10 грудня 2024 р. Справа № 520/15552/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., по справі № 520/15552/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за № 204150006803 від 22.04.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком (зі зниженням пенсійного віку) відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», період роботи з 01.04.1990 по 04.03.1995 на посаді робітника будівельної бригади радгоспу “Нільський», та призначити і виплатити ОСОБА_1 починаючи з 15.04.2024 року пенсію за віком (зі зниженням пенсійного віку) відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за № 204150006803 від 22.04.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 15.04.2024 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за результатами розгляду заяви та наданих документів встановлено, що загальний страховий стаж роботи позивача складає 23 років 04 місяці 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.04.1990 по 04.03.1995, зазначений в трудовій книжці, оскільки в даті наказу при прийнятті наявне виправлення.
Вказані обставини свідчать про правомірність прийнятого ГУ ПФУ в Полтавській області, 22.04.2024 рішення №204150006803 про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав з 01.01.1986 по 20.02.1995 в с. Новосілки Володимирецького району Рівненської області, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, ІІІ категорії радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно постанови КМУ РСР від 23.07.1991 №106, що підтверджується довідкою Володимирецької селищної ради Рівненської області №247 від 17.04.2024 (а.с.10)
ОСОБА_1 , звернувся 15.04.2024 до пенсійного органу із заявою (а.с.68-70) про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», (зі зниженням пенсійного віку), до якої додав трудову книжку, посвідчення, довідку про проживання, диплом, паспорт, картку платника податків.
Вищевказана заява опрацьована за принципом екстериторіальності та за наслідками її розгляду рішенням ГУ ПФ України в Полтавській області від 22.04.2024 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу ( 25 років). (а.с.6)
Згідно рішення пенсійного органу, період проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» станом на 01.01.1993 складає - 07 років 01 день, загальний період проживання складає 09 років 01 місяць 20 днів, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Загальний страховий стаж роботи складає 23 роки 04 місяці 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Згідно трудової книжки від 01.04.1990 НОМЕР_1 до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.04.1990 по 04.03.1995 оскільки в даті наказу про прийняття наявне виправлення.
Позивач, не погодившись із рішенням ГУ ПФ України в Полтавській області, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи позивача з 01.04.1990 по 04.03.1995, який підтверджений записами трудової книжки. Крім того, суд виходив з того, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Пенсійний орган не звертався до підприємств, організацій і окремих осіб, щодо перевірки записів у трудовій книжці позивача та наявного страхового стаж для призначення пенсії.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФ України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком (зі зниженням пенсійного віку) відповідно до положень ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», період роботи в з 01.04.1990 по 04.03.1995 на посаді робітника будівельної бригади радгоспу “Нільський», та призначити і виплатити ОСОБА_1 починаючи з 15.04.2024 року пенсію за віком (зі зниженням пенсійного віку) , суд першої інстанції виходив з того, що такі є зверненими на майбутнє та не підлягають задоволенню.
Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2024 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії
Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.11.1991 (далі - Закон №796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону № 796-ХІІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), (далі - Порядок №22-1), зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відтак, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах), із зазначенням причин відмови. При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Колегією суддів встановлено, що позивач, звертаючись до пенсійного органу із заявою від 15.04.2024 просив призначити пенсію за віком (зі зниженням пенсійного віку) згідно Закону України №1058, згідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку.
Рішенням ГУ ПФ України в Полтавській області від 22.04.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (25 років).
Згідно рішення пенсійного органу загальний страховий стаж роботи складає 23 роки 04 місяці 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Згідно трудової книжки від 01.04.1990 НОМЕР_1 до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.04.1990 по 04.03.1995 оскільки в даті наказу про прийняття наявне виправлення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до п.1 якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.
Надаючи оцінку трудовій книжці позивача № НОМЕР_1 від 01.04.1990 суд першої інстанції вірно зазначив, що останні містить записи :
- №1 про прийняття 01.04.1990 позивача на роботу в радгосп “Більський» робітником будівельної бригади, на підставі наказу №25 від 01.04.1990, скріплений мокрою печаткою;
- №2 про звільнення з 04.03.1995 позивача з роботи робітника будівельної бригади згідно поданої заяви, на підставі наказу №11 від 04.03.1995, скріплений мокрою печаткою, заповнена 01.04.1990.
Щодо сумнівів пенсійного органу з приводу наявності виправлень записі про прийняття позивача роботу, колегія суддів зазначає, що згідно ч.3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Разом з тим, доказів вчинення пенсійним органом дій щодо перевірки обґрунтованості видачі та достовірності поданих відомостей (записів у трудовій книжці в спірний період), а саме вимоги відповідних документів (наказів про прийняття на роботу, уточнюючих довідок) від підприємств, організацій , видані ними для оформлення пенсій, а також у позивача до суду не надано.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції на позивача не можуть покладатися негативні наслідки у вигляді не зарахування певного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки він не уповноважений здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення трудової книжки роботодавцем.
Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості рішення ГУ ПФ України в Полтавській області від 22.04.2024 про відмову в призначені пенсії та наявності підстав для повторного розгляду заяви позивача.
Враховуючи, що рішення пенсійного органу прийнято без належного з'ясування обставин , судом першої інстанції обрано належний засіб захисту прав позивача, а саме зобов'язання повторно розглянути заяву від 15.04.2024 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
За приписами ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 по справі № 520/15552/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова