Київський апеляційний суд
4 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024105080000448 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Криниці Олександрійський району Донецької області,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_2 ,
судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва
від 19.02.2024 за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік обмеження волі,
на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 6 серпня 2024 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 06.08.2024 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.309 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.71 КК України за правилами ст.72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2024 і за сукупністю вироків ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про неповноту судового розгляду, оскільки суд не послався у вироку на висновок експерта № СЕ-19/111-24/23752 від 22.04.2022, проте вказав на вилучення у нього таблетки, яка містила метадон (фенадон) масою 0,022 г. Отже, є незрозумілим, яким чином суд дійшов до такого висновку.
Обвинувачений звертає увагу на наявність обставини, яка пом'якшує покарання, що він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_8 , яка є інвалідом третьої групи, має батьків пенсійного віку, що встановив і суд першої інстанції, а тому відбування покарання в умовах ізоляції унеможливить піклування про осіб, які перебувають на його утриманні. Також просить врахувати, що 0,2 г метадону є невеликим розміром відповідно до наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу", що наразі він працевлаштований, залучений до виконання оборонних завдань, позитивно характеризується за місцем роботи. Вважає, що ці обставини в сукупності можуть характеризувати його як особу, яка стала на шлях виправлення і не становить небезпеки для суспільства, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі і є явно несправедливим через суворість.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого і захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, призначивши ОСОБА_7 покарання, не пов'язане з позбавленням волі; доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 протягом року після засудження за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а саме, 15 квітня 2024 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи поблизу будинку № 112 на просп. Берестейському в м. Києві, незаконно придбав у невстановленої особи без мети збуту таблетку білого кольору, що містить наркотичний засіб метадон (фенадон) масою 0,022 г, у фрагменті блістера, яку заховав у кишеню джинсів і тим самим почав незаконно зберігати наркотичний засіб без мети збуту.
Того ж дня в період з 14 години 37 хвилин по 15 годину 10 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, 27, ОСОБА_7 був затриманий працівниками поліції і у нього було виявлено та вилучено вказаний фрагмент блістера з таблеткою.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Згідно з ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Записом на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, доведено, що після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, встановлення особи обвинуваченого та роз'яснення йому суті обвинувачення на запитання суду ОСОБА_7 відповів, що суть обвинувачення йому зрозуміла, він визнає себе винним і погодився давати показання. У зв'язку з цим суд за згодою прокурора та обвинуваченого на підставі ч.3 ст.349 КПК України обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують його особу.
Суд першої інстанції з'ясував правильне розуміння ОСОБА_7 фактичних обставин кримінального провадження, відсутність сумнівів у добровільності його позицій, а також роз'яснив наслідки застосування положень вказаної норми, а саме, позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. При цьому обвинувачений заявив, що погоджується на такий порядок, повністю визнає свою вину, така позиція є добровільною і дав показання, в яких підтвердив фактичні обставини кримінального правопорушення відповідно до висунутого обвинувачення.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегією суддів не встановлено, і доводи обвинуваченого, який стверджує про неповноту судового розгляду у зв'язку з тим, що не досліджувався висновок експерта і суд не послався на нього у вироку, не можуть бути предметом перегляду судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України.
Невеликим розміром в Таблиці І Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженій наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000, є метадон (фенадон) масою до 0,02 г, у той час як вилучена у ОСОБА_7 таблетка містила метадон масою 0,022 г.
Відтак, твердження ОСОБА_7 про вилучення у нього наркотичного засобу у невеликих розмірах, безпідставні.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за цією статтею, - є вірною.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема, його сімейний стан, наявність місця проживання, освіту, відсутність офіційного працевлаштування, а також обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, і відсутність обставин, які його обтяжують, тобто взяв до уваги ті дані й обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі, і правильно призначив покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, встановлений санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Вірно застосував суд і положення ст.71 КК України, оскільки ОСОБА_7 , який був звільнений від відбування покарання за попереднім вироком з випробуванням, вчинив нове кримінальне правопорушення протягом іспитового строку, і остаточне покарання за сукупністю вироків йому призначено шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, незначної частини невідбутого покарання за попереднім вироком.
За приписами ч.3 ст.75 КК України суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону та змісту ч.3 ст.78 КК України, у разі вчинення засудженим під час іспитового строку нового кримінального правопорушення суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК України і призначати покарання за сукупністю вироків. За таких обставин повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Саме таке покарання, яке призначив суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, і підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 6 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3