Справа № 502/2109/24
10 грудня 2024 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді Масленикова О.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.
розглянувши справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до
Департаменту патрульної поліції
про
скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Позивач звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом про скасування постанови серії ЕНА № 2937546 від 29.08.2024 р. за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
В позові позивач зазначив, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2937546 від 29.08.2024 року, складеною сержантом поліції батальйону УППП роти УПП відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області Івановим Іваном Івановичем, позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, за те, що 29.08.2024 року о 12:55:57 в місті Ізмаїлі по вулиці Лісовій, 25 позивач керуючи транспортним засобом, CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1 не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.п.2.4(в) ПДР України. Постанова була отримана на відділенні Укрпошти за адресою: 68303, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія, вул. Миру, 56 - 12.09.2024 року. Доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення або причетний до ДТП, відповідачем не надано, не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав, та на відео зафіксовано, що позивач не відмовляв у пред'явленні посвідчення, не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст.268 КУпАП України, показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі відповідачем не спростовані. Сержантом поліції батальйону УППП роти УПП відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області Івановим Іваном Івановичем при зупинці транспортного засобу під керуванням водія, ОСОБА_1 , а також у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не зазначено, яку саме вимогу п.п.2.4 ПДД України порушив позивач, та не зазначені обставини, що призвело для зупинки транспортного засобу. Зважаючи на зазначене, позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2937546 від 29.08.2024 року, складеною сержантом поліції батальйону УППП роти УПП відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області Івановим Іваном Івановичем, позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення та стягнути із відповідача витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 1212 гривень.
Ухвалою судді від 19.09.2024 р. за відповідним позовом відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 15.11.2024 р. на підставі клопотання представника позивача замінено відповідача по справі - відділ організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ГУНП в Одеській області на Департамент патрульної поліції.
24.11.2024 р. представником відповідача - Департаменту патрульної поліції було надано відзив, в якому зазначено, що ознайомившись із змістом та вимогами адміністративного позову, відповідач категорично не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, спрямованими на намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, виходячи з наступного. 29.08.2024 близько 13 год. 40 хв. за адресою: вул. Лісова, б. 25, м. Ізмаїл, Одеської області, поліцейський роти з обслуговування м. Ізмаїл полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції ОСОБА_2 зупинив транспортний засіб марки «CHEVROLET AVEO», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Після довготривалої суперечки водій транспортного засобу на вимогу поліцейського так і не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної, чим порушив п. 2.1-а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126КУпАП. Під час розгляду справи, позивача ознайомлено з його правами згідно cт. 268 КУпАП. Позивач скористався своїм правом на власний розсуд і не надав поліцейським письмового пояснення по cуті вчиненого ним правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП - не надходило. За дане правопорушення відповідачем відносно позивача винесено постанову про застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн за порушення вимог ч. 1 cт. 126 КУпАП. Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що в діях громадянина ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом та не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати данні, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, є склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.126 КУпАП. Відповідно до пп.1 п.3 Розділу VIII «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 р., строк зберігання відеозаписів з портативних та відео реєстраторів становить 30 діб. Адміністративне правопорушення громадянином ОСОБА_1 було вчинено 29.08.2024. Строк зберігання відеозапису, який проводився під час фіксації адміністративного правопорушення, розгляду справи та накладення на позивача адміністративного правопорушення становить 30 діб, тобто до 28.09.2024 включно. Ухвала Кілійського районного суду Одеської області по справі № 502/2109/24 від 19.09.2024 надійшла до відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП лише 07.10.2024 року за вх. № 2463 разом з позовною заявою. Тому, станом на день надходження до УПП в Одеській області ДПП матеріалів адміністративної справи за № 502/2109/24 відеозаписи з портативного відеореєстратора інспектора поліції за даним фактом знищені, у зв'язку із закінченням строку їх зберігання. Законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення. Закон дозволяє застосовувати процедуру скороченого провадження, тому, відповідно, дозволяється фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Протокол про адміністративне правопорушення не складається. Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Разом з тим, в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Таким чином, в діях громадянина ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Поліцейський патрульної поліції мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача, розгляду справи, ним дотримана процедура розгляду справи, постанова серії ЕНА № 2937546 від 29.08.2024 обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Доводи позивача щодо необхідності її скасування безпідставні, необґрунтовані та не підкріплені нормами законодавства. Зважаючи на вищевикладене, представник відповідача просив залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву громадянина ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2937546 від 29.08.2024 - без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 повідомлений відповідно до положень ст. 268 КАС України в судове засідання не з'явився.
Представник позивача Спрінчан М.В. повідомлений відповідно до положень ст. 268 КАС України в судове засідання не з'явився, проте надав заяву його відсутність і підтримання позовних вимог.
Представник відповідача, повідомлений відповідно до положень ст. 268 КАС України в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що згоджується з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши подані сторонами заяви по суті справи і надані докази про справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2937546 від 29.08.2024 року, складеною сержантом поліції батальйону УППП роти УПП відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області Івановим Іваном Івановичем, позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, за те, що 29.08.2024 року о 12:55:57 в місті Ізмаїлі по вулиці Лісової, 25 позивач керуючи транспортним засобом, CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1 не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.п.2.4(в) ПДР України.
При ухваленні рішення судом були застосовані наступні правові норми:
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Судом встановлено, що позивач отримав копію постанови 12.09.2024 р., а до суду з адміністративним позовом про її скасування звернувся 17.09.2024 р. Отже, ним дотриманий встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду.
Таким чином суд переходить до детального аналізу дотримання суб'єктом владних повноважень релевантних норм законодавства під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.
За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Статтею 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський має право вимагати пред'явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання, перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування, розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відповідно до частини 3 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених по справі обставин суд з урахуванням викладених у відзиві представника відповідача підстав для зупинки транспортного засобу позивача - п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», виходить з того, що транспортний засіб під керуванням позивача був зупинений відповідним поліцейським у зв'язку з тим, що на момент такої зупинки існувала інформація, що свідчила про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, чи існувала інформація, що свідчила про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Разом з тим, доказів існування вказаної інформації представником відповідача до відзиву не додано.
До того ж за вказаної підстави зупинки транспортного засобу позивача, поліцейський зобов'язаний був «задокументувати» шляхом зазначення у фабулі (мотивувальній частині постанови) факту порушення ПДР водієм (чи іншої підстави відповідної зупинки) або винести окрему постанову, якщо інше порушення ПДР передбачало вищу санкцію.
Крім того, за відсутності відеозапису, який проводився поліцейським 29.08.2024 р. неможливо з'ясувати - яка передбачена ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» підстава надавала, на переконання поліцейського, йому право вимагати в позивача пред'явлення ним відповідних документів.
Положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За встановлених обставин суд з урахуванням відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України висновку щодо застосування релевантних норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, дійшов висновку, що оскаржувана постанова, тобто рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.
При цьому відсутність в прохальній частині адміністративного позову вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України та необхідності чіткого формулювання висновку суду за результатами розгляду справи, який має узгоджуватись з положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України, не є перешкодою для повного задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вищевказане, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 77, 90, 139, 241-246, 268, 269, 286 КАС України, ст.ст. 126, 251, 283, 287, 288 КУпАП, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2937546 від 29.08.2024 року, складену сержантом поліції батальйону УППП роти УПП відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області Івановим Іваном Івановичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,- 1211,2 гривень судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников