Справа № 757/6091/21-ц Головуючий у 1 інстанції: Чех Н.А.
провадження № 22-ц/824/3048/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
03 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,
при секретарі: Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Савенкова Олексія Володимировича - представника ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Караєва Саміра Ельхан кизи, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пивоваров Олексій Костянтинович, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», про визнання заяви про прийняття спадщини і довіреності недійсними, визнання прав власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
У лютому 2021 році позивач звернувся до суду з позовом про визнання заяви про прийняття спадщини і довіреності недійсними, визнання прав власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
В обгрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його племінниця ОСОБА_4 . За життя вона проживала за адресою:
АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшли грошові кошти у вигляді банківських вкладів, розміщених на банківських рахунках в АТ КБ «ПриватБанк», зокрема: на суму 200 000,09 доларів США, на суму 30 000,05 доларів США, на суму 27 000,00 доларів США, на суму 55,16 доларів США, на суму 7 532,57 доларів США, та відсотки і компенсації за депозитом.
27.08.2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса КМНО Захарченко В.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , як спадкоємець третьої черги за законом, оскільки інших спадкоємців не було. 27.08.2018 року приватний нотаріус Захарченко В.В. за його заявою завів спадкову справу №06/2018 (в реєстрі за №62900380).
01.07.2019 року він подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Приватний нотаріус 03.07.2019 року виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав наявності заповіту від імені ОСОБА_4 на її сина ОСОБА_6 , посвідченого 07.02.2018 року приватним нотаріусом КМНО Коновою Н.А., та зареєстрованого в реєстрі за №39, згідно якого все належне їй майно ОСОБА_4 заповіла своєму сину ОСОБА_6 .
Також, в постанові від 03.07.2019 року приватний нотаріус вказав, що 12.12.2018 року приватному нотаріусу Захарченко В.В. громадянкою ОСОБА_7 - представником ОСОБА_6 за довіреністю, засвідченою 10.12.2018 року приватним нотаріусом КМНО Пивоваровим О.К., та зареєстрованої в реєстрі за №635 (бланк ННК №139945), подано заяву ОСОБА_6 - сина спадкодавиці, та спадкоємця першої черги за законом, про прийняття спадщини після ОСОБА_4 . Справжність підпису ОСОБА_6 на заяві про прийняття спадщини було засвідчено 28.11.2018 року приватним нотаріусом КМНО Караєвою С.Е. кизи, та зареєстровано в реєстрі за №2106 (бланк ННМ 702712).
Про те, що громадянка ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6 намагається оформити спадщину, він дізнався ще до отримання постанови нотаріуса, а саме, в січні 2019 року, та оскільки в нього були сумніви щодо законності таких дій, то він звернувся до органів національної поліції із заявою про вчинення злочину. В рамках заведеного слідчим управлінням ГУНП у м. Києві кримінального провадження ЄРДР №12019100000000061 від 21.01.2019 року за ч.1 ст. 14, ч.4 ст.190 КК України його було визнано потерпілим.
Зазначає, що 16.10.2019 року Печерський районний суд м. Києва у кримінальній справі №757/11040/19-к за обвинуваченням ОСОБА_8 виніс вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_8 , та визнано останнього винним у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.15, ч.4 ст.190, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України. Вирок набув законної сили 16.11.2019 року.
Згідно вироку суду, було встановлено, що заяву про прийняття спадщини, засвідченої 28.11.2018 року приватним нотаріусом КМНО Караєвою С.Е., було зроблено не громадянином ОСОБА_6 , а громадянином ОСОБА_8 за підробленим паспортом на ім'я ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 , виданим 19.12.2008 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві. Вказані дії було зроблено з метою протиправного заволодіння спадковим майном, що залишилось після смерті ОСОБА_4 .
Таким чином, вироком суду було встановлено факт подання заяви про прийняття спадщини не особисто спадкоємцем ОСОБА_6 , а іншою особою - громадянином ОСОБА_8 . Також, вироком суду було встановлено, що довіреність від імені ОСОБА_6 на представництво його інтересів громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , посвідчена 10.12.2018 року приватним нотаріусом Пивоваровим О.К., зареєстрована в реєстрі за №635 (бланк ННК 139945) зроблено не громадянином ОСОБА_6 , а громадянином ОСОБА_8 за підробленим паспортом на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , виданим 19.12.2008 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві. Вказані дії було зроблено з метою протиправного заволодіння спадковим майном, що залишилось після смерті ОСОБА_4 .
Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.04.2019 року у справі №711/2882/19 за заявою позивача ОСОБА_6 оголошено померлим з дня набрання рішенням законної сили. Рішення набуло чинності 27.05.2019 року.
Черкаським міським відділом актів цивільного стану ГТУ юстиції у Черкаській області зроблено актовий запис №8 від 25.06.2019 року про смерть 27.05.2019 року ОСОБА_6
19.12.2019 року позивач знову подав заяву про видачу свідоцтва про спадщину за законом, до якого було долучено копію вироку, проте, 20.12.2019 року приватний нотаріус Захарченко В.В. виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що в матеріалах спадкової справи №06/2018 міститься нотаріально посвідчена заява спадкоємця першої черги ОСОБА_6 про прийняття спадщини, що перешкоджає видачі свідоцтва спадкоємцю третьої черги. На даний час позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 . Оскільки, ОСОБА_6 на момент пред'явлення даного позову визнано померлим, вимоги заявлено до його правонаступника - батька ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 рокупозовні вимоги задоволено частково.
Визнано довіреність, видану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянам ОСОБА_9 та/або ОСОБА_7 на представництво його інтересів щодо оформлення спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , засвідчену 10.12.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пивоваровим О.К. та зареєстровану в реєстрі за №635 (бланк ННК 139945) недійсною.
Визнано за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, яке складається з наступних банківських вкладів:
- в сумі 200 000,09 доларів США відповідно до Договору SAMDNWFD0071757663401, номер рахунку НОМЕР_3 , дата відкриття 07.11.2017 року;
- в сумі 30 000,05 доларів США відповідно до Договору SAMDNWFD0071757705201, номер рахунку НОМЕР_4 , дата відкриття 07.11.2017 року;
- в сумі 27 000,00 доларів США, відповідно до Договору SAMDNWFD0071757708800, номер рахунку НОМЕР_5 , дата відкриття 07.11.2017 року;
- в сумі 55,16 доларів США відповідно до Договору SAMDN000003650053, номер рахунку НОМЕР_6 , дата відкриття 26.08.2005 року;
- в сумі 7 532,57 доларів США на картці № НОМЕР_7 , дата відкриття 11.08.2017 року;
- відсотки та компенсації за вкладом «Депозит Плюс», зараховані на рахунок «Бонус плюс» № НОМЕР_8 .
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса:
АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 13 166 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити.
Скарга обґрунтована тим, що однією із позовних вимог позивача є визнання за ним в порядку спадкування за законом права власності на спадкове майно, та саме дану вимогу судом було задоволено під час розгляду справи. Законодавець поклав саме на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. З таким висновком погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц.
Таким чином, суд розглядаючи дану справи, виходячи з позовних вимог, зобов'язаний був дослідити питання чи є ОСОБА_1 належним відповідачам у справі.
Отже, враховуючи викладене, апелянт зазначає, що оскільки він не приймав спадщину після смерті ОСОБА_10 (спадкова справа №06/2018), заяву від імені ОСОБА_6 (сина померлої) написала інша особа (підтверджується вироком суду), то належним відповідачем у даній справі з урахуванням правових висновків Верховного суду повинен бути орган місцевого самоврядування, а не ОСОБА_1 .
Апелянт крім того, просить врахувати при вирішенні справи висновки, які містяться в постановах Верховного Суду від 10.11.2021 в справі №759/19779/18 (провадження №61-4523св21) та від 14.11.2022 в справі №450/3887/19, (провадження №61-2336св22).
ОСОБА_11 - представник ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Зазначає, що вирішуючи питання про визначення відповідача у даній справі про право власності на спадкове майно, позивач керувався тими обставинами, що ОСОБА_6 було визнано померлим, а спадкоємцем за законом першої черги після його смерті є його батько - ОСОБА_1 , якого і було визначено у якості відповідача.
Вважає, що за вказаних обставин відповідача по справі було визначено вірно.
Також звертає увагу суду, що представником відповідача долучено до матеріалів справи довідку від 14.08.2023 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_12 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 від 29.07.1997 року до 12.10.1999 рік, іншої його адреси реєстрації не зазначено.
В самій апеляційній скарзі представник відповідача не вказує всіх анкетних даних скаржника, які повинні бути зазначені відповідно до ч2 ст. 356 ЦПК України, а саме місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Фактично, в апеляційній скарзі зазначено лише прізвище, ім'я та по батькові відповідача, та жодних інших його даних, і замість них вказано адресу та телефон його представника.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Та обставина, що в апеляційній скарзі не зазначено всіх необхідних відомостей відповідача і до неї не долучено документ, яким встановлено особу відповідача, ставить під сумнів, що апеляційна скарга дійсно відповідає інтересам та волевиявленню ОСОБА_1 .
Вважає, що волевиявлення ОСОБА_13 щодо подання апеляційної скарги підлягає встановленню судом апеляційної інстанції і потребує безпосередньої участі ОСОБА_13 , у зв'язку з чим, просив визнати його участь у розгляді апеляційної скарги обов'язковою, та здійснити його виклик до суду.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 .
Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року позивача у справі ОСОБА_2 замінено його правонаступником ОСОБА_3 .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_6 про прийняття спадщини не є правочином, який можливо визнати недійним.
Також суд зазначав, що ОСОБА_6 рішенням суду визнано померлим, інші родичі померлої ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини не звертались, а позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_4 мала рахунки в АТ КБ «ПриватБанк» і згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_4 відкриті депозитні рахунки: SAMDNWFD0071757663401 від 07.11.2017 року, залишок - 200 000,09 доларів США; SAMDNWFD0071757705201 від 07.11.2017 року, залишок 30 000,05 доларів США; SAMDNWFD0071757708800 від 07.11.2017 року, залишок - 27 000,00 доларів США; SAMDN000003650053 від 26.08.2005 року, залишок - 55,16 доларів США. На картковому рахунку № НОМЕР_7 від 11.08.2017 року наявні кошти у розмірі 7 532,57 доларів США. Заповідальне розпорядження відсутнє. На рахунок «Бонус плюс»
№ 2222225376881901 зараховані відсотки за вкладом «Депозит Плюс».
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка була племінницею ОСОБА_2 .
27 серпня 2018 року ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса КМНО Захарченка В.В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємець третьої черги. В даній заяві ОСОБА_2 зазначив, що крім нього інших спадкоємців немає.
27 серпня 2018 року приватний нотаріус КМНО Захарченко В.В. за заявою ОСОБА_2 відкрив спадкову справу № 06/2018 (в реєстрі за № 62900380).
01 липня 2019 року ОСОБА_2 подав заяву нотаріусу про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
03 липня 2019 року приватний нотаріус КМНО Захарченко В.В. виніс постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії з підстав наявності заповіту від імені ОСОБА_4 на її сина ОСОБА_6 , посвідченого 07.02.2018 року приватним нотаріусом КМНО Коновою Н.А., та зареєстрованого в реєстрі за №39, згідно якого все належне їй майно ОСОБА_4 заповіла своєму сину ОСОБА_6 . Також, в постанові від 03.07.2019 року приватний нотаріус вказав, що 12.12.2018 року приватному нотаріусу Захарченко В.В. громадянкою ОСОБА_7 - представником ОСОБА_6 за довіреністю, засвідченою 10.12.2018 року приватним нотаріусом КМНО Пивоваровим О.К. та зареєстровано в реєстрі за №635 (бланк ННК №139945), подано заяву ОСОБА_6 - сина спадкодавиці, та спадкоємця першої черги за законом, про прийняття спадщини після ОСОБА_4 . Справжність підпису ОСОБА_6 на заяві про прийняття спадщини було засвідчено 28.11.2018 року приватним нотаріусом КМНО Караєвою С.Е. кизи, та зареєстровано в реєстрі за № 2106 (бланк ННМ 702712).
21 січня 2019 року за зверненням ОСОБА_2 слідчим управлінням ГУНП у
м. Києві відкрито кримінальне провадження ЄРДР № 12019100000000061 за ч.1 ст.14, ч.4 ст.190 КК України, де його було визнано потерпілим.
16 жовтня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у кримінальній справі
№ 757/11040/19-к за обвинуваченням ОСОБА_8 ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_8 . Згідно даного вироку ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Вирок набув законної сили 16.11.2019 року.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.04.2019 року у справі №711/2882/19 за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_6 оголошено померлим з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення набуло чинності 27 травня 2019 року.
Черкаським міським відділом актів цивільного стану ГТУ юстиції у Черкаській області зроблено актовий запис №8 від 25 червня 2019 року про смерть ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 .
Під час розгляду кримінального провадження судом було встановлено, що заяву про прийняття спадщини, засвідченої 28 листопада 2018 року приватним нотаріусом КМНО Караєвою С.Е. кизи, було зроблено не громадянином ОСОБА_6 , а громадянином ОСОБА_8 за підробленим паспортом на ім'я ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 , виданим 19 грудня 2008 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Також, судом було встановлено, що довіреність від імені ОСОБА_6 на представництво його інтересів громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , посвідчена 10.12.2018 року приватним нотаріусом Пивоваровим О.К., зареєстрована в реєстрі за №635 (бланк ННК 139945) зроблено не громадянином ОСОБА_6 , а громадянином ОСОБА_8 за підробленим паспортом на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , виданим 19.12.2008 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві. Вказані дії було зроблено з метою протиправного заволодіння спадковим майном, що залишилось після смерті ОСОБА_4 .
За ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
За статтею 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Представництво за довіреністю може гуртуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Стаття 245 ЦК України визначає, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.
За статтею 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.
Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.
Згідно зі ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків; смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.
У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.
Відповідно до статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.
Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.
Згідно зі ст.ст.13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до вимог частин 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
По даній справі було встановлено, що ОСОБА_6 10.12.2018 року не звертався до приватного нотаріуса КМНО Пивоварова О.К. задля оформлення довіреності на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , це було зроблено ОСОБА_8 за підробленим паспортом на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , виданим 19.12.2008 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання довіреності недійсною.
Щодо визнання заяви ОСОБА_6 про прийняття спадщини від 28.11.2018 року, то суд вірно відмовив, оскільки заява про прийняття спадщини не є правочином, який можливо визнати недійним.
Згідно зі ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
За ст.ст.1261, 1266 ЦК України у першу чергу спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Статтею 1262 ЦК України визначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до статті 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Як вбачається з копії спадкової справи, позивач вчасно звернувся із заявою про прийняття спадщини, однак не отримав свідоцтво про право на спадщину через наявність в матеріалах спадкової справи заяви ОСОБА_6 про прийняття спадщини.
Враховуючи, що ОСОБА_6 рішенням суду визнано померлим, інші родичі померлої ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини не звертались, позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .
Також, як вірно зазначено судом, з матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_4 мала рахунки в АТ КБ «ПриватБанк» і згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_4 відкриті депозитні рахунки: SAMDNWFD0071757663401 від 07.11.2017 року, залишок - 200 000,09 доларів США; SAMDNWFD0071757705201 від 07.11.2017 року, залишок 30 000,05 доларів США; SAMDNWFD0071757708800 від 07.11.2017 року, залишок - 27 000,00 доларів США; SAMDN000003650053 від 26.08.2005 року, залишок - 55,16 доларів США. На картковому рахунку № НОМЕР_7 від 11.08.2017 року наявні кошти у розмірі 7 532,57 доларів США. Заповідальне розпорядження відсутнє. На рахунок «Бонус плюс» НОМЕР_10 зараховані відсотки за вкладом «Депозит Плюс».
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Савенкова Олексія Володимировича - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.
Головуючий:
Судді: