Справа № 761/44501/24
Провадження № 1-кс/761/29416/2024
04 грудня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 420 171 000 000 012 74 від 11.10.2017 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 190, ст. 356 КК України про накладення арешту на майно,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 про накладення у кримінальному провадженні № 420 171 000 000 012 74 від 11.10.2017 арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що Шевченківським УП ГУНП у м. Києві за процесуальним керівництвом Шевченківської окружної прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420 171 000 000 012 74 від 11.10.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 190, ст. 356 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 підробили офіційний документ договір купівлі продажу квартири від 02.10.2014 від імені ОСОБА_7 , після чого з метою незаконного заволодіння грошовими коштами у великих розмірах, уклали фіктивний договір купівлі продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ввівши таким чином в оману ОСОБА_8 щодо володіння вищезазначеною квартирою, та заволоділи грошовими коштами останнього у сумі 400 000,00 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.11.2024 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 .
Постановою слідчого від 07.11.2024 прийнято рішення про визнання речовим доказом вищевказаного об'єкту нерухомого майна.
Вважаючи вказану квартиру матеріальним об'єктом, який містить сліди кримінального правопорушення, та майном щодо якого вчиняються активні дії щодо незаконного переоформлення та подальшого перепродажу, прокурор просив накласти на вказаний об'єкт нерухомості арешт з метою забезпечення його збереження.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, у ньому наведених.
На прохання ініціатора клопотання, з метою досягти дієвість заходу забезпечення кримінального провадження, розгляд здійснити без повідомлення власника майна.
Слідчий суддя, заслухавши слідчого, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про таке.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.
Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими слідчим матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 190, ст. 356 КК.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається серед іншого з метою збереження речових доказів.
Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Матеріалами клопотання доведено, що об'єкт нерухомості, на який ініційоване накладення арешту, містить сліди кримінального правопорушення та є майном щодо якого вчиняються активні дії щодо незаконного переоформлення та подальшого перепродажу, що обґрунтовує потреби досудового розслідування у застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження та обмеження прав осіб з метою недопущення його подальшого відчуження.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких здійснюється розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного у клопотанні майна.
Керуючись вимогами ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 задовольнити.
Накласти у кримінальному провадженні № 120 241 001 000 008 76 від 26.02.2022 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 362 КК України арешт на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер № 467565480391), із забороною відчужувати та розпоряджатися вказаним майном, без заборони використання цього житлового приміщення особами, які на законних підставах у ньому проживають.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.
Слідчий суддя ОСОБА_1