05 грудня 2024 р.Справа № 520/1938/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Панов М.М.) від 25.10.2024 року (повний текст складено 25.10.24 року) по справі № 520/1938/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 (через представника), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення по справі 520/1938/24 у спосіб зобов'язання ГУ ДСНС України у Харківській області подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання у спосіб вчинення належного перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача в розрізі збереження відсоткового розміру премії та правильного математичного обрахунку, з наданням суду та позивачу в особі представника, підтверджуючих доказів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року по справі № 520/1938/24 заяву представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлено судового контролю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких він просить апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61013, ЄДРПОУ 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:
- з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням;
- з 01.01.2021 по 01.02.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивачем до Другого апеляційного адміністративного суду було подано апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 по справі № 520/1938/24 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2021 по 18.07.2022 в сумі 193677,53 (сто дев'яносто три тисячі шістсот сімдесят сім гривень) 53 коп., з 19.07.2022 року по 19.01.2023 року в сумі 90890 (дев'яносто тисяч вісімсот дев'яносто гривень) 50 коп.
В задоволенні решти вимоги - відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2023 по справі № 520/1938/24 - залишено без змін.
В обґрунтування заяви про встановлення судового контролю представник позивача зазначив, що внаслідок неправильного перерахунку відповідачем грошового забезпечення позивача, розмір перерахованого грошового забезпечення, з урахуванням раніше отриманих сум, є неналежним та таким, що не відповідає дійсності, отже, попри вчинення відповідачем дій щодо виконання рішення по справі № 520/1938/24, останнє залишається невиконаним.
Залишаючи без задоволення подану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи № 520/1938/24, позивачем не заявлялась вимога щодо встановлення судового контролю за рішенням суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, не було наведено доводів та не було надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду, після набрання таким рішенням законної сили.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений ст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Отже, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Так, звертаючись до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, представник позивача пов'язував наявність підстав для її задоволення із обставинами неналежного виконання відповідачем рішення у справі № 520/1938/24. При цьому, в доводах апеляційної скарги позивач по справі посилався на те, що сумуючи різниці до виплати по всім складовим грошового забезпечення вбачається, що обрахований відповідачем результат до виплати 344,46 грн. є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Також послався на те, що тільки по посадовому окладу позивачем недоотримано 7590 грн., по окладу за звання позивачем недоотримано 2570 грн., по надбавці за вислугу років позивачем недоотримано 4064 грн., по надбавці за ОПС позивачем недоотримано 7112 грн., по премії позивачем недоотримано 9040,6 грн. На підставі цього вважає, що виконанням обов'язку, покладеного на відповідача у судовому порядку, є сплата позивачеві 30376,6 грн., а не 344,46 грн. як зазначив відповідач.
Колегія зазначає, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимим доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишається невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
При цьому, застосування такого контролю у формі встановлення строку на подання звіту про виконання судового рішення може відбуватися як при прийнятті рішення у справі, так і пізніше.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а, ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а, постанові від 26 березня 2020 року у справі № 823/175/17.
На підтвердження виконання рішення суду у справі № 520/1938/24 відповідачем до суду надано довідку-розрахунок № 799/1 від 04.11.2024 р., згідно якої загальна сума коштів, яка перерахована на виконання судового рішення складає 31502,20 грн. Згідно цієї ж довідки, сума, яка підлягає сплаті, з урахуванням раніше сплаченого розрахунку грошового забезпечення (22.08.2024 р. - 344,46 грн.), становить 30157,74 грн.
Колегія суддів також зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року у справі № 520/1938/24, вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату грошового забезпечення за 2020, 2021 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 294-IX та Законом № 1082-IX. При цьому у цій справі судом не здійснювалася перевірка правильності нарахованої відповідачем позивачу розміру надбавки за особливості проходження служби та суми премії, а тому вимоги щодо правильності обчислення відповідачем розміру надбавки за особливості проходження служби та відсотка премії не можуть бути предметом судового контролю у цій справі.
З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів зазначає, що поставлені представником позивача у заяві питання не можуть бути предметом судового контролю у цій справі відповідно до положень ст. 382 КАС України, оскільки предмет спору у справі не стосувався чітко визначених розмірів додаткових видів грошового забезпечення позивача.
У зв'язку з чим суд вважає, що підстави для встановлення судового контролю шляхом надання звіту про виконання судового рішення відсутні.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище обставин та висновків суду не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 по справі № 520/1938/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 10.12.2024 року