Справа № 161/15814/24 Провадження №33/802/758/24 Головуючий у 1 інстанції:Черняк В. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
09 грудня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.4 ст.130 КпАП України,
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст.130 КпАП України, ст.124 КпАП України, та на підставі ст.36 КпАП України остаточно накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 24.07.2024 року о 19:00 годині у місті Луцьку по проспекту Соборності в напрямку проспекту Молоді, керуючи транспортним засобом Ford Escort, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода, який здійснював перетин дороги по нерегульованому пішохідному переходу. При ДТП пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні пошкодження. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.18.1 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.
Також, 20.08.2024 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Escort, д.н.з. НОМЕР_1 , та вживав пиво після дорожньо-транспортної пригоди з його участю до проведення уповноваженою особою огляду на стан сп'яніння. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.2.10 є ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КпАП України (а.с.43).
Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому суд не повністю з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у справі доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розглядові, а тому оскаржувана постанова не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необгрунтованою.
Щодо інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КпАП України, вказує на те, що після здійснення дорожньо-транспортної пригоди та на місці проведеного огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» він дійсно випив пиво, оскільки перебував в дуже сильному хвилюванні. Про необхідність проходження додаткового огляду в медичному закладі його не повідомлялося, хоча він окремо про це запитав у поліцейських.
05.08.2024 року він звернувся до Луцького РУП ГУ НП у Волинській області для уточнення інформації щодо кримінального провадження. Працівниками поліції повідомили, що кримінальне провадження закрито, та йому відразу допомогли скласти клопотання про скасування арешту його транспортного засобу, яке він подав до суду.
Наголошує, що складання протоколів про адміністративне правопорушення серії ААД №878843 від 20.08.2024 року за ст.124 КпАП України та серії ААД №878842 від 20.08.2024 року за ч.4 ст.130 КпАП України відбувалося 29.08.2024 року в Луцькому РУП ГУНП у Волинській області, однак працівники поліції, проставили на них дати «20.08.2024 року» та фактично змусили під погрозами їх підписати. Саме через ці обставини, відеозаписи з бодікамер за 20.08.2024 року також не долучено до матеріалів справи.
Вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що працівниками поліції не долучено до матеріалів справи відеозаписів з бодікамер, що є грубим порушенням Інструкції. Вважає, що відеозаписи не долучено навмисно, оскільки з них можна встановити, що у момент скоєння ДТП, він пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», який показав нульовий результат.
У поясненні про незгоду з протоколом про адміністративне правопорушення та під час судового засідання він наголошував, що огляд його на стан сп'яніння не фіксувався працівниками поліції за допомогою бодікамер та проводився не в присутності свідків. При цьому, жодного свідка не вписано в протокол, а тому огляд було проведено з грубим порушенням вимог ст.266 КпАП України.
Однак, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що до матеріалів справи не долучено і роздруківку приладу «Drager» та відповідного свідоцтва про його повірку.
Порушуючи чинне законодавство України працівником поліції не було роз'яснено йому права та обов'язки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Щодо інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, вказує на те, що після закриття кримінального провадження він з'являвся до Луцького РУП ГУНП у Волинській області з метою уточнення інформації щодо його справи. Однак, жодної інформації про складення протоколів та про результати проведеного обстеження йому не повідомлялося.
Вважає, що оскільки складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулось через значний проміжок з моменту виявлення особи, яка його вчинила, а тому слід вважати дії уповноваженої посадової особи непослідовними, оскільки належним було б складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення не пізніше двадцяти чотирьох годин після його виявлення та закріплення відповідних доказів про їх вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вважає, що зазначені дії посадової особи, уповноваженої на складання протоколу, не відповідають такій складовій принципу правової визначеності як передбачуваність застосування правових норм.
Вважає що є всі підстави для закриття провадження у справі (а.с.46-53).
В судове засідання потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, не з'явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності потерпілого. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності потерпілого ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.
За положеннями статтей 245, 252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст.130, ст.124 КпАП України, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданих адміністративних правопорушень за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цих адміністративних проступків доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №878842 від 20.08.2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КпАП України (а.с.1);
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №878843 від 20.08.2024 року щодо ОСОБА_1 за ст.124 КпАП України (а.с.2);
- постановою про закриття кримінального провадження від 05.08.2024 року (а.с.5-6);
- протоколом огляду місця події від 24.07.2024 року (а.с.7-8);
- схемою місця ДТП від 24.07.2023 року (а.с.9);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 25.07.2024 року (а.с.11-13);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_1 від 25.07.2024 року (а.с.15-17);
-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції щодо ОСОБА_1 , складеного лікарем КП «ВОПЛ м. Луцька» ОСОБА_4 від 30.07.2024 року (а.с.19);
-відповіддю КП «Волинської обласної психіатричної лікарні м.Луцька» від 01.08.2024 року адресована слідчому СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області щодо проведеного огляду ОСОБА_1 (а.с.20);
-актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 508 від 24.07.2024 року щодо ОСОБА_1 , складеного лікарем КП «ВОПЛ м. Луцька» ОСОБА_4 (а.с.21);
-протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 31.07.2024 року (а.с.22-24).
Згідно довідки, складеної старшим інспектором відділу адміністративної практики УПП у Волинській області Родзінської І. від 20.08.2024 року, вбачається, що у відповідності до бази даних ІКС «ІПНПУ» ОСОБА_1 не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КпАП України, отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом НОМЕР_2 від 12.01.2023 року (категорія - В) (а.с.3).
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.
Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.
Такими чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі і наведені ним в ході апеляційного розгляду справи щодо відсутності вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КпАП України, на думку апеляційного суду зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.4 ст.130 КпАП України, шляхом закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, а також надані ним під час розгляду справи апеляційним судом, аналогічні тим, що були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції та не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи як судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що зі змісту постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 05.08.2024 року вбачається, що допитаний ОСОБА_1 повідомив наступне: 24.07.2024 року вранці близько 09:00 години він випив одну літру пива, після ДТП з метою зняття стресу він випив ще 0,5 л пива, свою вину у ДТП визнав. Крім того, огляд на технічному пристрої «Drager» встановив факт перебування у стані алкогольного сп'яніння (2,02 проміле), освідування особи в наркодиспансері встановило факт наявності алкоголю в крові (1,9 проміле).
Доводи ОСОБА_1 в будь-якому випадку не спростовують факту вживання ним алкоголю також після події і до проходження медичного огляду на стан сп'яніння та порушення таким чином Правил дорожнього руху.
Інших доводів на спростування вини ОСОБА_1 у порушенні ним п.п.«є» п.2.10 ПДР апеляційна скарга не містить.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що місцевий суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КпАП України та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.п.«є» п.2.10 Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст.130 КпАП України як вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КпАП України, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КпАП України, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.4 ст.130 КпАП України, у відповідності до положень ст.33 КпАП України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КпАП України є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування в цій частині відсутні.
Також встановлено, що постанова про закриття кримінального провадження винесена 05.08.2024 року. Цього ж дня дана постанова була надіслана начальнику УПП у Волинській області для вирішення питання про притягнення винних в ДТП до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №878843 щодо ОСОБА_1 за ст.124 КпАП України та протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №878842 щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КпАП України винесені 20.08.2024 року. Дані протоколи підписані ОСОБА_1 без жодних зауважень. Того ж дня, дані матеріали були скеровані на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Твердження апелянта про те, що працівником поліції не було роз'яснено йому права та обов'язки при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, на увагу апеляційного суду не заслуговують, оскільки в даних протоколах наявні особисті підписи ОСОБА_1 про роз'яснення йому прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КпАП України.
Щодо тверджень апелянта про відсутності в матеріалах справи відеозапису події, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що з постанови про закриття кримінального провадження від 05.08.2024 року вбачається, що оскільки нагрудні камери працівників поліції були розрядженні, то факт вживання алкогольних напоїв ОСОБА_5 фіксувалось ними на їх власний мобільний телефон.
Щодо доводів про не залучення свідків при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння, то відповідно до вимог ст.266 КпАП України огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Пояснення, що процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КпАП України не відповідає вимогам ч.2 ст.254 КпАП України, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.4 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33, 36 КпАП України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.4 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.