Справа № 944/4966/24
Провадження №3/944/3363/24
10.12.2024 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Швед Н.П. розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 об 07год. 35хв. 25 серпня 2024 року на автодорозі Т-14-14 0км+250м, керував транспортним засобом марки «Skoda Praktik» з номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі, відмовився, чим порушив п.2.5 Правил Дорожнього Руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоч за вказаною адресою в протоколі скеровувався виклик в судове засідання, який слід вважати, що про дату, час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що таке вручено особі. Жодних клопотань про відкладення судового засідання, не подав. Згідно вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Тобто участь особи, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КупАП не обов"язкова.
Вважаю, що така поведінка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою уникнути відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги те, що з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя повинен провести розгляд справи за відсутності особи. Безпідставне умисне затягування нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
З урахуванням наведеного, суддя дійшла висновку розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності оскільки безпідставне умисне затягування розгляду справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким зокрема є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП), а також завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема щодо своєчасного розгляду справи (ст. 245 КУпАП).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить по умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенства права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Дослідивши матеріали справи, слід прийти до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст.245 КУпАП зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами".
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП передбачена у зв'язку керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно абз.1 п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з інструкцією про порядок направлення для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України № 114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 року).
Відповідно до абз.4 п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, що для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 серпня 2024року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №301335 від 25.08.2024року, довідкою начальника САП Яворівського РВП ГУНП у Львівській області О.Бриндас, відеозаписом, який містяться на DVD-R диску.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відтак в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Обираючи ОСОБА_1 міру адміністративного стягнення, враховую обставини справи, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, його ставлення до вчиненого та ступінь його вини.
З врахуванням вищенаведеного приходжу до переконання, що до правопорушника ОСОБА_1 доцільним буде обрати стягнення в межах санкції статті, за якою він притягається до адміністративної відповідальності, а саме, застосувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Вважаю, що дане стягнення буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року із змінами та доповненнями станом на 01.01.2024 року встановлена ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто стягненню підлягає судовий збір в розмірі 605грн. 60коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.23-24, 268, 283-284 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одної тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шісот п'ять) грн. 60коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.
Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили .
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою КМ України.
СУДДЯ: ШВЕД Н.П.