10 грудня 2024 р. Справа № 480/8249/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 25.09.24 у справі № 480/8249/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач), в якому просив:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 28.02.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 28.02.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
3) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 10.07.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
3) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 10.07.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 10.07.2023 із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
24.09.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що відповідно до ст. 116 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено; повернуто позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про:
1) визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.07.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;
2) зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
3) визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 10.07.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
4) зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 10.07.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з огляду на відсутність у матеріалах справи письмового повідомлення про ознайомлення із сумами, нарахованими та виплаченими позивачу при звільненні, зокрема, про застосований розмір прожиткового мінімуму при розрахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 10.07.2023. Зазначає, що наказ про звільнення позивача з військової служби не є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, оскільки у наказі про звільнення відсутня інформація про виплати та застосований розмір прожиткового мінімуму при розрахунку посадового окладу за період з 19.07.2022 по 10.07.2023, відповідно позивач не міг знати, йому грошове забезпечення виплачувалась у повному обсязі чи ні, та чи є підстави для звернення до суду. Просить урахувати, що відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення відповідачем надіслано листом від 31.08.2024 за №5/547, після чого позивач невідкладно, 18.09.2024 звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З позовної заяви слідує, що спір між позивачем та відповідачем є спором щодо виплат, які належать при виключенні зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 10.07.2023.
З метою отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, позивач 19.08.2024 звернувся з заявою до відповідача.
У відповідь на заяву позивача відповідачем надано лист від 31.08.2024 за №5/547 та довідки про виплачене грошове забезпечення, із яких позивачу стало відомо, що грошове забезпечення позивачу виплачувалось не у повному обсязі.
У тримісячний термін із дати отримання листа від 31.08.2024 за №5/547 позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Суд першої інстанції, проаналізувавши вказані обставини, дійшов висновку про те, що 10 липня 2023 року позивач був повідомлений про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, відтак саме з цієї дати він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, однак до суду за захистом своїх прав позивач звернулася лише 18 вересня 2024 року, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого чинним законодавством України. Водночас позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду упродовж встановленого законом строку, а наведені ним у заяві обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
З огляду на зазначене суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та повернув позовну заяву позивачу у відповідній частині позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон України від 01.07.2022 за №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Колегія суддів ураховує, що 06.04.2023 Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Водночас, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 18 вересня 2024 року звернувся до суду із позовом, в тому числі, про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 10.07.2023.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, приписи п. 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України, згідно з якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, Постанову Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 за № 651, якою відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 01 липня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим судом першої інстанції не було досліджено питання, коли позивач дізнався про порушення свого права при зверненні до суду 18 вересня 2024 року з позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 10 липня 2023 року.
Так, суд першої інстанції не врахував відсутність у матеріалах справи письмового повідомлення про ознайомлення позивача із сумами, нарахованими та виплаченими позивачу при звільненні, зокрема, про застосований розмір прожиткового мінімуму при розрахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 10.07.2023.
Відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення відповідачем надіслано листом від 31.08.2024 за №5/547.
Крім того, позивачем зазначалося, що наказ про звільнення позивача з військової служби не є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, оскільки у наказі про звільнення відсутня інформація про виплати та застосований розмір прожиткового мінімуму при розрахунку посадового окладу за період з 19.07.2022 по 10.07.2023, відповідно позивач не міг знати, йому грошове забезпечення виплачувалась у повному обсязі чи ні, та чи є підстави для звернення до суду.
Отже, суд першої інстанції не дослідив належним чином вказані позивачем обставини та не встановив з достовірністю, що про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі позивач дізнався саме з моменту отримання листа від 31.08.2024 за №5/547.
Суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків, що отримання листа від 31.08.2024 за №5/547 не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, оскільки з дня отримання відповідної виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
За викладених обставин колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову у відповідній частині позовних вимог з огляду на те, що позов подано позивачем після закінчення тримісячного строку звернення до адміністративного суду.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 31 жовтня 2024 року у справі № 500/7140/23.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.
Згідно із статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 480/8249/24 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк