Справа№592/10919/24
Провадження №2/592/2060/24
06 грудня 2024 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Шияновської Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Чайки Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Маховика Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Маховик Р.В., звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка з 2018 року почала виїжджати за кордон на заробітки, була відсутня вдома по 3-6 місяців. З початком повномасштабного вторгнення її візити додому практично припинилися, за цей час вона самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків відносно сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться його навчанням та підготовкою до самостійного життя, не приймає участі в утриманні дитини, не забезпечує медичного догляду та лікування дитини, не надає синову доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються позивачем, як ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, свідомого нехтування своїм обов'язками.
Ухвалою суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 31.07.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідачка, достеменно обізнана про судовий розгляд вказаної справи, про час і місце проведення судових засідань, до суду не з'явилась, відзиву на позов не надала.
Представник третьої особи управління «Служба у справах дітей» СМР в дане судове засідання не з'явився, висновок про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 суду наданий.
Заслухавши пояснення позивача та його представника на підтримку поданого позову, покази свідків, з'ясувавши думку дитини та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з таких мотивів.
Так, судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 на а.с. 12).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.01.2023 у справі №592/10398/22 розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.12.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського районного управління юстиції у Сумській області, актовий запис №245 (а.с. 13-14).
З довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 27.05.2024 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (а.с. 15).
З довідки Великочернеччинського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сумської міської ради від 13.06.2024 №01-12/220 вбачається, що ОСОБА_3 є учнем 6-Б класу цього закладу, регулярно відвідує заняття в школі; вихованням та навчанням дитини займається батько ОСОБА_1 , який постійно підтримує контакт з класним керівником, спілкується з вчителями; протягом 2023-2024 мама ОСОБА_6 жодного разу навчанням дитини не цікавилась, з класним керівником не зв'язувалась, навчальний заклад не відвідувала (а.с. 19).
Згідно з психолого-педагогічною характеристикою від 13.06.2024, ОСОБА_7 навчається в Великочернеччинському закладу загальної середньої освіти з першого класу, має середній рівень навчальних досягнень, не в повній мірі використовує свій інтелектуальний потенціал, недостатньо старанний, має вибірковий пізнавальний інтерес та навчальні труднощі з математичних дисциплін; емоційно стабільний, екстравертований, адаптивний, стресостійкий, впевнений у собі, проте не достатньо цілеспрямований, наполегливий та організований; батько підтримує постійний зв'язок з навчальним закладом, цікавиться шкільним життям і навчанням сина (а.с. 20).
КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Сумської міської ради 30.05.2024 на адвокатський запит надали інформацію щодо перебування ОСОБА_3 під медичним наглядом лікаря-педіатра амбулаторії №2 підприємства ОСОБА_8 (декларація укладена матір'ю ОСОБА_2 17.08.2018), а також повідомили, що з приводу щорічних планових медоглядів, щеплень та у випадку захворювань дитину супроводжує батько ОСОБА_1 (а.с. 21).
З наданої на виконання ухвали суду інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 перебувала поза межами держави з 10.02.2019 по 18.05.2019, 22.09.2019 по 15.11.2019, з 23.09.2022 по 13.10.2022, з 04.01.2023 по 11.01.2023, з 11.01.2023 по 05.02.2023, з 26.04.2023 по 14.06.2023, з 26.07.2023 по 15.10.2023, з 09.04.2024 по 08.08.2024 (а.с. 40).
З копії витягу з наказу Мінекономіки №22064 від 22.08.2024 вбачається, що ОСОБА_1 - сталеварові установки позапічного оброблення сталі АТ «СМНВО-Інжиніринг» надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 9 місяців до 31.05.2025 (а.с. 51).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що відповідачка почала періодично їздити за кордон, оскільки отримувана нею заробітна плата не відповідала обсягу виконуваної роботи на державній службі. Вже після розірвання шлюбу вона остаточно виїхала з країни. Наразі мешкає в Туреччині. При цьому в ті проміжки часу, коли вона перебуває на батьківщині, вдома вона не проживає, просто навідується в гості, вручає подарунки. Не дивлячись на впроваджений воєнний стан, сина до себе вона не забирає, пояснюючи це відсутністю такої можливості. Відповідачка телефонує, цікавиться життям дитини. Проте більше жодної участі в його житті не приймає, фінансово не допомагає. Всі батьківські обов'язки щодо утримання, виховання, лікування, навчання, розвитку забезпечує він сам. Звернення з цим позовом не зумовлене намаганням уникнути мобілізації, оскільки він заброньований за місцем роботи, проте, отримавши статус батька - одинака матиме ряд пільг, а також можливість вивезти дитину в більш безпечне місце в разі загострення військової обстановки. На переконання позивача, неприпустимою є поведінка відповідачки, яка в соціальних мережах публікує фотографії свого безтурботного життя та відпочинку, в той час, як її неповнолітня дитина мешкає в умовах постійних повітряних тривог та обстрілів.
Свідок ОСОБА_9 , яка мешкає по сусідству з сім'єю позивача, в судовому засіданні пояснила, що син зростає з ОСОБА_1 . Відповідачку вона востаннє бачила 7-8 місяців тому, коли вона заходила до неї в гості. Під час тієї розмови остання не виказувала жодного наміру забрати сина до себе за кордон. ОСОБА_1 завжди займався дітьми, спочатку старшою ОСОБА_10 , тепер ОСОБА_11 . Наразі сам опікується сином, готує, прибирає, лікує, виховує, організовує дозвілля. Будь-яких зауважень щодо нього, як до батька, у свідка не має. Батька з сином свідок часто спостерігає в дворі під час оголошених повітряних тривог. До того, як відповідачка вирішила реалізувати себе в творчій сфері (танцях), сім'я ОСОБА_12 жили разом, як всі нормальні сім'ї. В періоди, коли відповідачка повертається з-за кордону, свідок не бачить її у дворі, не чує її голосу, отже може зробити висновок, що вдома вона не живе. ОСОБА_11 свідок характеризує, як веселого, допитливого хлопчика, який в другій половині дня після уроків на вулиці вигулює свого собаку.
Свідок ОСОБА_13 , яка мешкає по сусідству з сім'єю ОСОБА_12 , в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_11 зростав у неї на очах. Вона часто бувала у них в домі, товаришували з подружжям. Наразі близько року відповідачку свідок не бачила. Хлопчик всім забезпечений, його забезпечує батько, дитина щаслива, доглянута і нічим не обділена, крім любові матерів, проте він цього не показує. ОСОБА_11 влітку свідок бачила щодня, наразі під час навчання зустрічає хлопчика рідше, по вулиці він не вештається. В ході розмов він іноді повідомляв, що телефонувала мама, про те, що надіслала подарунки, не згадував ніколи; свідок зайвий раз намагається нічого про неї не питати, щоб не травмувати дитину. Спостерігаючи за реакцією хлопчика, свідок впевнена, що матері йому дуже не вистачає, він сумує за нею. Сім'я ОСОБА_12 фактично розпалась близько 3 років тому, коли відповідачка вирішила, що вона має реалізуватися не тільки, як матір та дружина, та виїхала за кордон. З соціальних мереж свідку відомо, що відповідачка перебувала в Чехії, Польші, Труції.
Неповнолітній ОСОБА_3 в судовому засідання пояснив, що наразі мешкають з батьком вдвох, його старша сестра навідується до них в гості. Матір перебуває за кордоном, наразі в Туреччині, востаннє була вдома рік-півтора тому. Вони з нею спілкуються за допомогою месенджерів або ж розмовляють телефону, раз чи двічі на тиждень. Він навчається в 7-Б класі Великочернеччинської школи, онлайн. Домашнім господарством вони займаються з батьком вдвох, прибирають в будинку, пораються по городу. Ще він займається вихованням, дресируванням свого собаки Річчі. До від'їзду, у нього з мамою були гарні стосунки, хоча більше часу все ж таки проводив з батьком. Йому подобається жити з батьком, у них все добре. Мама спочатку пропонувала переїхати жити до неї за кордон, наразі пропонує рідше.
Відповідно до висновку Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради від 29.10.2024 №1592/27.1-26 орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В даному випадку управління не вбачає підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав щодо матері, який можливий лише у виняткових випадках, за наявності достатніх та переконливих доказів існування реальної загрози для дитини, її здоров'я чи психічного розвитку з боку батьків (а.с. 49).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
За встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що факти свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками свого підтвердження не знайшли. Так, до припинення шлюбних відносин з позивачем остання в повному обсязі виконувала свої батьківські обов'язки щодо сина ОСОБА_11 , не дивлячись на те, що періодично виїздила на роботу за кордон. На початку 2023 року сторони розійшлись, фактично визначивши місце проживання дитини з позивачем.
Під час окремого проживання відповідачка цікавиться життям сина в ході телефонних розмов та під час спілкування в месенджерах. При цьому, виходячи з пояснень ОСОБА_3 та свідків по справі, такого спілкування для дитини вочевидь є недостатнім. Відповідачці належить організувати своє життя таким чином, щоб забезпечити безпосередні зустрічі зі своєю дитиною, більше часу проводить разом з ним, приймати участь в його фінансовому забезпеченні, проявляти увагу, надсилаючи подарунки тощо, оскільки участь матері в житті та становленні підлітка є надважливою, ОСОБА_11 має відчувати, що про нього піклується не тільки батько, а й матір.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо звернень позивача до уповноважених органів з приводу неправомірної поведінки відповідачки щодо її дитини, будь-які заходи впливу чи процесуального примусу у зв'язку з невиконанням відповідачкою батьківських обов'язків не застосовувалися, соціальний супровід сім'ї не здійснювався.
На переконання суду, позивачем не доведено та не надано доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до неї батьківських прав, а також доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов'язків відносно сина.
Що, в свою чергу, унеможливлює застосування судом крайньої міри відповідальності, яка допускається за умови, що всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є передчасним та недоцільним, оскільки цей крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю, однак, враховуючи поведінку відповідачки, її слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , поклавши контроль на управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради: місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, буд. 35.
Повне рішення складено 10.12.2024.
Суддя Т.В. Шияновська