Справа№592/7065/23
Провадження №2/592/138/24
09 грудня 2024 року м.Суми Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого - судді Катрич О.М.,
за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Сумської міської ради, третя особа: Директор Сумського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Сумської міської ради Купреєва Нінель Миколаївна про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Позивачка звернулася до суду з позовом (а.с.81-92) і свої вимоги мотивує тим, що працювала на посаді вчителя історії у Сумському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Сумської міської ради, з початком введення на території країни воєнного стану вимушена була із малолітньої дитиною виїхати у Німеччину. 08.11.2022 року наказом № 589-К її було звільнено з посади учителя історії на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці. Вважає звільнення незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, так як керівництвом школи порушено приписи Закону України № 2352-1Х від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», Закону України «Про відпустку», враховуючи те, що нею було використано не всі дні щорічної відпустки, вона мала право на отримання решти днів щорічної оплачуваної основної відпустки. Відомості про те, що вона мала залишок відпустки, підтверджується наказом від 08.11.2022 року № 589-К «Про звільнення».
Натомість, адміністрація школи відмовила їй у наданні залишку невикористаних днів щорічної основної відпустки, використання яких нівелювали б видачу наказу про звільнення та порушення її трудових прав, чим порушила приписи Закону України «Про відпустку», у зв'язку з введенням військового стану, з'явився ще один вид відпустки - обов'язкова для роботодавця у період дії воєнного стану відпустка для працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи. Адміністрація, скориставшись її правовою необізнаністю, відмовила їй у наданні відпустки без збереження заробітної плати, знаючи, що вона має на це право і знаючи, що вона не бажала звільнятися, а шукала законну можливість збереження робочого місця, бо мала намір повертатися до України і працювати надалі. Надання такої відпустки виключило б необхідність видачі наказу про звільнення.
Збереження життя під час запровадження воєнного стану, є поважною причиною, яка унеможливлює звільнення працівника. При видачі наказу № 589-К від 08.11.2022 року допущено низку порушень трудового законодавства, а саме: фактично організація праці не змінювалася, істотні зміни умов праці не відбувалися і не вводилися; з будь-яким розпорядчими документами, що стосувалися змін істотних умов праці позивачку не ознайомлювали; позивачка не повідомляла відповідача про те, що відмовляється від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. Тому просить суд:
1)Визнати незаконним та скасувати наказ № 589-К від 08.11.2022 року «Про звільнення».
2)Поновити ОСОБА_1 на роботі в Сумський заклад загальної середньої освіти 1-111 ступенів №10 Сумської міської ради на посаді учителя історії з дати звільнення.
3)Стягнути з Сумського закладу загальної середньої освіти І-ПІ ступенів №10 Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
4)Стягнути з Сумського закладу загальної середньої освіти І-ІП ступенів№10 Сумської міської ради на мою користь моральну шкоду у сумі 5 000 грн.
5)Стягнути з відповідача судові витрати та витрати пов'язані із розглядом справи.
У судових засіданнях представник позивача-адвокат Бордюк Ю.В. заявлені вимоги підтримала та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Казак М.В. позовні вимоги не визнав, надавши відзив на позов та письмові пояснення, які підтримав у судовому засіданні та зазначає, що під зміною істотних умов праці відповідач мав на увазі те, що заклад розпочав 2022-2023 навчальний рік з 01.09.2022 у дистанційному форматі. Про дану обставину позивач була обізнана і визнає цю обставину в позов. Наявність у вчителя смартфону та інтернет-зв'язку в місці його(вчителя) знаходження є обов'язковою та істотною умовою виконання ним(вчителем) трудових обов'язків. Неможливість ОСОБА_1 забезпечити себе смартфоном та інтернетом унеможливлює виконання нею трудового договору не з ініціативи та не з вини відповідача. Через зазначені обставини відповідач кваліфікував в наказі № 589-К від 08.11.2022 дії ОСОБА_1 такими, що відповідають вимогам п.6 ст.36 КЗпП України. Факт обізнаності позивача про роботу відповідача дистанційно свідчить про його(позивача) обізнаність щодо відсутності простою, оскільки згідно ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи. В даному випадку відповідач продовжував працювати і позивачу було про це відомо. Тому заява позивача від 31.10.2022 не могла бути підставою для переведення відповідача в режим простою в будь-якому випадку. Фактично службовою запискою та заявою від 31.10.2022. ОСОБА_1 повідомляє відповідача про припинення трудового договору в односторонньому порядку. Позивач не зазначає в позові, в який саме період з 16.06.22. по 31.10.22 їй було відмовлено у наданні відпустки без оплати. Згідно наданих суду наказів відповідача всі заяви ОСОБА_1 про надання відпустки без збереження заробітної плати були задоволені. Усвідомлюючи з 01.09.22., що вона після закінчення відпусток має приступити до виконання обов'язків вчителя з 01.11.22, за два місяці перебування у відпустці, не вирішила питання неможливості призупинення трудового договору. Натомість в останній день власної відпустки 31.10.22 Білан повідомила відповідача про неможливість виконання трудового договору в дистанційній формі, а 01.11.22 самостійно припинила виконувати обов'язки вчителя. Вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що подання ОСОБА_2 заяви про призупинення трудового договору не є правовою підставою для припинення нею трудового договору з 01.11.22. Зазначені обставини виключають можливість порушення відповідачем права на труд позивача, оскільки припинення виконання трудових обов'язків та не проведення уроків з 01.11.2022. по 08.11.2022. відбувалось через дії самого позивача;відповідач в 2022-23 навчальному році продовжував працювати та виконувати обов'язки закладу освіти; умови для призупинення дії трудового договору були відсутні, оскільки призупинення передбачає відсутність можливості виконувати обов'язки у обох сторін. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. (а.с.118-121, 177-182, 207-210)
Третя особа про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання не з'явилася.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом № 75-к від 21.03.2022 року «Про запровадження дистанційної роботи» директора Сумського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Сумської міської ради Купреєвої Н. у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану згідно із Указом України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, керуючись ст. 602 КЗпП, на виконання наказу управління освіти і науки від 09.03.2022 року №66 «Про застосування трудового законодавства під час дії правового режиму воєнного стану» Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України, Профспілками працівників освіти і науки України та Всеукраїнським об'єднанням організації роботодавців у галузі вищої освіти на 2021- 2025 роки, запроваджено дистанційну роботу з 21.02.2022 року для педагогічних працівників, в тому числі ОСОБА_3 , яка є вчителем історії. (а.с. 156-158)
Як убачається із копій документів, наданих суду ОСОБА_3 , остання з дитиною 15.03.2022 року перетнули кордон, а 16.03.2022 року прибули до землі Хессен (Німеччина), де вона подала документи для оформлення на Тимчасовий захист від війни. Про свій від'їзд вона попередила керівництво школи. За погодженням з адміністрацією школи, вона, будучи за кордоном, почала працювати дистанційно, форми комунікацій вона і керівництво закладу узгодили. Працювала за допомогою смартфона з середини березня 2022 року за її ж заявою від 19.03.2022 року на а.с. 20-22 по червень 2022 року (а.с.61-65, 69-70 ) Такі обставини сторонами не оспорюються.
Також, ОСОБА_1 із заявами зверталася до директора закладу про надання відпустки, після розгляду яких були винесені наказ № 207-к від 07.07.2022 (до заяви ОСОБА_1 від 06.07.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати); наказ № 422-к від 08.08.2022 (до заяви ОСОБА_1 від 08.08.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати); наказ № 458-к від 30.08.2022.( до заяви ОСОБА_1 від 29.08.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати); наказу № 542-к від 30.09.2022 ( до заяви ОСОБА_1 від 30.09.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати) (а.с. 23-27, 156-162)
31.10.2022 року директор Сумського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Сумської міської ради Купреєва Н. у зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану, відповідно до Указу Президента України від 12.08 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», на підставі статті 60-2 КЗпП України, керуючись нормативно- правовими актами щодо організації освітнього процесу за дистанційною формою навчання, рішенням педагогічної ради від 31.08.2022 року № 1, видала наказ № 229-В, за яким організувати з 01.09. 2022 року освітній процес за дистанційною формою навчання для учнів 1-11 класів. Перевести на дистанційну форму роботи педагогічних працівників, в тому числі, ОСОБА_1 (а.с. 163-165)
Таким чином, ОСОБА_1 була повідомлена про істотні зміни умов праці як вчитель у процесі навчання дітей. В свою чергу, в цей же день, тобто 31.10.2022 року, вона звернулася до директора школи із заявою, в якій просить оформити її трудові відносини як простій до кінця військового стану відповідно до ст.34 КЗпПУ, ч.1 ст.113 КЗпПУ у зв'язку із відсутністю технічних можливостей виконувати функціональні обов'язки та працювати дистанційно. Також, надіслала службову записку, в якій повідомила про те, що за адресою її проживання у Німеччині відсутній стабільний інтернет-зв'язок, а смартфон з допомогою якого вона проводила попередні онлайн уроки зламався, можливості його відновити або придбати за власні кошти нове технічне приладдя для дистанційного онлайн навчання немає, як і вирішити найближчим часом це питання. Враховуючи обстановку в Україні, зокрема у м. Суми, повернення додому вважає небезпечним і неможливим. (а.с.28-29)
Після цього, з 01.11.2022 року ОСОБА_1 на роботу дистанційно не вийшла, наказом № 53-г від 08.11.2022 року призначено комісію по розслідуванню виявлених трудових порушень учителем історії ОСОБА_1 , які зазначені у службовій записці заступника директора з НВР ОСОБА_4 від 08.11.2022 року, а саме: вчитель історії ОСОБА_1 не проводила уроки історії у 8лг2 та 9лг2 класах, правознавства у 8лг1, 8лг2, 9фм1, 9фм2, 9бх, 9лг2, 9а, 10 фм, 10бх, 10лг класах з 01.11 2022 року по 08.11.2022 року у загальній кількості 27 годин. (а.с. 122-123) Цього дня був складений Акт розслідування порушень трудової дисципліни учителем ОСОБА_1 від 08.11.2022 року, за яким комісія прийшла висновку, що вчитель ОСОБА_1 дійсно не проводила уроки з 01.11.2022 по 08.11.2022 року, підставою чого є зазначені вище факти розслідувань комісією, співбесід з класними керівниками, відсутності ведення нею шкільної документації. (а.с. 124)
08.11.2022 року наказом № 589-К «Про звільнення» ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя історії згідно п.6 ст.36 КЗпПУ на підставі її заяви від 31.10.2022 року (а.с.14)
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За змістом ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
Частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.
Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 582/1001/15-ц.
За пунктом 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (який є чинним з 24 березня 2022 року) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (який набрав чинності з 24 березня 2022 року) (далі - Закон України № 2136-ІХ) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
За частиною другою статті 3 Закону України № 2136-ІХ у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Прикінцевих положень Закону України № 2136-ІХ).
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 18 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 22 квітня 2022 року № 2212-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затв. Законом України від 15серпня 2022року № 2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Так, відповідно до Указу Президента України від 12.08 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», на підставі статті 60-2 КЗпП України (дистанційна робота), керуючись нормативно- правовими актами щодо організації освітнього процесу за дистанційною формою навчання, рішенням педагогічної ради від 31.08.2022 року № 1, директор видала наказ № 229-В, за яким організувати з 01.09. 2022 року освітній процес за дистанційною формою навчання для учнів 1-11 класів. Перевести на дистанційну форму роботи педагогічних працівників, в тому числі, ОСОБА_1 .
Отже, дії відповідача щодо зміни в організації праці були обґрунтованими та документально оформленими. Відповідач дотримався установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці.
Відповідно до копії наказу відповідача від 31.08.2022 року № 229-В, у навчальному закладі з 01.09. 2022 року був організований освітній процес за дистанційною формою навчання для учнів 1-11 класів, а також переведено на дистанційну форму роботи педагогічних працівників, в тому числі, ОСОБА_1 . З даним наказом вона була ознайомлена, так як в цей же день надіслала заяву про неможливість виконувати роботу ні за очною формою навчання, ні за дистанційною, тобто продовжувати роботу в зв'язку зі зміною істотних умов праці.
Звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із його відмовою від продовження роботи, пов'язаною із зміною істотних умов праці, не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.
Закон детально не регламентує порядок відмови працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці і не встановлює, що передбачена пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України незгода працівника продовжувати роботу з такими змінами в нових умовах має бути у письмовій формі (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справа № 447/334/18).
Суд встановив, що заяви про звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України відповідачу надано не було, однак у заяві та службовій записці від 31.10.2024 року ОСОБА_1 повідомила про те, що у зв'язку із відсутністю технічних можливостей не може надалі виконувати функціональні обов'язки та працювати дистанційно, а також повертатися додому вважає небезпечним і неможливим. Тому вказані дії позивача свідчать про відсутність її згоди на продовження трудових відносин з відповідачем з 01.11.2022 року в нових умовах праці і з цієї дати на роботу вона так і не вийшла.
Так, у заяві від 31.10.2024 року ОСОБА_1 не просить роботодавця надати їй відпустку без збереження заробітної плати, або частину щорічної оплачуваної відпустки, а тому її посилання на те, що директор їй відмовила у цьому є голослівними і не підтверджуються ніякими доказами. Натомість ОСОБА_1 просить оформити її трудові відносини як простій до кінця воєнного стану. З цього приводу слід зазначити наступне.
Згідно ст. 34 КЗпПУ простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Статтею 113 регулюється Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції).
Як було встановлено судом, Сумський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Сумської міської ради не перебував на простої, робота закладу не припинялася, про що відомо було і ОСОБА_1 , тому її заява була безпідставною та заявлена з власних міркувань.
За статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд за наявних у справі доказів встановив відсутність згоди позивача на продовження трудових відносин з відповідачем з 01.11.2022 в нових умовах праці.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Дослідивши належним чином надані докази та встановивши фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку про законність наказу відповідача щодо припинення із ОСОБА_1 трудового договору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, адже в даному випадку наведені позовні вимоги співвідносяться як основі та похідні.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , зокрема у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд - у х в а л и в:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст складено 10.12.2024
Суддя О.М. Катрич