Справа № 524/6969/22 Номер провадження 11-кп/814/747/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
02 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження № 12022170500001987 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2023 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, судимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.3 ст.15 та ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 3205,95 грн.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 06 листопада 2022 року близько 18 год. 40 хв., в умовах воєнного стану, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за допомогою викрутки, яку мав при собі, пошкодив зовнішнє вікно храму «Серафіма Саровського» по просп. Полтавському, 30, в м. Кременчуці Полтавської області, проник до приміщення та підготував для викрадення майно храму (чашу «Євхарістія» для літургії, «Напристольний хрест» та «Козельщанську ікону») загальною вартістю 157377 грн, проте не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий охоронцями ТОВ «Сокіл Гарант» в приміщенні храму.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 не погоджується з вироком суду першої інстанції та просить його скасувати.
При цьому зазначає, що шукав притулку і тому проник до храму, але наміру викрадати майно не мав.
Ставить під сумнів допустимість як доказів наявних у матеріалах кримінального провадження фотознімків та відеозапису події.
Наголошує, що майно храму перебувало на місці, а хто переніс його до іншої кімнати, йому невідомо.
Зазначає про застосування працівниками поліції до нього фізичної сили та погроз під час затримання, у зв'язку з чим він звернувся до ДБР з відповідною заявою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні незакінченого замаху на злочин за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким надана належна оцінка.
При цьому суд першої інстанції, виконуючи приписи ст.94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
Суд навів переконливі аргументи на обґрунтування своїх висновків, тому колегія суддів вважає доводи обвинуваченого про недоведеність його винуватості та про недопустимість певних доказів такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження і вимогах закону з огляду на таке.
Фактичні обставини проникнення ОСОБА_8 до приміщення храму через вікно, яке він пошкодив принесеною викруткою, в апеляційній скарзі не заперечуються.
Доводи обвинуваченого про те, що він не мав умислу на викрадення майна, а лише шукав притулок, були належним чином перевірені місцевим судом і не знайшли свого підтвердження.
Зафіксована відеокамерами спостереження поведінка ОСОБА_8 під час проникнення до храму та всередині приміщення, використання нимвикрутки для віджиму вікна, одягнені при цьому на руки рукавички, а також переміщені обвинуваченим зі своїх постійних місць та складені на столі предмети культу (чаша «Євхарістія» для літургії, «Напристольний хрест» та «Козельщанська ікона») свідчать про обґрунтованість висновків суду, що ОСОБА_8 намагався незаконно, таємно, вилучити чуже майно поза волею власника.
При цьому колегія суддів враховує і дані про особу ОСОБА_8 , який неодноразово засуджувався за вчинення крадіжок, поєднаних з проникненням у житло чи інше володіння особи, грабежів та розбійного нападу, лише 19 липня 2022 року звільнився з місць позбавлення волі та невдовзі вчинив новий корисливий злочин проти власності.
Таким чином, місцевий суд правильно встановив, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав доведення початого ним злочину до кінця, проте з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий охоронцями в приміщенні храму.
Під час допиту в засіданні суду першої інстанції потерпілий - настоятель храму, підтвердив, що на час затримання обвинуваченого у кімнатах був безлад, а вказані вище предмети культу були перенесені з вівтаря в переднє приміщення та складені на столі.
Показання потерпілого, які є стабільними, логічними та послідовними, підтверджуються протоколами огляду місця події та перегляду відеозапису камер спостереження.
Доводи обвинуваченого щодо недопустимості як доказів фотознімків та відеозапису події не є слушними.
Відповідно до ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, відомостей, висновків експертів тощо.
Отже, виходячи із законодавчих норм, сторона обвинувачення наділена правом витребування у певних осіб документів на підтвердження фактів, які стосуються даного кримінального провадження. Якщо ж особа, яка має в своєму розпорядженні зазначені документи, не згодна надати їх, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що відеозаписи з камер відеоспостереження храму були добровільно надані його настоятелем на запит слідчого, що підтверджується відповідними документами у матеріалах кримінального провадження, а отже у слідчого не було необхідності звертатися з клопотанням до слідчого судді для отримання цих відеозаписів у порядку, передбаченому ст.160 КПК України. Відтак немає підстав стверджувати, що ці докази були отримані слідчим з порушенням положень закону.
До того ж, відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
По суті, матеріальний носій - це лише об'єкт у якому зберігається певна інформація та який має значення тільки тоді, коли збережений у ньому електронний документ виступає речовим доказом у справі. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Так само не вбачається порушень закону під час отримання фотознімків місця події. Як видно з протоколу огляду місця події від 06 листопада 2022 року, слідча дія проведена у відповідності з вимогами ст.237 КПК України, з участю понятих, спеціаліста та із застосуванням фотоапарата, а виготовлені фотознімки долучені до протоколу у виді фототаблиці.
При цьому ніхто із учасників провадження не ставить під сумнів сам факт наявності дисків з відеозаписами з камер спостереження та фотознімків, а також відповідність їх змісту фактичним обставинам.
Враховуючи наведене, суд обґрунтовано визнав їх допустимими доказами.
Твердження обвинуваченого про незаконні методи досудового розслідування були належним чином перевірені слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у кримінальному провадженні №42022172030000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
Так, постановою слідчого ОСОБА_9 від 06 червня 2023 року це провадження було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю у діях працівників поліції Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області (слідчих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та оперуповноваженого ОСОБА_12 ) складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
Ця постанова слідчого ніким із учасників провадження не оскаржувалася.
Оцінивши докази в їх сукупності, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчинені незакінченого замаху на злочин за наведених у вироку обставин та правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.15 та ч.4 ст.185 КК України.
Покарання обвинуваченому призначене у відповідності до вимог ч.2 ст.65, ст.50 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даним про його особу, враховує відсутність обставин, що пом'якшують покарання та які його обтяжують, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і є справедливим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4