Справа № 592/20240/24
Провадження № 2/592/3220/24
про залишення позовної заяви без руху
10 грудня 2024 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Литовченко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки житлового будинку,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в натурі у власність частку із нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 наступні приміщення і надвірні будівлі садиби: приміщення житлового будинку літ. «А-І»: житлова кімната «2-3», площею 16,4 м.кв.; житлова кімната «2-4», площею 15,7 м.кв. Приміщення прибудови літ. «а»: коридор «2-1», площею 3,5 м.кв.; кухня «2-2», площею 7,0 м.кв. Приміщення прибудови літ. «а1»: коридор «І», площею 1,8 м.кв.; кладова «II», площею 1,7 м.кв. Господарські споруди: сарай літ. «Г», сарай літ. «И», кухня літ. «К», прибудова літ. «К1», сарай літ. «Л», погріб літ. «п/г1», душ літ. «М», вбиральня літ. «П», гараж літ. «Р», навіс літ. «Т», огорожа №2, 5, припинивши право часткової власності та визнати як окремий об'єкт нерухомого майна (показано рожевим кольором в додатку №1 висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №1834 від 18.11.2024 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (ст. 55).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Порядок звернення в суд за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Позовна заява не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
Так, закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною. (Постанова ВП ВС від 26.09.2024 №990/220/24)
Слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Здійснив аналіз норм законодавства, можна зробити висновок, що суд, так і особа, яка подала позовну заяву, наділена низкою процесуальних прав та обов'язків. Зокрема, в разі подання позовної заяви оформленої з порушенням вимог ч.7 ст.177 ЦПК України, суддя зобов'язаний постановити ухвалу про залишення позову без руху із зазначенням його недоліків.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам ч.7 ст. 177 ЦПК України) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається з доданих матеріалів, замовниками Технічного паспорту № НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , позивач та відповідачі по справі.
Тому позивачу необхідно обґрунтувати підстави звернення до суду з заявою про виділ в натурі частки житлового будинку.
Відповідно до ч.6 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Договір про спільну часткову власність на майно укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.
Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу майна як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Учасник спільної часткової власності на майно має право на отримання в його володіння, користування частини спільного майна, що відповідає розміру належної йому частки. Згідно ч. 1, ч.3, ч.4ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Діяльність нотаріату в Україні врегульована Законом України «Про нотаріат». Позивачем не надано доказів відмови нотаріуса у виділі часток, не надано доказів про те, чи було запропоновано відповідачам укласти відповідний договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна та посвідчити його нотаріально. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч. 3ст. 364 ЦК України). При вирішенні питання про залишення позовної заяви без руху враховується, практика Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справі «De Geouffre de la Pradelle проти Франції», №12964/87, § 28, від 16 грудня 1992 pоку) де зазначено, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити виділ у натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про виділ у натурі частки з нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про виділ у натурі частки з нерухомого майна і таке право підлягає судовому захисту на підставі положень ст.15,16 ЦК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, зі змісту позовної заяви слідує, що позивачі не зверталися до нотаріуса про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна. Тобто, як свідчить зміст позову, особи, які зазначені позивачем як відповідачі, право позивача не порушують і не оспорюють.
Позивачем не зазначено в позові доказів щодо пропозиції всім співвласникам укласти відповідний договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна та посвідчити його нотаріально, відмови нотаріуса у виділі часток.
Таким чином, оскільки, позовна заява містить вимогу щодо виділення в натурі частки будинку, яка належить співвласникам на праві спільної часткової власності, що створює передумови за яких можуть бути порушені права та інтереси інших співвласників майна, тому, мали бути зазначені докази вчинення відповідачами перешкод позивачеві в реалізації її прав та зазначення доказу щодо відмови нотаріуса в посвідченні договору про виділ частки із спільної часткової власності.
Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності це закріплена за власником можливість у межах, що допускають законом, володіти, користуватися й розпоряджатися майном за своїм розсудом й у своєму інтересі. Стаття 319 ЦК України встановлює загальні правила та межі здійснення права власності.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права.
Відповідно до ст. ст.364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України. За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.
Відповідно до п. п. 6, 7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» при вирішенні прав про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом.
Для поділу будинку в позові повинна бути обґрунтована технічна можливість виділити вказану частку.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Згідно з п.1.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, яка затверджена Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року №774/14041, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Крім того, роз'яснити заявнику, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки житлового будинку залишити без руху.
Повідомити позивачу про необхідність усунення недоліків позову у десятиденний термін з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позову в установлений судом строк позовна заява буде вважатись неподаною та повернута їй з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Литовченко