Справа № 573/2290/24
Номер провадження 1-кп/573/237/24
09 грудня 2024 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 12 листопада 2024 року за №12024200570000559, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Миколаївка Білопільського району Сумської області, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно зі ст. 89 КК України не судимого,
- за ч. 4 ст. 185 КК України,
05 листопада 2024 року, близько 10:00 год, ОСОБА_4 перебував у приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 та в якому продається поховальна атрибутика. Він побачив, що працівниця магазину ОСОБА_6 отримала грошові кошти від замовника та залишили їх у магазині. У цей час у ОСОБА_4 , який за усною домовленістю з ОСОБА_5 та мав ключі від магазину, виконував роботу різноробочого, а саме копача, виник корисливий умисел на викрадення вказаних грошових коштів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 у вказаний день, близько 18:00 год, перебуваючи у магазині, скориставшись відсутністю власника та інших працівників, з верхньої шухляди тумбочки таємно викрав грошові кошти в сумі 4000 грн, які належали ОСОБА_5 .
З викраденими грошовими коштами ОСОБА_4 вийшов з магазину, отримавши реальну можливість розпорядитися викраденим майном.
Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість визнав повністю, щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Зокрема пояснив, що по усній домовленості працює у ОСОБА_5 копачем. Останній надає ритуальні послуги та має магазин з поховальною атрибутикою. 05 листопада 2024 року він бачив як продавець магазину ОСОБА_6 отримала кошти від замовника і поклала їх у верхню шухляду тумбочки. Так як йому були потрібні гроші, тому він вирішив їх викрасти. Близько 18 години він, перебуваючи у магазині та скориставшись відсутністю інших людей, викрав з тумбочки 4000 грн, які у подальшому витратив на свої потреби. Про вчинене дуже шкодує, у потерпілого просив вибачення, гроші повернув.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а тому в суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Також судом обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.
За таких обставин суд дії ОСОБА_4 кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він в умовах воєнного стану вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує таке.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується задовільно, не інвалід, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки він повністю визнав свою винуватість, критично оцінив вчинений ним злочин та попросив вибачення у потерпілого; з'явлення із зізнанням; активне сприяння розкриттю злочину, бо він правдиво повідомив про обставини його вчинення; добровільне відшкодування збитків потерпілому.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені.
При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведених вище обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини про призначення покарання суд дійшов висновку, що обвинувачений хоча і вчинив тяжкий злочин, але йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України, без ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, що буде достатнім для того, щоб він довів своє виправлення.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не застосовувався.
Процесуальні витрати та речові докази у провадженні відсутні.
Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік 6 (місяців).
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя