справа №761/42592/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/7674/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
05 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, працюючого головним конструктором ТОВ «Компресоратоммаш», з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000000232 від 12 березня 2024 року,-
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 визначено на 60 днів, який постановлено обраховувати з 12 листопада 2024 року до 10 січня 2025 року включно, із урахуванням часу фактичного затримання особи.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді змінити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, який обраховувати з 12 листопада 2024 року по 10 січня 2025 року, з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на ОСОБА_7 наступних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за їх викликом; не відлучатися з міста Суми та Сумської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що у наданих стороною обвинувачення до матеріалів клопотання доказів відсутні відомості, що постачання запасних частин для Кольської АЕС мало на меті саме завдання шкоди Україні, а не отримання прибутку від відносин, розпочатих до початку повномасштабного вторгнення, коли вони ще не були кримінально караними.
Вказує, що за відсутності доказів, які б свідчили про мету підозрюваного ОСОБА_10 у можливій причетності до постачання запасних частин до ООО «Вест» - заподіяння шкоди Україні, підозра за частиною першою статті 111-2 КК України є необґрунтованою, а підстави для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави є недоведеним.
Посилається на те, що сторона обвинувачення у повідомленій ОСОБА_7 підозрі визнає, що господарські відносини із резидентом російської федерації - ТОВ «Вест» (ООО «Вест») виникли до повномасштабного вторгнення військ країни-агресора в Україну та до доповнення КК України статтею 111-2 згідно із Законом №2198-ІХ від 14 квітня 2022 року.
Зауважує, що у діянні ОСОБА_7 більше вбачаються ознаки суміжної статті КК України - частини четвертої статті 111-1 КК України, найбільше основне покарання якої передбачене у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, і таке кримінальне правопорушення віднесене до нетяжких злочинів, що суттєво впливає на суспільну небезпеку такого діяння та можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000232 від 12 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи засновником ТОВ «РЕС», у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше кінця квітня 2022 року, маючи на меті завдання шкоди інтересам України, усвідомлюючи наявність законодавчих обмежень на будь-яку співпрацю із суб'єктами господарювання держави-агресора та підконтрольними їй компаніями, а у разі здійснення такої взаємодії - можливість нести передбачувану законом відповідальність, умисно, будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України та проведення у зв'язку з цим з боку РФ підривної діяльності проти України, вирішив продовжити співпрацю з представниками держави-агресора та підконтрольними їй компаніями шляхом постачання виготовленої ТОВ «РЕС» продукції суб'єктам господарської діяльності приватного та державного секторів РФ.
Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел, спрямований на пособництво державі-агресору шляхом постачання виготовленої ТОВ «РЕС» продукції на користь РФ та контрольованих РФ підприємств неможливо, ОСОБА_7 залучив до своєї протиправної діяльності керівника підконтрольного йому підприємства ТОВ «РЕС» - ОСОБА_11 , директора та співзасновника ТОВ «НТЦ ГАЗМАШКОМПЛЕКТ» - ОСОБА_12 та інших не встановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, яким довів до відома свій злочинний умисел.
Так, ОСОБА_7 , спільно ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, добровільно домовились про спільне вчинення злочину, а саме здійснення пособництва державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, технічно розподіливши функції учасників кримінального правопорушення між собою.
ОСОБА_7 , діючи як співвиконавець вищевказаної протиправної діяльності, на виконання єдиного злочинного умислу, спрямованого на пособництво державі-агресору, використовуючи технічний пристрій, який перебуває у його користуванні, під'єднаний до глобальної мережі Інтернет, використовуючи програму для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram», у не встановлений досудовим розслідуванням час, розпочав проведення перемовин з директором російського підприємства ТОВ «ВЕСТ» громадянином Російської Федерації та України ОСОБА_13 щодо постачання виготовленої продукції на територію РФ.
Так, 25 березня 2022 року о 14 год. 19 хв. засновник ТОВ «РЕС» ОСОБА_7 на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав повідомлення від ТОВ «ВЕСТ» з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням розглянути розроблений за дорученням філіалу АО «Концерн Росэнергоатом» «Кольская АЭС» проєкт плану якості №КОЛ-686-ЗАЭС від 08 лютого 2022 року щодо виготовлення запасних частин на Кольську АЕС.
Вказаним Планом якості передбачено, що постачальник ООО «ВЭСТ» повинен передати на Кольську АЕС запасні частини до насосу АКсВ 125-140-3М, а саме: Корпус ДСН18.07.116.01, Кільце пружинне ДСН18.07.116.05, Втулка ДСН18.07.116.03, Гайка ДСН18.07.116.04, Кільце ДСН18.07.116.06, Кільце роз'ємне ДСН18.07.116.07, Шпонка ДСН18.07.116.08, Гайка кругла У123.00.04, Кільце ДСН18.07.105.04, Кільце ДСН18.07.105.09, Букса ДСН18.07.105.10, Корпус ДСН18.07.105.16. Також у вказаному плані якості зазначено, що субпостачальником цих запасних частин є ТОВ «НТЦ ГАЗМАШКОМПЛЕКТ» згідно договору укладеному з ТОВ «ВЕСТ» №17/11 від 17.11.2021.
Після досягнення домовленостей з директором російського підприємства ТОВ «ВЕСТ» ОСОБА_13 , ОСОБА_7 доручив керівнику ТОВ «РЕС» - ОСОБА_11 організувати їх виготовлення запасниках частин до насосу АКсВ 125-140-3М та подальшу передачу ТОВ «НТЦ ГАЗМАШКОМПЛЕКТ».
Так, 20 травня 2022 року о 14 год. 48 год. засновник ТОВ «РЕС» ОСОБА_7 , використовуючи власну електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , переслав на електронну поштову скриньку керівника ТОВ «РЕС» ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлення з електронної поштової скриньки: ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримане раніше від представника російської компанії ТОВ «ВЕСТ», громадянки РФ ОСОБА_14 щодо надання інформації про строки виготовлення, ціни та поставки запасних частин для Кольської АЕС згідно технічного завдання №9/Ф05/1078-ТЗ, розробленого філіалом АО «Концерн Росэнергоатом» «Кольская АЭС», зокрема: Корпус ДСН18.07.116.01, Кільце пружинне ДСН18.07.116.05, Втулка ДСН18.07.116.03, Гайка ДСН18.07.116.04, Кільце ДСН18.07.116.06, Кільце роз'ємне ДСН18.07.116.07, Шпонка ДСН18.07.116.08, Гайка кругла У123.00.04, Кільце ДСН18.07.105.04, Кільце ДСН18.07.105.09, Букса ДСН18.07.105.10.
12 листопада 2024 року ОСОБА_7 було затримано в порядку, передбаченому статтею 208 КПК України.
12 листопада 2024 року ОСОБА_7 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
13 листопада 2024 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України у кримінальному провадженні №22024000000000232, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2024 року.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, підтверджується наявними в матеріалах доказами, детальний перелік яких наведено у клопотанні, та які дослідженні безпосередньо в судовому засіданні під час його розгляду, інформація з яких може вказувати на те, що ОСОБА_7 був причетний до дій, пов'язаних із здійсненням за попередньою змовою групою осіб умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві) з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.
Також, слідчим суддею обґрунтовано встановлено, що прокурором доведена наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки зважаючи на тяжкість вчиненого ОСОБА_7 , неодноразовість вчинення протиправної дії та триваючої агресії росії проти України, масованих ракетних ударів, останній маючи на меті нашкодити національній безпеці та цілісності може продовжити постачання вказаних товарів до росії, тощо; знищити, сховати, спотворити речі чи документи, що мають значення для кримінального провадження, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 знає про особливості технічної та іншої документації, що може бути потрібною органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування та може вчинити дію чи бездіяльність для неможливості віднайдення та вилучення вказаних документів, речей.
Разом з тим, слідчим суддею визнано недоведеним наявність ризиків вчинення підозрюваним ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється, оскільки органом досудового розслідування не встановлено обставин, тощо, що зможуть у повній мірі аргументувати наявність вказаного ризику.
При цьому, слідчим суддею враховано характеризуючі дані підозрюваного ОСОБА_7 , у тому числі наявність визначеного місця проживання, працевлаштування, наявності сім'ї, які не спростовують наявність можливих ризиків неправомірної поведінки підозрюваного.
На підставі викладеного, слідчим суддею дійдено висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, застава, особиста порука чи домашній арешт не є достатніми для гарантування поведінки підозрюваного, виходячи із встановлених судом ризиків та тяжкості кримінального правопорушення.
Так, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки санкція частини першої статті 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, вагомість наявних у кримінальному провадженні доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, стадію досудового розслідування, а також особу підозрюваного, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про достатність підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Також місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з посиланням на частину четверту статті 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 Кримінального кодексу України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що у наданих стороною обвинувачення до матеріалів клопотання доказів відсутні відомості, що постачання запасних частин для Кольської АЕС мало на меті саме завдання шкоди Україні, а не отримання прибутку від відносин, розпочатих до початку повномасштабного вторгнення, коли вони ще не були кримінально караними; за відсутності доказів, які б свідчили про мету підозрюваного ОСОБА_10 у можливій причетності до постачання запасних частин до ООО «Вест» - заподіяння шкоди Україні, підозра за частиною першою статті 111-2 КК України є необґрунтованою, а підстави для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави є недоведеним; сторона обвинувачення у повідомленій ОСОБА_7 підозрі визнає, що господарські відносини із резидентом російської федерації - ТОВ «Вест» (ООО «Вест») виникли до повномасштабного вторгнення військ країни-агресора в Україну та до доповнення КК України статтею 111-2 згідно із Законом №2198-ІХ від 14 квітня 2022 року, а також про те, що у діянні ОСОБА_7 більше вбачаються ознаки суміжної статті КК України - частини четвертої статті 111-1 КК України, найбільше основне покарання якої передбачене у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, і таке кримінальне правопорушення віднесене до нетяжких злочинів, що суттєво впливає на суспільну небезпеку такого діяння та можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3