Справа № 521/1219/24
Провадження № 2/947/3356/24
14.11.2024 року
Київський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді - Луняченка В.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Макаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) третя особа Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання сина,-
Адвокат Журик Тетяна Володимирівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , як представник, звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2011 р.н. та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання сина, нарахованих за період часу з 01.12.2017 року по 01.12.2023 у розмірі 221542,25 гривень.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 27.03.2024 року справу надіслано до Київського районного суду м.Одеси для розгляду за підсудністю.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..
Ухвалою судді від 01.05.2024 у справі відкрито провадження у праві за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.10.24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В матеріалах справи міститься заява представника позивача щодо можливості розгляду справи за її та позивача відсутністю, в кяій позовні вимоги підтримані.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.
Представником органу опіки та піклування Пересипської районної адміністарції Одеської міської ради надано заяву про можливість розгляду справи за відсутністю їх представника та підтримано висновок органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.09.2024 №01-05-8/804вх про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малотінього сина 2011 р.н.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.
Так судом встанолено наступне.
Сторони у справі з 22.01.2011 року перебували у зареєстрованому Виконавчим комітетом Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, який рішенням Київського районного суду м.Одеси від 09.02.2016 №520/16617/15-ц розірваний
Від даного шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу між батьками проживає з матір'ю та на утримання якого на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 26.01.2016 № 520/16619/15-ц, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів місячного заробітку , або за умови якщо відповідач не працює і не має інших доходів, виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника в м.Одеса, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд приймає до уваги той факт, що відповідно до свідоцтва про зміну імені ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_1 13.08.2020 року складено відповідний актовий запис № 69 Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 (а/з № 1461 від 29.06.2017 р., складений Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу: « ОСОБА_4 ».
Як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_2 станом на грудень 2023 року має заборгованість за сплати аліментів у розмірі 221542,25 грн.
Відповідно до характеристики наданої «Одеський ліцей "Альтерра скул Одеса» Одеської міської ради ОСОБА_3 дійсно навчався в школі з вересня 2019 року по грудень 2022 року. Зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, уважний, учень. Має добре розвинену пам'ять, уяву та здатність до рефлексії. Брав активну участь у житті класу. ОСОБА_3 виховує мати та вітчим, які сплачували навчання, та які відповідально ставляться до виховання та навчання дитини, підтримують постійний зв'язок зі школою та класним керівником, постійно відвідували батьківські збори та шкільні заходи.
З чого слідує, що батько дитини його життям, розвитком, навчанням та дозвіллям не цікавиться та не бере участі в його вихованні.
Також судом досліджено висновок органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.09.24 №01-05-8/804вх, з якого вбачається, що на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (протокол засідання від 26.08.2024 № 17) керуючись ст. 164 Сімейного Кодексу України, постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», орган опіки та піклування - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Підстави для позбавлення судом батьківських прав перелічені у ст. 164 СК України.
Позивач має право на звернення до суду з даним позов в силу норм ст. 165 СК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - постанова ПВСУ від 30.03.2007 року № 3), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осі, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (п. 15 цієї постанови).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (абз. другий п. 16 постанови ПВСУ від 30.03.2007 року № 3).
Встановлені фактичні обставини справи та оцінені докази, свідчать, що відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками батька і не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, зокрема не забезпечує належною матеріальною допомогою, не цікавиться навчанням дитини, не створює жодних умов для нормального спілкування з ним чи отримання сином доступу до культурних та інших духовних цінностей.
Зазначені фактори є свідченням винної поведінки відповідача та умисного ухилення ним від виховання дитини у такій мірі, що це дає достатні підстави для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.
Зважаючи на викладене, фактичні обставини справи, інтереси неповнолітньої дитини, суд вважає позовні вимоги щодо позбавдення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості по аліментам, суд зазначає наступне.
За правилами ст. 195 СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Розмір заборгованості по аліментам станом на 01.12.2017 становить 27329,75 гривень.
Так по аліментам виникла заборгованість з 01.12.2017 по 01.12.23 у розмірі 221542,25 гривень термін прострочення становить 2221 день то розмір неустойки (пені) перевищує суму стягнення відповідно до ст. 196 ч.1 СК України.
Ніяких даних, які б свідчили про те, що існує спір з приводу неправильності нарахування суми заборгованості по аліментам матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Крім цього, згідно з правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у користь позивача у сумі 1 211, 20 грн.
Керуючись ст.ст.164-166 Сімейного Кодексу України, ст.ст.3, 10-13, 76, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273,354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) третя особа Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання сина - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) заборгованість по аліментам, що стягуються на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 26.01.2016 №520/16619/15-ц у розмірі 221542,25 ( двісті двадцять одна тисяча п'ятсот сорок дві грн. 25 коп.) гривень, яка нарахована за період з 01.12.2017 по 01.12.2023 року.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 гривень.
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 25.11.24
Суддя В. О. Луняченко