1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 03 грудня 2024 року апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку 23.09.2024 за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 49, а саме:
- посадову інструкцію президента на 1 аркуші;
- статут приватного навчального закладу «Київський міжнародний університет»;
- копію повідомлення на 1 аркуші;
- роздруківки з бази університету на 6 аркушах;
- дві печатки ПЗВО «Київський міжнародний університет»; одну печатку ПЗВО «Київський міжнародний університет;
- грошові кошти в сумі 79000 гривень, 11600 доларів США, 1550 Євро;
- документи зі зразками підпису ОСОБА_5 на 43 аркушах.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 79 000 гривень, 11 600 доларів США, 1 550 Євро, та в цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна та власника майна, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Оскільки вказану ухвалу слідчого судді захисником оскаржено, в частині накладення арешту на грошові кошти,то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає вказану ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 13 травня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024100070001052, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що відповідно до наказу ПВНЗ Київського медичного університету УАНМ №270-к від 02.03.2015 ОСОБА_8 призначено на посаду радника президента з міжнародних зв'язків.
Перебуваючи на посаді радника президента з міжнародних зв'язків Київського медичного університету, ОСОБА_8 , який є службовою особою, в силу наявного досвіду роботи достовірно знав та розумів, вимоги статей 3 та 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII, про те що посадовим та службовим особам, заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Так, 31 липня 2024 року, приблизно о 10 годин 00 хвилин,
у ОСОБА_8 , перебуваючи в кабінеті №321-В, на своєму робочому місті, в приміщенні Київського медичного університету, розташованого за адресою:
м. Київ, вул. Бориспільська, 2, маючи зв?язки та дружні відносини з службовими особами Київського міжнародного університету, усвідомлюючи можливість вирішувати питання різного характеру з ними, під час зустрічі з ОСОБА_9 , виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та невстановленої досудовим розслідуванням службової особи Київського міжнародного університету за надання документів, які надають підстави для законного перебування на території України, іноземців ОСОБА_10 та ОСОБА_11 шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти, через надання запрошення на навчання та в подальшому отримання студентської посвідки терміном на 4-5 років.
Крім того, надасть змогу вказаним студентам безперешкодно перетинати кордон України, без фактичного відвідування навчального закладу та складання підсумкових іспитів.
Також, в ході досудового розслідування під час огляду мобільного телефону ОСОБА_9 виявлено переписку з абонентом « ОСОБА_12 » в якій він в ході переписки та домовленостей надсилає ОСОБА_13 два запрошення на навчання від імені приватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет» з підписом керівника навчального закладу ОСОБА_5 та печаткою даного навчального закладу на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Крім іншого в ході досудового розслідування встановлено, що особою, яка знаходиться в злочинній змові з ОСОБА_8 є ОСОБА_14 , який є службовою особою Київського міжнародного університету та знаходиться на посаді декана міжнародного факультету, усвідомлюючи можливість вирішувати питання різного характеру допомагав ОСОБА_8 в наданні документів, які надають підстави для законного перебування на території України, іноземців ОСОБА_10 та ОСОБА_11 шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти.
23 вересня 2024 року на підставі постанови слідчого СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 від 23 вересня 2024 року про проведення обшуку у невідкладних випадках, проведено обшук за адресою: місто Київ, вулиця Львівська, 49 в ході якого виявлено та вилучено документи та грошові кошти.
Постановою слідчого СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 від 24 вересня 2024 рокувилучені документи та грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024100070001052.
25 вересня 2024 року прокурор Подільської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту, в тому числі на вилучені грошові кошти за адресою: місто Київ, вулиця Львівська, 49, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого Подільського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024100070001052 про накладення арешту, в тому числі на грошові кошти, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту в тому числі грошових коштів.
Крім того, вказані грошові кошти у даному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 від 24 вересня 2024 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи апелянта, що невідкладний обшук проведено без ухвали слідчого судді, не заслуговують на увагу, оскільки вказану процесуальну дію проведено на підставі постанови слідчого СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 від 23 вересня 2024 року в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.
Крім того, невідкладений обшук легалізовано ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року (а.с.104-108, т. 1).
Твердження апелянта, щодо законності походження арештованих грошових коштів, підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування на предмет їх причетності до даного провадження, з урахуванням обставин кримінального провадження.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18
Єдиний унікальний № 758/11960/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_19
Справа № 11сс/82/7371/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК