Справа № 526/2249/23 Номер провадження 22-ц/814/3496/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
09 грудня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 серпня 2024 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна, про визнання права власності на спадкове майно.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати за нею в порядку спадкування права власності на гараж, позначений у технічному паспорті літ. Б з погребом б, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 , як за спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що її чоловік за життя, отримавши дозвіл виконавчого комітету Гадяцької міської ради, у 1999 році збудував спірний гараж, проте за життя не встиг оформити право власності на нього.
У зв?язку з відсутністю правовстановлюючих документів на гараж позивачка отримала відмову нотаріуса про видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що чоловік позивачки законно на підставі рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради №154-20 від 15 квітня 1999 року збудував спірний гараж, отже таке будівництво не можна вважати самочинним.
Оскільки гараж збудований за наявності дозволу уповноваженого органу, то чоловік позивачки у встановленому порядку набув право власності на нього, відповідно це майно (гараж) увійшло до спадкової маси.
Позивачка як спадкоємиця, яка прийняла спадщину, набула права на спірний гараж, а відсутність реєстрації права власності не може позбавити її права користуватися і володіти цим майном; саме такі висновки викладені у постанові ВС від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.
В апеляційній скарзі наголошується, що право власності позивачки не оспорюється будь-яким, і гараж використовується за призначенням з часу його будівництва.
Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.10.1991 року.
Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради №154-20 від 15.04.1999 р. ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво гаража розміром 7,0 х 4,5 м з підвалом по АДРЕСА_2 та зобов'язано одержати дозвіл на будівництво та схему розміщення гаража в головного архітектора міста.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09.08.2013 приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. завела спадкову справу №130/2013 стосовно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який проживав на день смерті в АДРЕСА_3 .
Відповідно до матеріалів спадкової справи, спадкоємцями за законом ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 і його донька ОСОБА_3 . Дружина спадкодавця ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши у встановлений законом строк заяву нотаріусу, донька спадкодавця ОСОБА_3 подала заяву про відмову від спадщини.
Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради №132 від 17.03.2016 р. присвоєно поштову адресу гаражу з погребом, збудованому згідно рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради №154-20 від 15.04.1999 р. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 та зобов'язано ОСОБА_1 встановити показчик адреси та провести технічну інвентаризацію гаража.
Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. від 04 травня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право спадщину за законом на спірний гараж, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджували б право власності спадкодавця на це майно.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Гадяцької міської ради №03.1-24/42 від 26.06.2023 земельна ділянка по АДРЕСА_1 не перебуває в приватній власності.
Згідно технічного паспорту на гараж АДРЕСА_4 , останній побудований у 1999 році.
Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації єдиної державної електронної системи у сфері будівництва - гараж АДРЕСА_4 , можлива ознака надійної та безпечної експлуатації об'єкта.
За повідомленням ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 01.05.2023 № 4214 реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 станом на лютий місяць 2004 р. за адресою: АДРЕСА_1 , не проводилась.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за життя спадкодавець не оформив право власності на гараж, правовстановлюючі документи про належність гаража спадкодавцеві у справі відсутні, відповідно він (спадкодавець) не набув права власності на гараж, тому спірне майно (гараж) не може входити до складу спадщини.
Суд взяв до уваги, що земельна ділянка під гаражем не приватизована.
У рішенні від 15.04.1999 р., яким надано дозвіл на будівництво гаража, крім іншого вказано, що дозвіл на будівництво та схему розміщення гаража одержати в головного архітектора міста.
Поміж тим позивачем не надано схему розміщення гаража та дозвіл головного архітектора, в зв'язку з чим суд не може визначити чи не порушує розміщення такого гаража прав та інтересів інших осіб.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див., зокрема постанови Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18, від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 604/1312/20).
У постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року (справа №372/4235/19) викладений такий висновок щодо застосування норми права у спірних правовідносинах : «згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини. Якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності. Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17), на який позивач покликається у касаційній скарзі. Подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18)».
У межах розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено і не заперечується позивачкою те, що її чоловік за життя отримав дозвіл на будівництво гаражу, яке було виконане у 1999 році, проте право власності на нього не зареєстрував.
Відповідно до частини третьої ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною третьою ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
За станом на 1999 рік (і до 02.07.2012 року) відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09 червня 1998 року, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності (п.1.6); державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об'єкти (п.1.8); до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами (п.п.а) п.1.9).
Отже, за станом на 1999 рік спірний гараж відповідно до діючих норм мав бути введений в експлуатацію обов?язково, що слугувало підставою для обов?язкової державної реєстрації прав на нього.
Враховуючи наведене, слід визнати обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірний гараж не є об?єктом спадкування.
Суд першої інстанції обгрунтовано також зауважив про відсутність у справі належних і допустимих доказів про відведення земельної ділянки для будівництва і експлуатації гаражу.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постанові ВС від 22 березня 2023 року (справа № 463/6829/21-ц), не є обгрунтованим, оскільки у зазначеній справі - інший предмет і підстави позову, а також відмінні спірні правовідносини.
Отже, слід визнати, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89 ЦПК України - дав належну оцінку наданим у справу доказам, правильно визначився із характером спірних правовідносин, і зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2024 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов