Справа № 761/45103/23
Провадження № 6/761/1524/2024
09 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОсауловаА.А.
за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.
боржника: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву боржника ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У жовтні 2024 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просив розстрочити виконання рішення суду у справі №761/45103/23 на десять календарних місяців рівними платежами до 31.09.2025 р.
Заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.10.2024 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №4314263 від 14.06.2021 р. в розмірі основної суми боргу - 6743,80 грн., а також судовий збір у розмірі 901,82 грн., а всього 7645,62 грн.
Боржник зазначає, що має на утриманні мати-пенсіонерку, внаслідок скрутного матеріального становища не може виконати одним платежем рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.10.2024 р., що стало підставою для звернення до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду.
Представник стягувача подав заперечення на заяву, в яких зазначив, що при примусовому виконанні рішення державний виконавець буде стягувати кошти на погашення заборгованості в розмірі 20% від доходів боржника, а не всю суму одразу.
В судовому засіданні боржник заяву підтримав, просив її задовольнити.
Стягувач в судове засідання не з'явився, в запереченні представник просив вирішити питання у його відсутність.
Вислухавши пояснення боржника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.10.2024 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №4314263 від 14.06.2021 р. в розмірі основної суми боргу - 6743,80 грн., а також судовий збір у розмірі 901,82 грн., а всього 7645,62 грн.
Згідно з положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ст. 435 ЦПК України розстрочення виконання рішення є правом суду, а не обов'язком.
Крім того, пунктом 10 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14, визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
З аналізу викладених норм вбачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача (постанови Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №922/2191/19, від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Боржник обґрунтовує необхідність розстрочення виконання рішення суду, скрутним матеріальним становищем, наявності на утриманні матері- пенсіонера.
Однак, на думку суду, дані обставини не можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Судом враховано, що розмір заборгованості за рішенням суду становить 7645,62 грн., а щомісячний доход боржника складає понад 15000,00 грн. При цьому, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Суд не приймає до увагу, як підставу для розстрочення виконання рішення наявність на утриманні непрацездатної матері, оскільки свідоцтва про народження боржника не надано, як і не надано довідки про доходи ОСОБА_2 та доказів фінансового забезпечення саме позивачем ОСОБА_2 (понесення будь-яких витрат на утримання неї).
Згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
З огляду на викладе, підстави для розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відсутні, а заяву боржника ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 435 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
заяву боржника ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: А.А.Осаулов