Справа№592/20331/24
Провадження №2-о/592/352/24
10 грудня 2024 року м.Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми у складі: головуючого - судді Алфьорова А.М., за участю секретаря - Літовченко С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Супрун Д.В. звернувся до суду з вказаною заявою, яку мотивує тим, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у віці 34 роки помер у м. Севастополь, АР Крим. 11.04.2024 р. представниками тимчасової окупаційної влади було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про смерть місцем реєстрації зазначено: НОМЕР_2 Відділ запису актів цивільного стану Гагаринського району м. Севастополь Управління ЗАГС міста Севастополя, про що 11.04.2024 р. зроблено запис акту про смерть № 170249920000200351009. ОСОБА_1 позбавлений можливості в проведенні реєстрації смерті сина, у зв'язку з тим, що всі документи, які засвідчують даний факт, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Просить суд: встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , померлого на тимчасово окупованій території України, а саме м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, Україна, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився.
Представник заінтересованої особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Суми, батьками ОСОБА_2 є - батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 12.09.1989 р.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у віці 34 роки помер у м. Севастополь, АР Крим.
11.04.2024 р. представниками тимчасової окупаційної влади було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про смерть місцем реєстрації зазначено: НОМЕР_2 Відділ запису актів цивільного стану Гагаринського району м. Севастополь Управління ЗАГС міста Севастополя, про що 11.04.2024 р. зроблено запис акту про смерть № 170249920000200351009.
Таким чином, заявник ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , тому для заявника встановлення факту смерті сина має юридичне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ч.4 ст. 317, п. 8 ч.1 ст. 430 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів, що закріплено ч.2 ст. 319 ЦПК України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII,державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
В Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2016 року № 9-1130/0/4 «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» вказується на те, що у зазначеному в ЦПК України порядку мають розглядатися заяви про встановлення факту народження або смерті як на території Автономної Республіки Крим, так і на території населених пунктів Донецької та Луганської областей, визначених у розпорядженні КМ України від 07.11.2014 року №1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».
На час смерті ОСОБА_2 та на момент розгляду заяви у суді м. Севастополь, Автономної Республіки Крим входить до переліку територій України, які окуповані Російською Федерацією внаслідок військової агресії останньої відносно держави Україна.
Такий перелік окупованих населених пунктів визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, який постійно оновлюється.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Як зазначено у вказаному вище Інформаційному листі, такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, при ухваленні рішення суду документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, беруться до уваги судом та оцінюються разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що надана в якості доказу копія свідоцтва про смерть хоча і не є документом встановленої форми про смерть, водночас вважається доказом, який достовірно свідчить про смерть особи у певний час і за певних обставин, а саме в м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, Україна, оскільки судом не встановлено іншого.
З огляду на встановлені факти, суд вважає за можливе встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , померлого на тимчасово окупованій території України, а саме м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, Україна, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки цей факт повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а його встановлення має юридичне значення для заявника.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263-265, п 8 ч. 1 ст. 315, 317 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , померлого на тимчасово окупованій території України, а саме м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, Україна, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Суддя А.М. Алфьоров