Справа № 336/4430/24
Провадження №: 2/336/2136/2024
26.11.24
26 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Подліянової Т.Ф., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі,-
Короткий зміст позовних вимог.
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивачка ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрована у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у віданні Запорізької міської ради. Відповідач ОСОБА_3 також зареєстрований у вказаній квартирі, однак з 2011 року, після того, як добровільно виселився, не проживає за вказаною адресою, участі у витратах на утримання квартири не бере, не сплачує жодних платежів за квартиру, не слідкує за санітарно-технічним станом квартири, не бере участі у поточному ремонті квартири, його майно в квартирі відсутнє. У зв'язку з тим, що відповідач добровільно не знявся з реєстрації за вказаною адресою та більше шести років не мешкає за зазначеною адресою, існують підстави для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом.
Посилаючись на викладені обставини, просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача судові витрати.
Процесуальні дії у справі, позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази у справі, а саме з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради інформацію щодо зареєстрованих осіб.
Ухвалою суду від 17.10.2024 закрито підготовче засідання у справі, справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав письмові пояснення до суду, з яких вбачається, що у зв'язку з проходженням військової служби йому була надана у користування квартира за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживали разом з позивачкою та спільними дітьми. У 2000 році шлюб між ним та позивачкою був розірваний, після чого вони мешкають окремо. Він постійно мешкає по АДРЕСА_2 , про що надавав ОСОБА_1 довідки для того, щоб не здійснювались нарахування за оплату квартири.
Нормативне обґрунтування.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Встановлені судом обставини.
Згідно з корінцем ордеру від 01.11.1997 ОСОБА_3 було надано право на вселення до однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.73).
Згідно довідки Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 27.03.2024 № 9/07-21, ОСОБА_1 з 08.02.2001 по теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (відомості про приватизацію даної квартири відсутні) (а.с.6).
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2000 (а.с.15).
ОСОБА_3 з 2011 року мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчать довідки, видані Кушугумською селищною радою № 951 від 12.06.2015, № 2495 від 17.12.2015, № 1290 від 22.04.2016, , № 2557 від 05.10.20218 (а.с.9-12).
Згідно з інформацією, наданою Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради від 30.05.2024, станом на 30.04.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.03.1996 по теперішній час, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08.02.2001 по теперішній час, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.12.2005 по теперішній час (а.с.36).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що має дружні стосунки з ОСОБА_1 , раніше разом працювали. На теперішній час ОСОБА_1 проживає у квартирі разом з сином. З чоловіком розлучена. З відповідачем вона знайома, їй відомо, що він проживає з іншою жінкою з 2011 року в смт Кушугум. ОСОБА_3 вона не бачила більше десяти років. Його речі у квартирі відсутні.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що з 1995 року знайома з усією родиною ОСОБА_7 . Їй відомо, що ОСОБА_1 розлучилась з ОСОБА_3 приблизно у 2011 році. ОСОБА_3 вона не бачила давно. Вдома у ОСОБА_1 буває часто, особистих речей ОСОБА_3 там не бачила.
Висновки суду.
Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 у 1997 році на підставі ордеру було надано у користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 та дітьми до 2011 року.
Під час розгляду справи знайшов підтвердження факт не проживання відповідача ОСОБА_3 за вказаною адресою з 2011 року, що також підтверджується наданими відповідачем письмовими пояснення у справі.
Тлумачення статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Відповідач, у свою чергу, має довести поважність причин непроживання у жилому приміщенні, існування відповідних перешкод для цього. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 489/2101/23 (провадження № 61-16485 св 23).
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, враховуючи, що відповідачем не надано доказів поважності причин непроживання у зазначеній квартирі тривалий строк, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
У зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 89, 133, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355 ЦПК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 60 копійок.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Савеленко