Справа № 761/10141/22
Провадження № 1-кп/761/1519/2024
16 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100004547 від 25.11.2021, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Октемберана Республіки Вірменії, громадянина Вірменії, який здобув середню освіту, не працює, розлучений, має неповнолітнього сина 2008 р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_7 ,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100004547 від 25.11.2021, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за таких обставин.
30.11.2018 приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_9 заздалегідь домовився із особою, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження та обвинувальний скеровано до суду (надалі ОСОБА ОСОБА_10 ), про спільне вчинення умисного таємного викрадення чужого майна з приміщення автомийки, що за адресою: АДРЕСА_2 , до якої останні мали вільний доступ.
Так, ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБОЮ ОСОБА_10 , 01.12.2018 в період з 23 год. 30 хв. по 00 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні автомийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, умисно таємно викрали майно, яке належить ОСОБА_11 , на загальну суму 65 678, 00 грн., після чого покинули місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_8 ( ОСОБА_12 ) обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
В ході судового розгляду захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засідання подане раніше клопотання підтримав та просив задовольнити із зазначених у ньому підстав. Вказав, що підзахисний ОСОБА_8 у розшуку не перебував, оскільки фактично не був належним чином проінформований про здійснення щодо нього кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування було скеровано письмове повідомлення про підозру на адресу, за якою останній ніколи не проживав. З огляду на таке, вважає, що у даному випадку відсутні підстави стверджувати про ухилення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Останній фактично отримав повідомлення про підозру лише у 2022 році під час затримання.
Обвинувачений ОСОБА_8 клопотання свого захисника підтримав, при цьому суду пояснив, що йому роз'яснено та зрозуміло підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, його право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Раніше в ході судового розгляду вказував, що не визнає свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, разом з тим не наполягає на продовженні судового розгляду з метою доведення своєї невинуватості, та просить закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_8 перебував у розшуку, оскільки адреса по вул. Василенка, на яку останньому було скеровано повідомлення про підозру, та ймовірно була місцем проживання ОСОБА_2 , не відповідає дійсності. Більше того, прокурор зазначив, що не розуміє звідки взялася ця адреса, враховуючи, що сам ОСОБА_8 у ході досудового розслідування не допитувався, відповідно такої інформації не надавав, вказана адреса так само не фігурує і у показаннях свідків або будь-яких інших матеріалах кримінального провадження. Додав, що передбачений законодавством п'ятирічний строк притягнення ОСОБА_2 до кримінального відповідальності за інкримінований йому епізод сплинув, і відтак, клопотання захисника ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ОСОБА_8 звільненню від кримінальної відповідальності.
Також у судове засідання прибула ОСОБА_13 , яка попередньо зверталася до суду із клопотанням про повернення застави, та має в даному кримінальному провадженні процесуальний статус заставодавця. Так, остання зазначила, що 18.05.2022 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/3625/22 стосовно ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави. У свою чергу, 26.05.2022 нею було внесено заставу у визначеному ухвалою суду розмірі, а саме у сумі 24 810 грн. 00 коп., що підтверджується долученими до клопотання матеріалами. Таким чином, ОСОБА_13 просила суд, у разі прийняття рішення про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 , повернути їй суму внесеної за останнього застави.
В судове засідання на неодноразові виклики не прибув потерпілий ОСОБА_11 , при цьому судом вживались вичерпні заходи для забезпечення явки потерпілого в судові засідання. Крім того, як вбачається із наявної в матеріалах провадження доповідної секретаря судового засідання від 16.10.2024, потерпілий ОСОБА_11 наразі перебуває закордоном, а відтак, зв'язатися із ним вдалося через мобільний додаток «VIBER», в якому на номер останнього було скеровано копію клопотання захисника про закриття кримінального провадження. У свою чергу, потерпілий ОСОБА_11 ознайомився зі змістом заявленого стороною захисту клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, однак жодних заперечень, клопотань чи заяв потерпілий до початку судового розгляду вказаного клопотання по суті на адресу суду не направляв. В ході розмови потерпілий повідомив секретарю, що підтримує раніше пред'явлене ОСОБА_14 обвинувачення та заперечує щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 .
Суд, з урахуванням того, що стороною захисту заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а потерпілий ОСОБА_11 на неодноразові виклики до суду не з'являється, забезпечити його явку виявилось неможливим, оскільки як повідомив останній, наразі перебуває закордоном та повертатися на територію України найближчим часом не планує, при цьому, судом раніше вже направлялися відповідні листи потерпілому, де останньому було роз'яснено його права, пов'язані із розглядом питання про закриття кримінального провадження, наслідки, що настають у разі прийняття судом відповідного рішення, з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, вважає за доцільне розглянути клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за відсутності потерпілого ОСОБА_11 .
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання та перевіривши матеріали кримінального провадження, які є у розпорядженні суду, прийшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
За змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Зі змісту пред'явленого ОСОБА_14 обвинувачення випливає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачується останній, є злочином середньої тяжкості, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Також суд бере до уваги, що вищевказане кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_14 , вчинене 01 грудня 2018 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
При цьому, суд не бере до уваги наявні у матеріалах провадження відомості щодо перебування ОСОБА_2 у розшуку, оскільки такі дані не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду кримінального провадження №12021100100004547 від 25.11.2021 року.
Так, відповідно до вимог ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Разом з тим, до оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.
У той же час, як вбачається з наявних у розпорядженні суду матеріалів, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, було скероване останньому за допомогою засобів поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_3 .
Разом з тим, підтвердження того, що вказана особа проживала за такою адресою в органу досудового розслідування були відсутні, оскільки допит останнього не проводився, пояснення у нього не відбирались, а отже останній не надавав органу досудового розслідування інформацію про проживання за вказаною адресою.
Більше того, як підтверджено прокурором у судовому засіданні, інші матеріали кримінального провадження також не містять даних про таку адресу проживання ОСОБА_2 , не вказували про це і свідки, допитані в ході досудового розслідування.
Отже, суд приходить до висновку, що останній не був належним чином повідомленим про здійснення щодо нього кримінального провадження, необхідність з'явитися у визначений день та час до слідчого або прокурора, а відтак, підстав для тверджень про неповажність причин неприбуття останнього на виклики слідчого та прокурора, а також ухилення від явки до слідчого чи прокурора відсутні.
Враховуючи наведене, стороною обвинувачення помилково сприйнято вказану ситуацію як ухилення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та оголошено останнього у розшук.
Таким чином, постанови уповноважених слідчих та прокурорів від 26.03.2019, 05.04.2019, 24.04.2019, 02.06.2019, 03.06.2019, 21.06.2019, 07.11.2019, 18.01.2021, 25.11.2021, 06.01.2022, 01.02.2022 про оголошення у розшук ОСОБА_2 та зупинення кримінального провадження стосовно нього є передчасними, а зміст викладеного у них таким, що не відповідає дійсності, оскільки останній фактично процесуального статусу підозрюваного не набув, від явки до уповноважених органів та осіб не ухилявся, враховуючи, що не був належним чином повідомленим про необхідність прибути для участі у процесуальних діях.
Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 не вчиняв дії, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, не ухилявся від кримінальної відповідальності, оскільки не був обізнаним про здійснення щодо нього кримінального провадження та належним чином викликаним для участі у процесуальних діях, суд приходить до висновку, що строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_2 в рамках даного кримінального провадження не зупинявся.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд, що знайшло своє відображення у численних рішеннях, зокрема у постанові від 18.09.2018 у справі № 346/883/15-к, де вказано про необхідність підтвердження факту ухилення підозрюваного від слідства.
Зокрема, Верховний суд у такій постанові вказав, що у ст. 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Зупинення спливу строку давності у випадку ухилення особи від досудового слідства або суду є посткримінальною санкцією, заходом кримінально-правового характеру, покликаним забезпечувати здійснення кримінального переслідування і реалізацію кримінальної відповідальності.
Під ухиленням від слідства або суду з огляду на положення ч. 2 ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин не встановлено його місцезнаходження.
Саме тому зупинення досудового розслідування у зв'язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.
Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК у такому випадку обов'язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.
Отже за обставинами, встановленими судом у цьому кримінальному провадженні, слід дійти висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 не вчиняв дії, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, а отже суд констатує, що строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_2 в рамках даного кримінального провадження не зупинявся.
Так, враховуючи, що інкримінований ОСОБА_14 злочин вчинено 01 грудня 2018 року, а п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України встановлює граничний строк для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, то строк притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності сплинув 01 грудня 2023 року.
Відповідно до відомостей, наданих в ході судового розгляду прокурором, інших кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_2 станом на день розгляду клопотання про звільнення від відповідальності - немає.
Таким чином, оскільки з часу вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, інкримінованого ОСОБА_14 , а саме - з 01 грудня 2018 року - минуло п'ять років, а в судовому засіданні не було встановлено правових перешкод щодо задоволення клопотання захисника з приводу звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню, а ОСОБА_8 - звільненню від кримінальної відповідальності, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 та звільнення обвинуваченого ОСОБА_15 від кримінальної відповідності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 18.05.2022 (справа №761/3625/22) стосовно ОСОБА_16 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у сумі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп.
26.05.2022 ОСОБА_13 була внесена за ОСОБА_6 у сумі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп..
За таких обставин, суд у відповідності до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_13 про повернення застави. Відтак, після набрання даною ухвалою законної сили внесена застава підлягає поверненню заставодавцю - ОСОБА_17 .
Речові докази та процесуальні витрати в рамках даного кримінального провадження відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 44, 49 КК України, ст.ст. 284-288, 314, 369-372 КПК України, суд
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, від кримінальної відповідальності, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100004547 від 25.11.2021, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України - закрити.
Клопотання ОСОБА_13 про повернення застави - задовольнити.
Після набрання ухвалою законної сили заставу в сумі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп., внесену заставодавцем ОСОБА_13 за ОСОБА_2 згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2022 у справі №761/3625/22, необхідно повернути заставодавцю.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголосити 22 жовтня 2024 року о 10 год. 20 хв.
Суддя ОСОБА_1