м. Вінниця
10 грудня 2024 р. Справа № 120/5337/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 023830027570 від 20.03.2024, яким протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 20.03.2024 № 023830027570 за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутня інформація про факт виховання до 3-х річного віку; - період з 01.07.2000 по 18.09.2002, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу та сплату страхових внесків; - період роботи в Російській Федерації з 19.09.2002 по 31.07.2007, оскільки до страхового стажу роботи на території Російської Федерації враховуються періоди до 31.12.1991 року, у зв'язку з тим, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
З таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач не погоджується, тому звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою від 29.04.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13.05.2024 представником ГУ ПФУ в Одеській області до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги, серед іншого зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача від 11.03.2024 рішенням № 0238300227570 від 20.03.2024 відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи на дату звернення.
Страховий стаж позивача становить 24 років 11 місяців 28 днів, пільговий стаж - 00 років 00 місяців 00 днів, що не дає право на призначення пенсії. Оскаржуваним рішенням Головного управління за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період догляду за дитиною до досягнення нею 3- х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутня інформація про факт виховання дитини до 3-х річного віку. (Слід звернути увагу суду, що свідоцтво про народження не є фактом виховання дитини); - період з 01.07.2000 по 18.09.2002, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу та сплату страхових внесків.
Тому, щоб підтвердити факт виховання дитини до 3-х річного віку необхідно надати інформацію з органів соціального захисту про отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вказаний період.
Щодо не зарахування рішенням Головного управління від 20.03.2024 № 0238300227570 за доданими документами до страхового стажу періоду роботи в Російській Федерації з 19.09.2002 по 31.07.2007, то до страхового стажу роботи на території Російської Федерації враховуються періоди до 31.12.1991, у зв'язку з тим, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Тобто при обчисленні пенсії до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року включно. З підстав зазначеного, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
16.05.2024 до суду подано витребувані ухвалою від 29.04.2024 копії відмовної пенсійної справи позивача.
28.05.2024 до суду ГУ ПФУ у Вінницькій області подало відзив на адміністративний позов, яким підтримує заперечення викладені у відзиві відповідача 1.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
13.03.2024 ОСОБА_1 , звернулась із заявою до ГУПФУ у Вінницькій області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ в Одеській області.
20.03.2024 за результатами розгляду звернення позивача, ГУПФУ в Одеській області прийняло рішення № 023830027570 про відмову у призначенні пенсії.
Зазначеним рішенням встановлено, що вік заявниці на момент звернення складає 53 роки, страховий стаж становить 24 роки 11 місяці 28 днів. Пільговий стаж-відсутній. При цьому, за результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу позивача не зараховано: - період догляду за дитиною до досягнення нею 3- х річного віку 10.03.1999, оскільки відсутня інформація про факт виховання до 3-х річного віку;
- період з 01.07.2000 по 18.09.2002, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу та сплату страхових внесків;
- період роботи в Російській Федерації з 19.09.2002 по 31.07.2007, оскільки до страхового стажу роботи на території Російської Федерації враховуються періоди до 31.12.1991 року, в зв'язку з тим, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 023830027570 від 20.03.2024 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
З метою усунення не визначеності стосовно права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 2, у разі наявності необхідного пільгового та страхового стажу у віці 53 років, суд зазначає наступне.
Так, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а, що міститься у постанові від 19 лютого 2020 року, визначено, що « 59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.»
Проаналізувавши висновок суду касаційної інстанції, суд погоджується з ним.
Отже, спірні періоди праці мають бути включенні до пільгового стажу за Списком № 1 і Списком № 2.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що пільговий стаж за Списком № 1 складає 03 роки 05 місяців 11 днів, а за Списком № 2, складає 05 років 04 місяці 05 днів.
Приписами пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до 01 квітня 2015 року) (далі - Закон) встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
02 березня 2015 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон 2), який набрав чинності з 01 квітня того ж року.
Законом 2 приписи пункту «б» частини 1 статті 13 Закону викладено у новій редакції.
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.»
Отже, законодавець для жінок збільшив вік і загальний стаж праці.
03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон 3), який набрав чинності з 11 жовтня того ж року.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 4) доповнено статтею 114.
Приписами пункту 2 частини 2 статті 114 Закону 4 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином законодавець повторно збільшив для жінок вік і загальний стаж праці.
23 січня 2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15).
Рішення Конституційного суду України.
«Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 № 1788-XIIзі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.»
До спірних правовідносин не може бути застосований припис пункту 2 частини 2 статті 114 Закону 4, оскільки його зміст відтворює норму права, яка визнана неконституційною відносно осіб, котрі працювали до 01 квітня 2015 року.
Тому у разі, якщо у позивача підтвердиться пільговий стаж, передбачений Списком № 2, пенсійний вік зменшується відносно показника 55 років.
Також, оцінюючи рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 20.03.2024 за № 023830027570, а саме в частині відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку 10.03.1999, оскільки відсутня інформація про факт виховання дитини до 3-х років, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 КЗпП України за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Відповідно до положень ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що в рішенні про відмову у призначенні пенсії позивача з метою зарахування відповідного періоду до страхового стажу управлінням запропоновано надати документи, що підтверджують факт виховання дитини до 3-х років.
Суд зазначає, що такі дії відповідача є протиправними, адже як встановлено з матеріалів справи позивачем при зверненні до пенсійного органу надавалось свідоцтво про народження дитини ОСОБА_2 від 02.04.2019 серії НОМЕР_1 .
Крім того, суд акцентує увагу, що отримання інших відомостей та інформації такий Порядок покладає на орган Пенсійного фонду. Адже доступ до інформація із системи персоніфікованого обліку наявний у Пенсійного фонду України, а відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації, отримується в порядку взаємного обміну інформацією саме органом Пенсійного фонду з таким реєстром.
З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним не зарахування до страхового стажу позивача періоди догляду за дитиною, до досягнення 3-х річного віку.
Що стосується періоду з 01.07.2000 по 18.09.2002, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу сплату внесків, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частинами 5-6 ст. 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.10 ст. 20 Закону №1058-IV).
Згідно ч. 12 ст. 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до ст. 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, проте відповідальність за несплату страхових внесків покладена законодавством на страхувальника.
При таких обставинах порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи.
Згідно ст. 113 Закону № 1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17).
Вказані правові висновки підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, відповідно несплата страхових внесків страхувальником не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, підтверджених даними трудової книжки.
Саме трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи (ч.1 ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII).
Відповідно до записів № 3-6 трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач, 10.08.1988 прийнята на посаду учня огранувальника алмазів в діаманти; 01.02.1989 позивача переведено на посаду огранувальника алмазів в діаманти по 4 розряду УПУ № 320; 01.03.1989 позивача переведено на посаду огранувальника алмазів в діаманти по 4 розряду в цех № 2; 18.09.2002 позивача звільнено за власним бажанням.
Оскаржуваним рішенням в межах вказаних записів трудової книжки не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 18.05.2002. Однак судом встановлено, що вказаний періоди роботи позивачки, який не зараховано їй до страхового стажу через відсутність відомостей про сплату страхованих внесків роботодавцем підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
При цьому, в оскаржуваному рішенні та у відзиві на позов відповідачі також не заявили про будь-які неточності записів № 3-6 трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Отже, період роботи з 01.07.2000 по 18.05.2002 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки для обчислення розміру пенсії за віком.
Що стосується періоду роботи в рф з 19.09.2002 по 31.07.2007, оскільки до страхового стажу роботи на території рф враховуються періоди до 31.12.1991, в зв'язку з тим, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді по гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова № 1328), яка набрала чинності 02.12.2022, Україна вийшла з зазначеної Угоди.
Положення Постанови № 1328 належать застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, а саме з 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності Постановою № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 належить застосуванню при зарахуванні спірного періоду роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Крім цього, згідно з пунктом 2 статті 13 зазначеної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд також зазначає, що хоч російська федерація припинила участь у вказаній Угоді, у спірний період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
Таким чином, відповідач протиправно зазначив в рішенні № 023830027570 від 20.03.2024 про не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 19.09.2002 по 31.07.2007.
Отже, підсумовуючи вище викладене, суд зазначає, що позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку 10.03.1999; періоду з 01.07.2000 по 18.09.2002 в АТ «Вінницький завод «Кристал» та періоду з 19.09.2002 по 31.07.2007 на посаді огранувальника алмазів в діаманти в ЗАТ «Алмазхолдинг».
Разом з тим, оцінюючи вимогу позивача про зарахування періодів роботи з 10.08.1988 по 18.09.2002 та з 19.09.2002 по 31.07.2007 до пільгового стажу за Списком № 2, як огранувальника алмазів у діаманти, суд зазначає наступне.
Позивач зверталася із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, однак Пенсійний фонд не зарахував жодного з вказаних періодів до пільгового стажу.
Враховуючи оскаржуване рішення Пенсійного фонду від 20.03.2024 та межі наданої у ньому оцінки, суд не може встановити причини не зарахування зазначених періодів роботи до пільгового стажу. Згідно з рішенням № 023830027570, періоди роботи, які могли б бути віднесені до пільгової категорії, не були визначені, обставини щодо цього не досліджувалися, оцінка їм не надавалася, а аргументи про не зарахування періодів з 10.08.1988 по 18.09.2002 та з 19.09.2002 по 31.07.2007 стороною Пенсійного фонду не були наведені.
У зв'язку із цим, для забезпечення правової визначеності та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та є таким, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Таким чином, рішення від 20.03.2024 року №023830027570 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, як наслідок скасування рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області необхідно зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача: період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 10.03.1999); - період роботи з 01.07.2000 по 18.09.2002; - період роботи з 19.09.2002 по 31.07.2007 на посаді огранувальника алмазів у діаманти в ЗАТ «Алмазхолдинг», та повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 023830027570 від 20.03.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача: період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 10.03.1999); - період роботи з 01.07.2000 по 18.09.2002; - період роботи з 19.09.2002 по 31.07.2007 на посаді огранувальника алмазів у діаманти в ЗАТ «Алмазхолдинг», та повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385); Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005; код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення суду сформовано: 10.12.2024.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна