Справа № 442/5477/24
Провадження № 1-кп/442/273/2024
іменем України
10 грудня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024141110000616 від 07.06.2024 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дрогобич Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
учасники справи: прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
потерпіла ОСОБА_5 ,
встановив:
В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024141110000616 від 07.06.2024 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України КК України.
За обвинувальним актом у кримінальному провадженні ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в тому, що06.06.2024 приблизно о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту, розташованої по вул. Стрийській, неподалік будинку № 361 в м. Дрогобичі Львівської області, зустрів свою знайому ОСОБА_5 під час спілкування із якою побачив у неї мобільний телефон марки «Iphone 5S», та попросив подзвонити до свого знайомого, на що потерпіла погодилась і добровільно передала мобільний телефон ОСОБА_3 . Після отримання телефону ОСОБА_5 , здійснивши телефонний дзвінок, у ОСОБА_3 виник прямий умисел на його таємне викрадення.
Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_3 , 06.06.2024 приблизно о 14 годині 05 хвилин, перебуваючи неподалік зупинки громадського транспорту по вул. Стрийській, неподалік будинку № 361 в м. Дрогобичі, Львівської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, які посягають на чужу власність, передбачаючи їх наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди власнику майна і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, переконавшись в тому, що потерпіла за його діями не спостерігає, оскільки в цей час присіла на лавку на зупинці громадського транспорту за вищевказаною адресою, а також що його дії не будуть викриті сторонніми особами, утримуючи телефон у руках почав віддалятись від ОСОБА_5 у напрямку вулиці Вокзальна у м. Дрогобичі, Львівської області та у такий спосіб умисно, таємно, в умовах воєнного стану викрав мобільний телефон потерпілої марки «Iphone 5S», Silver 16 Gb, IMEI: НОМЕР_1 вартістю 2100 гривень, із поміщеною у нього сім карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 вартістю 125 гривень, силіконовим прозорим чохлом вартістю 50 гривень, під яким також знаходився паспорт громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_3 , виданий 25.04.2023 Дрогобицьким відділом Головного управління ДМС у Львівській області (код підрозділу 4623) на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив потерпілій майнову шкоди на загальну суму 2275 гривень.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні прокурор та обвинувачений заявили клопотання про закриття кримінального провадження , оскільки сума крадіжки вартістю менше 3028 грн., у зв'язку з втратою чинності закону яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, дійшов висновку про задоволення заявленого клопотання. При цьому суд виходить з наступного.
На час вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 діяння, положення ч. 1ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3ст. 51 КУпАПв редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
З 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 в сумі 3028 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514 грн. (3028 грн. х 50%).
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 у 2024 році на час вчинення інкримінованого ОСОБА_3 діяння, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 302 грн. 80 коп. Якщо вартість викраденого майна перевищувала 302 грн. 80 коп., то наставала кримінальна відповідальність.
Отже, таємне викрадення чужого майна вартістю до 302 грн 80 коп на час вчинення інкримінованого ОСОБА_3 діяння, кваліфікувалося за ч. 1ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад 302 грн 80 коп - за ч. 1ст. 185 КК України(крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак (наприклад вчинення повторно, в умовах воєнного стану) - за відповідною частиною статті 185 КК України, а саме за ч. 4 ст. 185 КК України.
З 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.
Згідно з ч. 1ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2ст. 4 КК України).
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6ст. 3 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1ст. 5 КК України).
Отже, має місце декриміналізація діяння, яке полягає у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3028 грн (1514 х 2), а відтак суд доходить висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_3 діяння, оскільки вартість майна, у здійсненні крадіжки якого він обвинувачується, згідно з обвинувальним актом становить 2275 грн.
Оскільки згідно вказаного обвинувального акту сума викраденого майна становить 2275 грн., то вказані дії необхідно кваліфікувати за відповідними частинами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1ст. 479-2 КПК України).
Згідно з ч. 3ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
В судовому засіданні обвинувачений висловив згоду на закриття вказаного кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1ст.284 КПК України.
Згідно з ч.2ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
Згідно із ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК. Так ч. 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому наведені зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
Положення п.4-1 ч.1ст. 284 КПК України регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за вказаними вище обвинувальними актами за п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч.3ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченого, який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1ст.284 КПК України, кримінальне провадження за №12024141110000616 від 07.06.2024 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Питання про речові докази вирішити відповідно дост.100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,ст.5 КК України, п.4-1 ч.1 ст.284, ч.2 ст.284, ст.ст.285-288,181, 194, 331, 372,376, 479-2 КПК України, суд
постановив:
Кримінальне провадження №12024141110000616 від 07.06.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч.1ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Речові докази: коробку з-під належного потерпілій ОСОБА_5 телефону повернути останній;
DVD-R диск з відеозаписом з камер відеоспостереженняч ломбарду «Центральний» залишити при матеріалах кримінального провадження.
Копію ухвали скерувати начальнику Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Львівського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Повний текст ухвали складено 10.12.2024.
Суддя: ОСОБА_1