Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/5458/24
провадження № 2/650/2010/24
06 грудня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого Сікора О.О.,
за участю секретаря Завістовської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу будинку таким, що відбувся та визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 березня 2012 року, укладений між, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_2 продав, а - ОСОБА_1 придбав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що в 12.03.2012 року, попередньо домовившись про всі істотні умови договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , позивач сплатив відповідачу грошові кошти за житловий будинок який в свою чергу, поселив позивача в будинку та передав ключі від нього.
Передача коштів, за купівлю житлового будинку засвідчена відповідною розпискою від 12.03.2012 року.
З того часу позивач почав проживати в будинку і проживає в ньому до теперішнього часу.
Відповідач завірив, що оформить договір купівлі-продажу на свій житловий будинок. Але, до теперішнього часу ухиляється від укладання письмового та нотаріального договору купівлі-продажу виїхавши в невідомому напрямку, на зв'язок не виходить, таким чином дії відповідача свідчать про те що він фактично уклав договір купівлі продажу, але в подальшому ухилився від його юридичного посвідчення. Тому позивач позбавлений можливості зареєструвати своє право власності належним шляхом, а саме нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу свого житлового будинку.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про неможливість визнання за позивачем права власності на житловий будинок, окрім як за зверненням до суду.
Відповідач, будучи належним чином сповіщеним про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, зустрічний позов до суду не пред'явив. Враховуючи думку позивача, який не заперечив, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за доцільне провести заочний розгляд справи.
За таких обставин, суд вважає можливим постановити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно розписки від 12.03.2012 рокупозивач, сплатив відповідачу, грошові кошти за житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , претензій до позивача не має, зобов'язався після зібрання документів для нотаріуса укласти договір купівлі-продажу свого будинку.
Відповідач є власником житлового будинку на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.12.1996 року, посвідчений Шевченко Н.В. державним нотаріусом Другої Херсонської держнотконтори та зареєстрований в реєстрі за № 1-3465, Херсонському міжміському БТІ за реєстраційним № 176 від 13.05.1997 року.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивачем заявлені позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним та як наслідок визнання за ним права власності на спірне майно.
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до п. 3,4 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу та інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ч.1ст.220 ЦКУ країни у разі недодержання сторонами вимоги законупро нотаріальнепосвідчення договорутакий договірє нікчемним. Відповідно до ч.2 даної статті якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Сторони договору починаючі з моменту передачі та прийняття вказаного будинку мали бажання переоформити вказаний будинок у нотаріуса.
Відповідач ніяких дій з нотаріального посвідчення договору купівлі продажу житлового будинку до цього часу не вчиняв, тобто ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу нерухомого майна.
Так слід зазначити, що сторони домовились про всі істотні умови договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями. Позивач сплатив відповідачу грошові кошти в рахунок домовленої суми вартості житлового будинку. Відповідач прописав його у вказаному будинку, позивач проживає у вказаному будинку, відтак метою та предметом договору було купівля-продаж будинку з надвірними спорудами тобто правочин вчинявся з наміром створення відповідних правових наслідків, виконуючі його вимоги здійснили передачу та прийняття коштів, будинку, тобто їхні дії абсолютно кореспондуються з виконанням умов договору та наявним на той момент бажанням сторін досягти вказаної мети.
Позивач всі свої зобов'язання виконав, користується придбаним майном, однак не може оформити право власності на майно з причин незалежних від нього, через ухилення відповідача від здійснення дій направлених на нотаріальне посвідчення договору.
Зазначені факти, свідчать про неможливість визнання за позивачем права власності на житловий будинок, окрім як за зверненням до суду, з вимогою про визнання договору дійсним, визнання права власності, що є похідним одне від одного та поєднано спільною метою.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
У відповідності до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно норм статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Водночас, в силу ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Проте нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України.
Так аналізуючи вказані норми законодавства слід зазначити, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на дійсне настання правових наслідків, що узгоджується з ч.3 ст. 203 ЦК України.
Правочин, укладений між сторонами, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, однак зміст договору не суперечить іншим вимогам закону та не порушує прав третіх осіб, які не є його сторонами.
Договір не може бути нотаріально посвідчений без участі відповідачів, які не надали необхідні документи. У зв'язку з цим можливість для позивача посвідчити договір нотаріально втрачено і в інший спосіб, крім звернення до суду, відсутня.
Таким чином, системний аналіз наведених положень закону дозволяє дійти висновку, що право особи, яка володіє нерухомим майном, втім не може підтвердити своє право власності на нього перед третіми особами, може бути захищене шляхом визнання за нею такого права в судовому порядку.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини справи, зокрема, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку, відбулося його виконання, продавець отримав гроші, покупець прийняла будинок, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, у зв'язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої та частини третьої статті 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на позивача, враховуючи при цьому, що право останнього не було порушене неправомірними діями або бездіяльністю відповідачів, вирішення вимоги позову не віднесено до компетенції відповідача та участь останнього обумовлена особливістю порядку вирішення спорів подібної категорії.
Керуючись статтями 12, 13, 141, 200, 209, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу будинку таким, що відбувся та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 березня 2012 року, укладений між, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_2 продав, а - ОСОБА_1 придбав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.О. Сікора