службу на стаціонарних постах.
Опитаний під час службового розслідування заступник командира роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП капітан поліції Червак М.М. пояснив, що перед заступанням на зміну на шикуванні роти, неодноразово наголошується на дотриманні норм чинного законодавства під час несення служби та на дотримання норм наказу МВС України № 1026 від 18.12.2018 та доручення начальника УПП у м. Києві ДПП № 08вн/41/11/2/01-2019 від 23.01.2019. Зазначив, що під час періодичної перевірки використання портативних відеореєстраторів нарядами під час несення служби, виявлено, що інспектор взводу № 1 роти № 7 батальйону № 61 полку № 1 (3 обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 21.07.2023 під час несення служби зробив лише один відеозапис, що наводить на сумнів відносно виконання своїх службових обов'язків та дотримання вимог посадової інструкції, про що був написаний рапорт на начальника УПП у м. Києві ДПП для реагування.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок комісії за результатами службового розслідування щодо невикористання ОСОБА_1 під час несення служби нагрудного відеореєстратора є обґрунтованим та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами, на які посилався позивач.
Отже, факт порушення службової дисципліни з боку позивача підтверджено в ході службового розслідування.
Щодо обрання виду дисциплінарного стягнення, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово висновував, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5 передбачено, що дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати ...", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити ...", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам . .." тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, колегія суддів, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Так, відповідно до приписів статті 13 Дисциплінарного статут Національної поліції України, до поліцейських «можуть» застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Колегія суддів зауважує, що вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження.
Разом з тим, згідно приписів статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків.
За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України врегульовано порядок застосування дисциплінарних стягнень, якою передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій статті 19, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Як зазначалося вище, під час несення служби у нічну зміну з 20:00 21.07.2023 по 09:00 22.07.2023, позивач не ввімкнув портативний відеореєстратор з моменту початку виконання службових обов'язків, тобто не виконав вимог пункту 5 розділу ІІ Інструкції №1026.
Таким чином, зазначене свідчить про ігнорування позивачем вимог підпункту 2 пункту 1 розділу VII Інструкції №1026 відповідно до якого поліцейським забороняються примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб під час виконання своїх повноважень.
При цьому, докази на підтвердження обставин, які б пом'якшували відповідальність позивача в матеріалах службового розслідування відсутні та позивачем суду не надані.
Отже, відповідач, надавши оцінку вчиненому позивачем при виконанні ним службових обов'язків порушенню дисципліни, обрав до застосування один з видів дисциплінарного стягнення згідно статті 13 Дисциплінарного статуту, а саме: «сувора догана».
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач належним чином з'ясував обставини, які мали значення для прийняття рішення, навів мотиви, з яких дійшов висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтував пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржений наказ відповідача є вмотивованим, містить конкретну визначену законом підставу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Тому, наказ № 124 від 15.09.2023 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у формі суворої догани є правомірним.
Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження а ні доводів позовної заяви, а ні доводів апеляційної скарги позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що до нього застосовано два види стягнень - догана та деприміювання, оскільки оскаржуваним наказом №124 від 15.09.2023 застосовано лише один вид стягнення - сувора догана.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що за наслідками проведення службового розслідування дисциплінарною комісією було повно та об'єктивно з'ясовано всі обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, встановлено причини і умови його вчинення, а також вину позивача у його вчиненні, а доводи позивача про протилежне є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 287, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 09.12.2024р.)