КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ
Справа № 947/36000/24
Провадження № 2-о/947/677/24
10.12.2024 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.
розглянувши матеріали справи в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
11 листопада 2024 року до Київського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської радиіз заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме:
- встановити факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області від 13.08.1997, РНОКПП НОМЕР_2 ) договору купівлі-продажу від 19.08.1977 року одноповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за №3216 та посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Гребенніковою Г.В.
Заявниця у заяві посилається, що встановлення данного факту їй потрібно для проведення реєстраційних дій, в подальшому з метою розпорядження належною ій власністю. У зв'язку з чим вона звернулась до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, де 16.09.2024 отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, що і стало підставою для звернення до суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Скриль Ю.А.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2024 провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження.
Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала заяву в якій просить справу розглядати за її відсутності, заявлені вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити.
Заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву, відповідно до якої просив справу розглядати за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
19.08.1977 року між заявницею ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 купила у ОСОБА_3 , одноповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за №3216 та посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Гребенніковою Г.В.
02.09.1978 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу від 02.091978 серії НОМЕР_3 . Після укладання шлюбу заявниці присвоєно призвіще « ОСОБА_6 ».
На сьогоднішній день виникла необхідність в юридичному оформленні правовстановлюючого документу про право власності на вказане майно, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулась до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, де 16.09.2024 отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій через розбіжності в написанні прізвища заявниці у паспорту та договорі купівлі-продажу.
Підставою для відмови є тє, що у свідоцтві про укладання шлюбу та договорі купівлі-продажу є розбіжності в написанні по-батькові заявниці, натомість у договорі купівлі-продажу зазначено призвіще « ОСОБА_7 », а в свідоцтві про шлюб: «ОСОБА_8 , отже вказана помилка стала підставою для відмови в проведенні юридичного оформлення правовстанавлючого документу на вищезазначене нерухоме майно.
Заявниця вважає, що причиною написання по-батьклові « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_8 » є людський фактор, неуважність працівників державних установ.
У зв'язку з виявленням таких розбіжностей, заявниця 11.11.2024 звернулась за вирішенням цього питання до суду.
Факт, належності правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу від 19.08.1977 року та посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Гребенніковою Г.В., заявниці - ОСОБА_1 , підтверджується наступними документами:
- копією паспорта громадянки України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , виданому 13 серпня 1997 року Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області, в якому на 10 аркуші вказано реєстрацію місця її проживання - буд. АДРЕСА_1 з 08.06.1981 року.,
- копією картки платника податків ОСОБА_1 ,
- копією договору купівлі-продажу від 19.08.1977 року та посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Гребенніковою Г.В., свідоцтво про укладання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 ,
- рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 16.09.2024 №75055941, копією технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_10 ,
- копією довідки КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації від 06.07.2024 №07/29, довідку від 17.05.2024 №5106-5003287971 на ім'я ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи: зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пуктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
КЦС ВС у постанові від 20.09.2023 у справі № 756/5681/22 вказав, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.
У даному випадку заявниця позбавлена можливості розпорядитися належним їй майном, для реалізації законних прав та інтересів їй необхідно встановити, що правовстановлюючий документ, а саме: договір купівлі-продажу, належить ОСОБА_1 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року по справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17) зазначено, що «при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства».
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»судам дано роз'яснення, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як зазначено у п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Зі змісту статті 319 ЦПК України випливає, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
У пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» було роз'яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені та по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України в п. 12 постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.
При таких обставинах, у суду не має підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених заявником та підтверджених документами, а також те, що законом не визначено іншого порядку встановлення даного факту, такий має бути встановлений в судовому порядку, оскільки встановлення даного юридичного факту в достатній мірі захистить інтереси заявника та відповідатиме завданням цивільного судочинства, визначеним у ст.2 ЦПК України.
Приймаючи до уваги те, що заявниця позбавлена можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт належності Договору, суд дійшов висновку, що надані заявницею докази є належними, допустимими, достовірними, а в своїй сукупності достатніми для задоволення даної заяви.
З урахуванням викладеного суд вважає, що оскільки у судовому засіданні було встановлено, що при укладанні договору купівлі-продажу одноповерхового будинку за адресом: АДРЕСА_1 , зареєстрований №3216 та посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Гребенніковою Г.В., була допущена помилка і по-батькові заявниці вказано « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_11 », заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , правовстановлюючого документа, а саме договору купівлі-продажу одноповерхового будинку за адресом: АДРЕСА_1 , зареєстрований №3216 та посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Гребенніковою Г.В.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, через Київський районний суд м. Одеси.
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання як ВПО АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 26302537, м. Одеса, вулиця Косовська, 2Д.
Повний текст рішення складено 10.12.2024.
Суддя Ю. А. Скриль