20 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/12495/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. (суддя Рябчук О.С) в адміністративній справі №160/12495/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до неї щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 30 липня 2020 р. по 31 грудня 2020 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 р., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 р., з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на її користь грошове забезпечення за період з 30 липня 2020 р. по 31 грудня 2020 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 р., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 р., з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до неї щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 р. по 26 жовтня 2021 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 р., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 р., з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на її користь грошове забезпечення за період з 01 січня 2021 р. по 26 жовтня 2021 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру
прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 р., з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до неї щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2021 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 р., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 р., з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на її користь суму грошової допомоги на оздоровлення за 2021 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 р., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 р., з урахуванням раніше виплачених сум.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що проходила військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 та перебувала на її грошовому забезпеченні. За період з 30 липня 2020 р. по 26 жовтня 2021 р., їй невірно визначався розмір грошового забезпечення, тобто без урахуванням п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, в редакції після 29 січня 2020 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснюється в наступному місяці за попередній, тому позивачка про порушення своїх прав фактично дізналася у листопаді 2021 р., а до суду звернулася тільки у травні 2024 р., тобто з порушенням тримісячного строку. Також відсутні правові підстави для здійснення позивачці розрахунку грошового забезпечення, виходячи з первісної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно
до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 23 квітня 2024 р. представник ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом про надання інформації про виплату їй всіх належних сум грошового забезпечення, із зазначенням їх складових та щодо перерахування грошового забезпечення за період з 30 липня 2020р. по 26 жовтня 2021 р. відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р. № 704. Військовою частиною НОМЕР_1 листом № 321 від 09 травня 2024 р. повідомлено, що за відповідними посадами осіб, які проходять військову службу у Збройних Силах України, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема станом на 01 січня 2020 р. та 01 січня 2021 р. обчислювалися з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р., тобто грошове забезпечення ОСОБА_1 у цей період обчислювалось у вірному розмірі, а тому відсутні підстави для його перерахунку. Також Військовою частиною НОМЕР_1 надано ОСОБА_1 довідку № 322 від 09 травня 2024р. про грошове забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 р., дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, діє редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, яка була чинною до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, тому розрахунок грошового забезпечення військовослужбовців з вказаної дати, повинен здійснюватися з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, зокрема станом на 01 січня 2020 р. та 01 січня 2021 р. Лише починаючи з 20 травня 2023 р. до даних правовідносин застосовується вже редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, згідно внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481 змін, в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи з розміру 1762,00 грн.
В частині доводів апеляційної скарги щодо порушення позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком.
Станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом (14 травня 2024 р.) редакція статті 233 КЗпП України більше не передбачала звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, без обмеження будь-яким строком. Водночас, частина перша даної статті визначає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні він має право звернутися у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів, про порушення своїх прав в частині недоплати сум грошового забезпечення, ОСОБА_1 стало відомо після отримання від Військової частини НОМЕР_1 листа № 321 від 09 травня 2024 р. та довідки № 322 від 09 травня 2024р. про грошове забезпечення за період з 30 липня 2020 р. по 26 жовтня 2021 р. (а.с. 9,10).
Таким чином, звернувшись до суду з позовними вимогами 14 травня 2024 р., позивач не порушила встановлений статтею 233 КЗпП України строк.
Щодо доводів Військової частини НОМЕР_1 про відсутність підстав для здійснення позивачу розрахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, слід зазначити наступне.
01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 р. у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків:
- з 01 січня 2020 р. положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У подальшому аналогічні висновки були також викладені Верховним Судом ще у ряді у постанов, зокрема від 31 серпня 2022 р. у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 р. у справі № 500/1813/21, від 22 вересня 2022 р. у справі № 500/3840/21, від 16 листопада 2022 р. у справі № 120/648/22-а, від 22 березня 2023 р. у справі № 340/10333/21, від 06 лютого 2023 р. у справі № 160/2775/22, від 19 вересня 2023 р. у справі № 160/15756/21.
Також Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 р. у справі № 440/6017/21 зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-XII, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і в постанові від 08 жовтня 2024 р. у справі №580/8908/23, а також зазначив, що не може бути застосовано до даних правовідносин розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Військовослужбовці, враховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів.
Лише починаючи з 20 травня 2023 р. до даних правовідносин застосовується вже редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, згідно внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481 змін, в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи з розміру 1762,00 грн.
Викладене свідчить про вірно зроблений судом першої інстанції висновок, що Військова частина НОМЕР_1 має обов'язок перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30 липня 2020 р. по 26 жовтня 2021 р. грошове забезпечення, обчислене з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 р. (2102,00 грн.) та 01 січня 2021 р. (2270,00 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. в адміністративній справі №160/12495/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 листопада 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий