Справа № 761/43299/24
Провадження № 1-кс/761/28596/2024
02 грудня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12014100100014098 від 17.12.2014, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, в накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2017 у справі № 761/43090/17.
Клопотання обґрунтовано тим, що з моменту накладення арештів на зазначене майно пройшло вже сім років, за цей час підозра у даному кримінальному проваджені власнику майна ОСОБА_4 не вручена, а тому на даний час відсутні достатні дані про те, що вказане майно є предметом кримінального правопорушення, а також є речовим доказом, що майно набуто кримінально протиправним шляхом в результаті вчинення злочину, стосовно якого ведеться досудове розслідування, що в сукупності свідчать про те, що ризики, які стали підставою для застосування вказаних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна, на даний час відпали, у зв'язку з чим арешт підлягає скасуванню.
У судове засідання адвокат ОСОБА_3 не зявився, подав до суду заяву, в якій клопотання підтримав та просив здійснювати розгляд без його участі.
Слідчий Шевченківського УП ГУНП в м. Києві, яким наразі здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12014100100014098 від 17.12.2014, у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі слідчого, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2017 у справі № 761/43090/17 накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, незалежно від того за ким він зареєстрований, а саме домоволодіння, загальною площею 306,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0205 га, кадастровий номер 5110137500:52:004:0026, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,0174 га, кадастровий номер 5110137500:52:004:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких, станом на 15.11.2017, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав є громадянин України ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , у вигляді заборони використовувати та розпоряджатися будь-яким чином зазначеним майном та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Також, у відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Так, суд приймає до уваги, що арешт на належне ОСОБА_4 майно було накладено 29.11.2017, тобто понад сім років тому.
Разом з тим, доводів щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, органом досудового розлідвання не надано.
Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання адвоката та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду надано не було, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні, є обґрунтованими.
Аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту такого майна.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що подальше збереження арешту майна не виправдовується потребами досудового розслідування на даній стадії, у зв'язку з чим арешт підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 132, 170-174, 309, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2017 у справі № 761/43090/17, на майно, належне ОСОБА_4 , а саме:
домоволодіння, загальною площею 306,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельна ділянка площею 0,0205 га, кадастровий номер 5110137500:52:004:0026, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
земельна ділянка площею 0,0174 га, кадастровий номер 5110137500:52:004:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1