09 грудня 2024 р. Справа № 520/16130/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 02.09.24 по справі № 520/16130/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, без застосування місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для визначення індексації - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплаті індексації - різниці грошового забезпечення, що склалася в березні за період з 01.03.2018 по 28.07.2020;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію - різницю грошового забезпечення, що склалася у березні 2018 року з урахуванням вимог абз. 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошового забезпечення доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.03.2018 по 28.07.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за час проходження військової служби у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідачем при виплаті індексації грошового забезпечення протиправно не застосовано в якості базового місяця - січень 2008 року, а у період з 01.03.2018 по 28.07.2020 не враховано положення абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" у редакції від 15.12.2015 (далі - Порядок № 1078), внаслідок чого позивачу у неналежному розмірі було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, що призвело до отримання грошового забезпечення не у повному обсязі.
Повідомив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 відповідачем здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу у розмірі 2327,76 грн, проте розрахунок цієї суми був здійснений з порушенням вимог пункту 5 Порядку № 1078, оскільки ВЧ НОМЕР_1 було застосовано в якості базового місяця грудень 2015 року за період з січня 2016 року по липень 2017 року та серпень 2017 року за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року, замість належного - січень 2008 року.
Обґрунтовуючи можливість повторного звернення до суду з позовом про неналежне нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення зауважив, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 15 грудня 2022 року в справі № 460/3473/21, від 31 січня 2023 року в справі № 340/3391/22, від 16 лютого 2023 року в справі № 420/19953/21, від 13 березня 2023 року в справі № 560/11003/22, від 20 липня 2023 року в справі № 380/14636/22, від 27 липня 2023 року в справі № 380/14200/22, від 09 серпня 2023 року в справі № 200/15017/21, від 26 жовтня 2023 року в справі № 560/2917/23, від 09 листопада 2023 року в справі № 160/20796/22, від 16 листопада 2023 року в справі № 160/15054/23, від 30 листопада 2023 року в справі № 120/8017/21-а та інших, ураховуючи, що відповідно до пункту 13 Порядку № 1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення сум індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їхнього обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати йому індексації грошового забезпечення, з розміром якого він не погоджується.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 по справі № 520/16130/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, без застосування місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для визначення індексації - січень 2008 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 в адміністративній справі № 520/16130/24 в частині відмови у задоволені позовних вимог та прийняти нове рішення, яким визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року, ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.07.2020.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію-різниці грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн в місяць, що склалася в березні 2018 року з урахуванням вимог абзацу 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 за період з 01.03.2018 по 28.07.2020.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби виникають коли розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), однак для з'ясування вказаних обставин та визначення розміру належної індексації-різниці, суд першої інстанції мав витребувати у відповідача інформацію про грошове забезпечення позивача за лютий-березень 2018 року. Разом з тим, судом не вчинено дій для встановлення всіх обставин у справі та не враховано те, що позивач звертався до відповідача щодо виплати індексації за спірний період, що мало наслідком помилкову відмову в цій частині позовних вимог.
Враховуючи те, що відповідач не надав інформацію про грошове забезпечення позивача за лютий-березень 2018 року, позивач навів власний орієнтовний розрахунок індексації-різниці, визначеної у березні 2018 року, яка на його думку мала б складати, з розрахунку на місяць 4463,15 грн, а за весь спірний період сума індексації-різниці, що підлягає стягненню з відповідача - 128 999,43 грн (124 968,20 грн (4463,15 грн х 28 місяців з 01.03.2018 по 30.06.2020) + 4031,23 грн (4463,15 грн /31 день у липні х 28 днів).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм чинного законодавства, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 по справі № 520/16130/24 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, оскільки у грудні 2015 року місячне грошове забезпечення за рахунок постійних його складових, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» складало 6134,80 грн, що в 2,7 рази перевищило суму імовірної індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року (3832,16 грн).
Крім того, зауважив, що з аналогічними вимогами позивач вже звертався до Харківського окружного адміністративного суду у справах № 520/1752/23, № 520/28372/21 та № 520/6346/21.
Цитуючи зміст постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року по справі № 520/1752/23 зазначив, що підстави звернення позивача до суду та предмет позову у цій справі є тотожними до тих, які переглядались у справі № 520/28372/21 та яким надавалась оцінка судом у межах її розгляду.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивача Військова частина НОМЕР_1 вказала, що для обчислення розміру індексації грошового забезпечення позивача за період 01.03.2018 - 31.03.2018 та подальших/майбутніх календарних місяців визначальне юридичне значення має розмір індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.02.2018 - 28.02.2018. Відтак, до вирішення по суті спору з даного питання, встановити правильність обчислення розміру індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.03.2018 - 31.03.2018 та подальших календарних місяців є об'єктивно неможливим, а усі вимоги позивача про це підлягають кваліфікації як такі, що заявлені наперед у часі та стосуються майбутніх правовідносин, де наразі відсутній об'єкт судового захисту - порушене суб'єктивне право.
В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу дублює зміст апеляційної скарги відповідача.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
У період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.07.2020 нарахування грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, тобто без застосування при проведенні індексації в якості базового місяця - січня 2008 року.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без застосування місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для визначення індексації - січня 2008 року, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до Постанови № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008, а відтак індекс споживчих цін січня 2008 року повинен використовуватись у процедурі обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця до наступного підвищення посадових окладів військовослужбовців, що зумовлює обов'язок відповідача здійснити виплату індексації за спірний період з урахуванням саме січня 2008 року, як базового місяця, який виконано не було.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплаті індексації - різниці грошового забезпечення, що склалася у березні за період з 01.03.2018 по 28.07.2020 суд виходив з їх недоведеності та відсутності порушених прав позивача в цій частині, оскільки ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що звертався до відповідача з заявою з зазначеними вимогами.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу вимог частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена у пункті 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Тобто, постановлення ухвали про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України можливе виключно за сукупності наступних умов: набрали законної сили постанова чи ухвала суду про закриття провадження у такій самій справі; спір у справі повинен бути з одним і тим же предметом; спір у справі повинен бути заявлений з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18, від 13.07.2020 року у справі № 620/3960/19.
Колегія суддів зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі № 520/6346/21 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Відповідачем на виконання рішення суду у справі № 520/6346/21 проведено розрахунок та виплачено індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 у сумі 2 327, 76 грн
Не погодившись із проведеним розрахунком в частині визначення базового місяця при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.07.2020, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, який розглядався у межах справи № 520/28372/21, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без застосування місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для визначення індексації-січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1.5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.07.2020 без застосуванням вимог абзацу 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити за період з 01.03.2018 по 28.07.2020, з урахуванням вимог абзацу 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі № 520/28372/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено. При ухваленні вказаного рішення, суд виходив з того, що вимоги заявника про виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016 по 01.03.2018 раніше вже були розглянуті судом у межах справи № 520/6346/21, а тому дійшов висновку, що вимоги про неправильність обчислення розміру індексації грошового забезпечення військовослужбовця за означений період часу підлягають включенню не до окремого позову, а до процесуального документу у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, суд виснував, що вимога заявника про обчислення індексації розміру грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.03.2018 по 28.07.2020 відповідно до абзацу 4 пункту 5 та абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, не підлягає задоволенню, оскільки заявлена передчасно, до розв'язання у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України спору з приводу відповідності закону обчислення Військовою частиною НОМЕР_1 розміру індексації грошового забезпечення позивача за період 01.02.2018 по 28.02.2018.
Рішення суду у справі № 520/28372/21 набрало законної сили 18 березня 2022 року.
Не оскаржуючи вказаного рішення суду, ОСОБА_1 повторно звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_4 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без застосуванням місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для визначення індексації - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.07.2020 без застосуванням вимог абзацу 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити за період з 01.03.2018 по 28.07.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням вимог абзацу 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі № 520/1752/23, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 закрито провадження у справі №520/1752/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Закриваючи провадження у справі відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що у справі № 520/1752/23 спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що вже розглянуто судом у справі № 520/28372/21.
Постановою Верховного Суду від 21.02.2024 по справі № № 520/1752/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 520/1752/23 залишено без змін.
Залишаючи без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд виходив з того, що рішенням у справі № 520/28372/21, яке набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
З досліджених матеріалів справи № 520/16130/24, колегією суддів встановлено, що звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом до Військової частини НОМЕР_1 так само обумовлено незгодою позивача із застосованими відповідачем базовими місяцями при обчисленні індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.07.2020 та недотриманням приписів абзацу 4 пункту 5 та абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 при обчисленні індексації грошового забезпечення за вказані періоди.
Отже, підстави звернення позивача до суду та предмет позову у цій справі є тотожними до тих, які переглядались у справах № 520/28372/21 та № 520/1752/23, та яким надавалась оцінка судом у межах розгляду справи № 520/28372/21 та у справі №520/1752/23, провадження у якій було закрито
Таким чином, предметом спору у справах № 520/28372/21 та № 520/1752/23 була правомірність визначення відповідачем базового місяця та дотримання приписів абзацу 4 пункту 5 та абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача за спірні періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.07.2020.
При цьому виклад позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі з іншим формулюванням, не змінює ані предмет, ані підстави спору, який є ідентичним у справі № 520/28372/21, 520/1752/23 та у цій справі.
При зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або, при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.
Колегія суддів зазначає, що незгода позивача з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 по справі № 520/28372/21, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог є підставою для оскарження такого рішення в апеляційному порядку, а не для ініціювання нового спору с тих самих підстав. Однак таким правом позивач не скористався, натомість ініціював новий спір в межах справи № 520/1752/23, провадження у якій було закрито, а ухвала набрала законної сили 21.02.2024.
Враховуючи те, що сторони у цих позовах ті ж самі, предмет та підстави позову у справах № 520/28372/21, № 520/1752/23 та 520/16130/24 є тотожними, колегія суддів вважає, що провадження у цій справі підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Частиною 1 статті 319 КАС України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи те, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, не враховано наявність судового рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, внаслідок чого порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 по справі № 520/16130/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про закриття провадження у справі.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 310, 312, 315, 319, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 по справі № 520/16130/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою провадження у справі № 520/16130/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова