Справа № 536/1850/24 Номер провадження 11-кп/814/2013/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12024170500000811 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2024 року,
Цим вироком ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Семенівка Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працюючий вантажником в магазині «Маркетопт», несудимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 4543,68 грн.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 09 квітня 2024 року близько 05 год. 50 хв, керуючи автомобілем «Skoda Oktavia», днз НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі М-22 Соснівка- ОСОБА_8 у напрямку від м. Кременчука до автодороги Полтава-Олександрія, в порушення вимог п.2.1, п.10.1, п.16.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг М-22 та Полтава-Олександрія, при виїзді з другорядної дороги, не надав перевагу в русі потерпілому ОСОБА_9 , який рухався по головній дорозі Полтава-Олександрія, керуючи велосипедом, та допустив з ним зіткнення.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови у вигляді забійної рани в лівій лобно - тім'яно - скроневій ділянці; забійної рани в лівій скроневій ділянці; переломів лівої скроневої кістки та потиличної кістки зліва, з переходом на основу черепа; струсу головного мозку та перелому дуги лівої виличної кістки.
В апеляційній обвинувачений ОСОБА_7 просить не застосовувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При цьому зазначає про наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щирого каяття, повного відшкодування заподіяної потерпілому шкоди і судових витрат.
Зауважує, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, злочин вчинив у тверезому стані.
Звертає увагу на заяву потерпілого ОСОБА_9 , за змістом якої він підтверджує відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди та просить не карати його суворо.
Стверджує, що працює водієм і робота є основним джерелом доходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не спростовуються.
Доводи обвинуваченого про безпідставне застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є непереконливими.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Відповідно до роз'яснень в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за ч.2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, місцевий суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, з огляду на обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, про які наголошено в апеляційній скарзі, відсутність обставин, які його обтяжують, обґрунтовано прийшов до висновку про призначення основного покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, та про можливість звільнення від відбування такого покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України.
При цьому місцевий суд дійшов до правильного висновку, що враховані при призначені основного покарання обставини, що його пом'якшують, не є безумовною підставою для незастосування додаткового виду покарання.
Призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, місцевий суд також дотримався наведених вимог закону та належним чином мотивував своє рішення.
Колегія суддів погоджується, що суд обґрунтовано взяв до уваги конкретні обставини кримінального провадження, а також враховує думку потерпілого, який прохав суворо не карати обвинуваченого.
Звертає увагу колегія суддів і на пояснення обвинуваченого, який повідомив у засіданні апеляційного суду, що працевлаштований вантажником у магазині «Маркетопт» та обов'язки водія не виконує.
Тому доводи обвинуваченого, що позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його засобів до існування, чи унеможливить його повсякденне життя, не знайшли свого підтвердження.
Крім того, апеляційний суд враховує, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху, що призвело до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними твердження обвинуваченого про наявність достатніх підстав не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та приходить до висновку, що призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає принципам законності та індивідуалізації та є справедливим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4