справа № 462/6408/24
09 грудня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові кримінальне провадження № 12024142390000359 від 16.07.2024 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхнє Турківського району Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Франківського районного суду м. Львова від 29.09.2023 року на 1 місяць арешту, дане покарання замінене ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.09.2024 року на покарання у виді 2 місяців пробаційного нагляду, яке не відбув
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 06.07.2024 року близько 09 год. 20 хв., знаходячись за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, № 112, поблизу кафе «Експрес», під час раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_5 , маючи умисел на заподіяння шкоди здоров'ю останньому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи цілеспрямовано, незаконно, з метою завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , наніс один удар правою рукою в область грудної клітки, та один удар коліном правої ноги в ту ж саму ділянку тіла, після чого схопив ОСОБА_5 за обидві руки та повалив його на землю, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синців на спині в ділянках правої і лівої лопаток, в ділянці лівого колінного суглобу, садна в ділянках правого ліктьового і лівого плечового суглобів, які згідно висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному проступку визнав, повністю погоджується з викладеними в обвинувальному акті обставинами, зокрема щодо нанесених тілесних ушкоджень потерпілому, зазначив, що у вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав не доцільним дослідження інших доказів по справі, обмежився допитом обвинуваченого.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального проступку повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, показаннями обвинуваченого, доказами, що характеризують особу обвинуваченого.
Виходячи з вимог ст. 337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України є правильною, оскільки обвинувачений своїми умисними діями заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді штрафу, що відповідатиме поняттю та меті покарання.
Також встановлено, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 29.09.2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) місяця арешту. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.09.2024 року задоволено клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_7 про приведення вироку Франківського районного суду м. Львова від 29.09.2023 року стосовно ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» № 3342-ІХ від 23.08.2023 року. Замінено засудженому ОСОБА_4 , призначене за вироком Франківського районного суду м. Львова від 29.09.2023 року покарання у виді 1 (одного) місяця арешту на покарання у виді 2 (двох) місяців пробаційного нагляду. Відповідно до ст. 59-1 КК України на період відбування покарання у виді пробаційного нагляду покладено на засудженого ОСОБА_4 , наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у справі № 243/2528/19 від 26.05.2020 року, відповідно до якої, якщо один із злочинів засудженому призначено основне покарання у виді штрафу, яке згідно з ч. 3 ст. 72 КК України не підлягає складанню з іншими видами покарань та виконується самостійно, то звільнення від відбування іншого покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, яке входить у сукупність вироків разом зі штрафом, є неприпустимим і розцінюється як неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення після постановлення вироку Франківського районного суду м. Львова від 29.09.2023 року, який був змінений ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.09.2024 року, але до повного відбуття покарання за таким, тому йому слід призначити остаточне покарання відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, повністю приєднавши до покарання призначеного за даним вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком Франківського районного суду м. Львова від 29.09.2023 року, який був змінений ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.09.2024 року, враховуючи положення ч. 3 ст. 72 КК України.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався.
Керуючись ст. 100, 124, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Франківського районного суду м. Львова від 29.09.2023 року, який був змінений в частині покарання ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.09.2024 року, та призначити йому остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень та 2 (двох) місяців пробаційного нагляду з покладенням відповідно до ст. 59-1 КК України на період відбування покарання у виді пробаційного нагляду наступних обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання призначене обвинуваченому ОСОБА_4 у виді штрафу - виконувати самостійно.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1
Оригінал вироку.