02 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 липня 2024року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.07.2024 задоволено клопотання слідчого Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.09.2024 року.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
Справа № 761/25494/24 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5214/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначено 60 днів з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, але в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що визначений судом розмір застави є незаконним, перевищує законодавчо встановлені межі, є занадто непомірним для ОСОБА_7 та за своїм розміром не передбачає можливості звільнення останнього з-під варти.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя не обґрунтував, у чому виражається виключність даного випадку і чому передбачений КПК України розмір застави не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, перебуваючи під вартою, підозрюваний через свою матір відшкодовує потерпілій завдану шкоду та наразі відшкодував 60 000 гривень, однак незважаючи на таку позицію підозрюваного, слідчий суддя залишив раніше визначений розмір застави в сумі 757 000 гривень, що призводить до безальтернативного тримання ОСОБА_7 під вартою, у зв'язку з відсутністю коштів на її внесення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000105 від 02.02.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження 18.04.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому у великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.04.2024 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 16.06.2024 включно, із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
Постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 від 07.06.2024 продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 18.07.2024.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2024 ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, до 18.07.2024 включно, із визначенням застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2024 продовжено строк досудового розслідування до п'яти місяців, а саме до 18.09.2024.
15.07.2024 слідчий Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням, в якому просила продовжити підозрюваному ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування строк тримання під вартою, з можливістю внесення застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.07.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.09.2024 року.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначено 60 днів з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, але в межах строку досудового розслідування.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як убачається із матеріалів судового провадження, станом на день апеляційного розгляду закінчився строк дії оскаржуваної ухвали про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою до 12.09.2024.
Разом з тим, предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення 15.07.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про можливість визначення підозрюваному застави у виді 250 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 грн. 00 коп.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_7 , є необгрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, загального розміру грошових коштів у сумі 386 600 грн., заволодіння якими інкриміновано підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у межах 250 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний через свою матір відшкодовує потерпілій завдану шкоду та наразі відшкодував 60 000 гривень, не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого, або визначення підозрюваному застави у меншому розмірі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, як зазначив прокурор під час апеляційного розгляду, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні на даний час закінчено та обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 15.08.2024 було направлено до місцевого суду для розгляду по суті.
З урахуванням наведеного, із закінченням стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000105 припиняється і судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Також колегія суддів враховує, що згідно положень ч. 4 ст. 131 КПК, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Станом на день розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 оскаржувана ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2022 припинила свою дію 12.09.2024.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3